Постанова
Іменем України
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 487/6129/17
провадження № 61-2378св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Гайдаржий Андрій Валерійович,
відповідач - Миколаївське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву",
представник відповідача - адвокат Пономаренко Ірина Анатоліївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2018 року у складі судді Щербини С. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2019 року у складі колегії суддів Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (далі - Фонд) про визнання нікчемними окремих умов кредитного договору та додаткового договору до нього.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 07 квітня 2016 року між ним та Фондом укладено пільговий довготерміновий договір про надання кредиту молодій сім`ї на будівництво житла в сумі 427 275 грн, умовами якого передбачена, зокрема, і плата за супровід договору у розмірі 570,49 грн, що складає 13,8 % мінімальної заробітної плати за квартал.
10 лютого 2017 року сторони уклали додатковий договір, змінивши редакцію пунктів 1.6 і 1.7, що стосується плати за супровід договору. В новій редакції, яка почала діяти з 01 січня 2017 року, плата за супровід склала 768 грн, тобто 16 % від прожиткового мінімуму для працездатної особи.
На виконання умов кредитного договору щодо його супроводу він сплатив 4 220,76 грн.
Зазначав, що відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконними, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Посилаючись на викладене, просив:
- встановити нікчемність окремих умов кредитного договору від 07 квітня 2016 року № 485, а саме: пунктів 1.6, 1.7, 1.8 та додаткового договору від 10 лютого 2017 року;
- застосувати наслідки недійсності нікчемних умов кредитного договору від 07 квітня 206 року № 485, а саме: пунктів 1.6, 1.7, 1.8 та додаткового договору до нього від 10 лютого 2017 року;
- стягнути з Миколаївського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на його користь 4 220,76 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та дійшов висновку, що в укладеному між сторонами у письмовій формі договорі чітко визначені всі умови кредитування, зокрема розмір наданого кредиту, строк, на який він наданий, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з його умовами, не заперечував проти них та проти підписання, погодився на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання були вільними, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Також суд дійшов висновку про безпідставність вимог про застосування наслідків недійсності нікчемних умов договору кредиту та додаткового договору, які є похідними від вимог про визнання нікчемними положень договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2019 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 жовтня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду та, залишаючи його без змін, зазначив, що позивачу наданий кредит у рамках відповідної державної програми і передбачає окремі визначені такими програмами умови кредитування. Правовідносини щодо надання пільгових довготермінових кредитів молодій сім`ї на будівництво житла регулюються Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", який не містить заборони щодо встановлення плати за супровід кредиту, та Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584 "Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла". Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється на кредити, що надаються в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб, і передбачають окремі визначені такими програмами умови кредитування, у тому числі виплати процентів за користування кредитом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не звернули увагу на те, що відповідач набув статусу фінансової установи згідно з Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", метою якого є, зокрема створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг.
Відповідно до пункту 8.4 кредитного договору сторони узгодили та підтвердили, що відповідач ознайомив позивача з інформацією, яка йому має бути надана відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та частин другої-четвертої статті 12 Закону України Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Отже чинним на час укладення між сторонами кредитного договору законодавством встановлено обов`язок відповідача додержуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Суди не врахували, що кредит, наданий позивачеві відповідачем, є споживчим, фінансовим кредитом, а діяльність з його надання є лише окремою сферою надання фінансових послуг. Спеціальне законодавство у сфері забезпечення молоді житлом не визначає, що кредити, які надаються з такою метою, не є споживчими та/або фінансовими. Такого ж виключення не містить і положення укладеного між сторонами договору.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
Фонд через представника Пономаренко І. А. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов оспорюваного договору та виконував їх.
Кредитний договір від 07 червня 2016 року № 485 укладений в рамках виконання міської Програми забезпечення молодих сімей та одиноких молодих громадян міста Миколаєва житлом на період з 2011 до 2017 року, затвердженої рішенням міської ради від 21 квітня 2011 року.
Вказаний договір не є договором про надання споживчого кредиту в розумінні статті 1054 ЦК України та статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки однією з обов`язкових умов останнього є сплата кредитору нарахованих відсотків. Термін "кредит" у оспорюваному договорі вживається у спеціальному значенні, визначеному в Положенні "Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла" (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" про визнання нікчемними окремих умов кредитного договору та додаткової угоди.
Витребувано з Заводського районного суду м. Миколаєва цивільну справу № 2-487/6129/17.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року справу № 2-487/6129/17 призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 07 квітня 2016 року між Миколаївським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 485, згідно з яким останньому наданий пільговий довготерміновий кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 427 275 грн на будівництво однокімнатної квартири № 48 багатоквартирного будинку загальною площею 38,9 кв. м, із кінцевим терміном повернення до 31 грудня 2039 року.
Згідно з пунктом 1.3 договору плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 3 % річних суми зобов`язань за кредитом. Відповідно до пункту 30 Положення позичальник, який має дитину (дітей), звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.
У пункті 1.5 кредитного договору визначено, що розмір щоквартального платежу з погашення кредиту визначається шляхом ділення суми кредиту на кількість кварталів терміну погашення цього кредиту з урахуванням пільг, передбачених пунктами 39 та 31 Положення (в разі їх наявності у позичальника), а саме: у разі наявності однієї дитини позичальник звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.
Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено, що, починаючи з першого місяця, наступного за місяцем, в якому надійшли кошти кредиту на рахунок позичальника, щоквартально, не пізніше терміну сплати щоквартального платежу з погашення кредиту, позичальник зобов`язується сплачувати на рахунок кредитора плату за супровід договору у розмірі 504 грн 25 коп. за квартал, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент укладення договору 1 378 грн за встановленою формулою.
Відповідно до пункту 1.7 договору в разі зміни мінімальної заробітної плати, зазначеної у пункті 1.6 цього договору, позичальник зобов`язується сплачувати плату за супровід цього договору, виходячи з розрахунку 13,8 % від розміру місячної мінімальної заробітної плати, яка діє на момент оплати послуг.
Пунктом 1.8 договору визначено, що розрахунок плати за супровід цього договору за перший квартал користування кредитом здійснюється з урахуванням кількості повних місяців користування кредитом позичальником у цьому кварталі.
Крім того, 10 лютого 2017 року сторони уклали додатковий договір до кредитного договору від 07 квітня 2016 року № 485, яким змінили редакцію пунктів 1.6 і 1.7 кредитного договору.
Згідно з пунктом 1.6 у новій редакції, починаючи з першого місяця, наступного за місяцем, в якому надійшли кошти кредиту на рахунок позичальника, щоквартально, не пізніше терміну сплати щоквартального платежу з погашення кредиту, позичальник зобов`язується сплачувати на рахунок кредитора плату за супровід договору у розмірі 768 грн за квартал, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент укладення договору 1 600 грн за встановленою формулою.