ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
справа №ЗД/460/11/20
адміністративне провадження №К/9901/34533/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Міністерства інфраструктури України
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року (у складі головуючого судді Кошмелюк Т.О.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Затолочного В.С., суддів: Кухтея Р.В., Сеника Р.П.)
у справі №ЗД/460/11/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт"
про забезпечення позову.
I. ПРОЦЕДУРА
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" (далі - ТОВ "Рівнестандарт") звернулось до суду з із заявою про забезпечення позову, в якому просило суд зупинити дію наказу Міністерства інфраструктури України №434 від 31 липня 2020 року "Про анулювання призначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання" до набуття рішення суду в справі за позовом ТОВ "Рівнестандарт" про його скасування законної сили.
2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2020 року, заяву ТОВ "Рівнестандарт" про забезпечення позову від 3 серпня 2020 року задоволено; зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України №434 від 31 липня 2020 року "Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання", до набрання рішенням суду у справі за позовом ТОВ "Рівнестандарт" про його скасування законної сили.
3. У поданій касаційній скарзі Міністерство інфраструктури України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні клопотання ТОВ "Рівнестандарт" про вжиття заходів забезпечення позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що 31 липня 2020 року Мінінфраструктури було видано наказ №434 "Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання".
6. Вказаним наказом Мінінфраструктури анулювало призначення ТОВ "Рівнестандарт" органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання на підставі протоколу №45 від 29 липня 2020 засідання Комісії Мінінфраструктури з питань забезпечення виконання Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року.
7. Також судами встановлено, що наказом Мінінфраструктури від 5 лютого 2020 року №41 "Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання" Мінінфраструктури вже було розглянуто та вирішено питання анулювання призначення ТОВ "Рівнестандарт" органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання.
8. Станом на час розгляду судом першої інстанції цієї заяви про забезпечення позову наказ від 5 лютого 2020 року №41 не був скасований Мінінфраструктури та був предметом судового оскарження.
9. Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року в справі №460/908/20 визнано протиправним та скасовано наказ Мінінфраструктури "Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання" від 5 лютого 2020 року №41 з моменту його прийняття. Зазначене рішення окружного адміністративного суду станом на день постановлення оскаржуваної ухвали у цій справі законної сили не набрало.
10. Крім того станом на час розгляду судом першої інстанції цієї заяви про забезпечення позову, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року в справі №ЗД/460/2/20, як захід забезпечення позову, було зупинено дію наказу Мінінфраструктури від 5 лютого 2020 року №41 "Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання" до набрання рішенням суду у справі за позовом ТОВ "Рівнестандарт" про його скасування законної сили.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
11. Задовольняючи заяву ТОВ "Рівнестандарт" про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з очевидних ознак протиправності спірного наказу Мінінфраструктури, оскільки чинність наказу останнього №41 від 5 лютого 2020 року "Про анулювання призначення товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання" фактично унеможливлює станом на 31 липня 2020 року анулювання призначення ТОВ "Рівнестандарт", адже воно вже анульоване і це питання є предметом судового розгляду у справі №460/908/20.
12. Також суди виходили з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
13. Такий висновок судів ґрунтується на тому, що спірний наказ безпосередньо впливає на господарську діяльність ТОВ "Рівнестандарт" позаяк фактично забороняє його діяльність у сфері сертифікації індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, що є основним видом економічної діяльності товариства (КВЕД 71.20. "Технічні випробування та дослідження", до якого включено діяльність з сертифікації), а раптове неочікуване анулювання призначення ТОВ "Рівнестандарт" органом із сертифікації, призводить до невиконання зобов`язань перед замовниками, що в свою чергу призводить до заподіяння матеріальних збитків як ТОВ "Рівнестандарт", так і третім особам, які звернулися за наданням їм послуг сертифікації.
14. Крім того анулювання призначення (тобто заборона здійснювати діяльність) без будь-яких повідомлень чи попереджень про такі дії зі сторони Міністерства інфраструктури України, призведуть не тільки до того, що товариство буде змушене припинити будь-яку роботу вже з 1 серпня 2020 року, але і до того, що всі його працівники залишаться без роботи, а їх сім`ї без будь-якого джерела існування.
15. В свою чергу, звільнення працівників може призвести до того, що ТОВ "Рівнестандарт" не матиме можливості повернути цих кваліфікованих працівників, які мають сертифікати компетентності аудитора за відповідними напрямками сертифікації, адже вони вже можуть працювати на інших підприємствах чи роботах. Тобто, товариство буде змушене вкладати грошові кошти для здобуття спеціальної освіти та навиків іншими особами, а також очікувати тривалий час поки такі особи здобудуть відповіді сертифікати компетентності і тільки тоді зможуть приступити до роботи. Це може тривати досить значний термін.
16. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що процес ефективного поновлення прав та інтересів ТОВ "Рівнестандарт" у цій справі займе досить тривалий час, що однозначно вказує на істотні перешкоди у виконанні рішення у цій справі, які будуть у ТОВ "Рівнестандарт" у разі невжиття заходів забезпечення позову.
17. Водночас судами констатовано, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення Міністерства інфраструктури України жодним чином не спричиняє негативних наслідків для заінтересованих осіб у цій справі, як не спричиняє негативних наслідків і для будь-яких інших осіб.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Міністерство інфраструктури України у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що підстави для забезпечення позову були відсутні.
19. Зазначає, що судами порушено вимоги статті 150 КАС України. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 21 листопада 2018 року (справа №826/8556/17), 25 квітня 2019 року (справа №826/10936/18), 11 квітня 2018 року (справа №766/8195/17), 5 квітня 2018 року (справа №826/8195/17) Мінінфраструктури стверджує, що судами не встановлено жодних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення адміністративного позову. Суд апеляційної інстанції не надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, враховуючи критерії розумності, обґрунтованості і адекватності вимог, що, на думку автора касаційної скарги, є грубим порушенням приписів частини другої статті 150 КАС України та положень Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ".
20. Мінінфраструктури не погоджується з висновками судів, про який йдеться в пунктах 13, 14 цієї постанови.
21. Видаючи спірний наказ Мінінфраструктури діяло відповідно до підпункту 4 пункту 13 Порядку призначення, відмови у призначенні та анулювання призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 року №419 (далі - Порядок №419), та відповідно до протоколу засідання Комісії Мінінфраструктури з питань забезпечення виконання Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року, з поправками 1995 року.
22. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Рівнестандарт" крім основної діяльності (Технічні випробування та дослідження) здійснює іншу діяльність (Інша професійна, наукова та технічна діяльність), а тому, на думку відповідача, позивач має можливість здійснювати іншу діяльність, не пов`язану з сертифікацією та отримувати прибуток, що ставить під сумнів висновки судів щодо можливого зупинення роботи підприємства та звільнення його працівників.
23. Також вважає безпідставним та необґрунтованим висновок судів, що станом на 3 серпня 2020 року на підприємстві працює 59 осіб і всі вони залишаться без роботи, оскільки такий висновок не підтверджений належними та допустимими доказами. До того ж ТОВ "Рівнестандарт" крім здійснення діяльності органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання є органом обов`язкового технічного контролю, в якого налічується 24 діючих станцій технічного контролю.
24. Крім того, відповідач вважає, що інформація про кількість працівників ТОВ "Рівнестандарт" може бути належним чином доведена виключно відповідними трудовими договорами або іншими документами, які підтверджуються факт наявності трудових відносин. Однак, таких документів позивачем не надано, у зв`язку з чим, автор касаційної скарги вважає, що встановлені обставини щодо фактичної кількості працівників ТОВ "Рівнестандарт" є такими, що не доведені у розумінні вимог процесуального закону.
25. В контексті питання вжиття заходів забезпечення позову, які полягають у зупиненні дії наказу суб`єкта владних повноважень, який забороняє підприємству здійснювати відповідну діяльність, з огляду на встановлені недоліки в такій діяльності, відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, зроблених у постановах від 13 жовтня 2020 року (справа №460/549/20) від 20 березня 2019 року (справа №826/14951/18), від 11 грудня 2019 року (справа №826/16216/18).
26. Серед іншого, відповідач стверджує, що суд першої інстанції застосував заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, втрутився у компетенцію Мінінфраструктури, зупинив дію наказу та фактично надав можливість ТОВ "Рівнестандарт", як органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, продовжувати проведення відповідної діяльності, тобто суд фактично погодився із збереженням стану триваючого порушення вимог законодавства у відповідній сфері, які були виявлені Мінінфраструктури.
27. Мінінфраструктури як орган, на який покладено завдання щодо призначення органів із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, видаючи наказ від 31 липня 2020 року №434, діяло в межах та відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки під час діяльності ТОВ "Рівнестандарт" як органу з сертифікації колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання та чинності ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року, якою було зупинено дію наказу Мінінфраструктури про анулювання призначення ТОВ "Рівнестандарт" від 5 лютого 2020 року № 41, було встановлено факти недостовірних результатів сертифікації колісних транспортних засобів. Це, в свою чергу, згідно з положень Порядку №419, є підставою для анулювання призначення та вимагає відповідного реагування з боку уповноваженого органу - Мінінфраструктури з метою припинення порушень положень чинного законодавства з боку суб`єктів із сертифікації задля забезпечення належної безпеки в сфері автомобільного транспорту.
28. Окремо відповідач зауважує, що наведені в попередньому пункті накази Мінінфраструктури містять посилання на різні норми Порядку №419, що є окремими підставами для анулювання призначення органу із сертифікації колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання.
29. Заявлені в клопотанні вимоги зводяться, на думку автора касаційної скарги, до протиправності спірного наказу. Досліджуючи спірний наказ, судами попередніх інстанцій допущено порушення вимог чинного законодавства, що становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті. Установлені в оспорюваному рішенні висновки фактично є передчасним вирішенням позовних вимог.
30. У відзиві на касаційну скаргу Мінінфраструктури ТОВ "Рівнестандарт" зазначає, що анулювання призначення позивача органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання спричиняє те, що позивач взагалі втрачає право здійснювати таку господарську діяльність.
31. Судам було надано докази того, що значна кількість працівників товариства задіяна саме у господарській діяльності по сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, а відповідно оскаржуване рішення впливає на права та інтереси 59 працівників (в тому числі інвалідів), які задіяні у такій діяльності товариства, що складає 4/5 від загальної кількості працівників.
32. З приводу твердження відповідача про те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про те, що ТОВ "Рівнестандарт" має право здійснювати інші види господарської діяльності, позивач вказує, що всі визначені у реєстрі види діяльності безпосередньо стосуються саме діяльності по сертифікації. Тобто обидва коди видів економічної діяльності, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань охоплюють фактично один вид господарської діяльності.
33. Щодо доводів касаційної скарги, що в ТОВ "Рівнестандарт" наявні 24 станції технічного обслуговування, то такі станції, наголошує позивач, є складовими частинами випробувальної лабораторії ТОВ "Рівнестандарт", яка здійснює сертифікаційні випробування колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання. Також позивач стверджує, що не всі вони мають право здійснювати діяльність, оскільки товариством не було завершено дозвільну процедуру на їх експлуатацію.
34. Аргументи відповідача щодо неврахування судами судової практики Верховного Суду, на думку автора відзиву на касаційну скаргу, спростовуються іншими постанови Верховного Суду, зокрема, від 28 березня 2018 року (справа №804/2789/17), 9 серпня 2019 року (справа №160/8607/18), 16 вересня 2020 року (справа №826/9694/17).
35. Позивач вважає маніпулятивним і спрямованим на створення ілюзії про незворотність настання катастрофічних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову твердження скаржника про те, що заходи забезпечення є непропорційними з точки зору гарантування права на життя людей. За період з дати вжиття заходів забезпечення позову і до часу звернення до суду з відзивом на касаційну скаргу пройшло п`ять місяців і жодного негативного наслідку, на який "натякає" Мінінфраструктури не настало, стверджує автор відзиву на касаційну скаргу. Також наголошує, що відповідач не надав ніякого доказу, який би вказував на можливість настання для будь-яких осіб будь-яких негативних наслідків у зв`язку з дією заходів забезпечення позову, як і не навів конкретних прикладів таких можливих наслідків.
36. Крім того позивач вважає безпідставним твердження відповідача про втручання суду в діяльність Мінінфраструктури. Вжиття заходів забезпечення позову здійснено відповідно до статті 151 КАС України.
37. Підсумовуючи, позивач звертає увагу, що Верховний Суд неодноразового наголошував на тому, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
38. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
39. Положеннями статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
40. Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України (в редакції на час постановлення ухвали про забезпечення позову) позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.