ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/8124/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
учасники справи:
позивач - Фірма "ВАН ХЕЕС" ГмбХ,
відповідач-1 - Київська митниця Держмитслужби,
відповідач-2 - Державна казначейська служба України,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Київської митниці Держмитслужби
на рішення Господарського суду м. Києва
від 25.11.2019
у складі судді Плотницької Н.Б.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 13.05.2020
у складі колегії суддів: Калатай Н.Ф., - головуючий, Мартюк А.І., Зубець Л.П.,
у справі за позовом
Фірми "ВАН ХЕЕС" ГмбХ
до
1. Київської митниці Держмитслужби
2. Державної казначейської служби України
про відшкодування шкоди у розмірі 27 965, 60 євро
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
1. 21.06.2019 Фірма "Ван Хеес" ГмбХ звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської митниці ДФС, правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби, та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди на суму 27 965, 60 євро (т. 1, а. с. 7 - 22).
2. 23.09.2019 позивач подав до місцевого суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Фірми "Ван Хеес" ГмбХ (Van Hees GmbH) 79 795,18 євро, а саме 27 965,60 євро в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 7 720, 58 євро в рахунок відшкодування витрат на проведення досліджень, витрати на послуги перекладача, витрати по доставці міжнародних відправлень, додаткові витрати на оплату праці працівників позивача, витрати на телефонний зв`язок; 44 109 євро в рахунок відшкодування упущеної вигоди (т. 2, а. с. 194 - 196).
3. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що шкода завдана йому внаслідок прийняття незаконних рішень посадовими особами Київської митниці ДФС щодо нерозмитнення товару, заявленого до митного контролю та оформленого за митною декларацією №UA125250/2017/803719 від 28.03.2017, а також внаслідок неналежного зберігання товару, вилученого Київською митницею ДФС на підставі протоколу про порушення митних правил №0213/12500/17 від 24.04.2017.
Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення
4. Рішенням 25.11.2019 Господарський суд міста Києва позов задовольнив частково;
стягнув з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Фірми "Ван Хеес" ГмбХ (реєстраційний номер компанії HRB 17503) шкоду на суму 27 965, 60 євро;
в іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідачів на користь позивача 7 720, 58 євро в рахунок відшкодування витрат, здійснених позивачем для відновлення свого порушеного права, та 44 109 євро упущеної вигоди - відмовив (т.3, а. с. 84 - 97).
5. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення шкоди на суму 27 965, 60 євро, місцевий суд виходив з того, що матеріалами справи доведено обставини заподіяння позивачу шкоди на суму 27 965, 60 євро через неправомірну поведінку Київської митниці ДФС, що полягала у прийнятті неправомірного рішення про визначення коду товару від 25.04.2017 №КТ-UA125000-0063-2017, протоколу про порушення митних правил від 24.04.2017 №0213/12500/17, рішення про відмову у митному оформленні товару, що оформлено карткою відмови №UA125250/2017/00023 від 27.04.2017, та неналежному зберіганні його в умовах, які не відповідають нормативним вимогам.
6. Відмовлячи у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування витрат, зроблених позивачем для відновлення свого порушеного права, на суму 7 720,58 євро та грошових коштів у рахунок відшкодування упущеної вигоди на суму 44 109 євро, суд першої інстанції послався на відсутність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, необхідних для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов`язання), як стягнення збитків: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини, у той час як при відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
7. Місцевий суд зазначив, що на підтвердження зроблених позивачем витрат для відновлення свого порушеного права на суму 7 720,58 євро позивачем долучено до матеріалів справи рахунок від 16.06.2017 №100217005814 на суму 849, 66 євро за проведене дослідження в міжнародній групі лабораторій Eurofins з метою підтвердження відповідності кількісного вмісту сафролу в продукції позивача нормативам, встановленим документами ЄС; рахунок від 22.05.2017 №83/17 на суму 538,12 євро за послуги перекладача Єріки Рубінштейн; рахунок від 30.06.2017 №150/506236 на суму 79,80 євро за послуги компанії "GO! Express & Logistics Mainz" GmbH по доставці міжнародних відправлень від позивача до ДФС України; витрати на оплату непередбаченого регламентом робочого часу працівників позивача на суму 3 600 євро (45 годин часу керівництва, менеджменту експорту, правового відділу), а також 6 годин часу контактної особи (обслуговування клієнтів), що становить 240 євро; 36 робочих годин працівників по збуту, що складає 2 160 євро, комісійні витрати працівників на суму 53 євро та витрати на телефонний зв`язок на суму 200 євро.
8. Щодо стягнення з відповідача 849,66 євро за проведене дослідження в міжнародній групі лабораторій Eurofins з метою підтвердження відповідності кількісного вмісту сафролу в продукції позивача нормативам, встановленим документами ЄС, місцевий суд зазначив, що товар, який був тимчасово вилучений, заявлений до митного оформлення 28.03.2017 (відповідно до митної декларації №UA125250/2017/803719 від 28.03.2017). Разом з тим, зазначене дослідження було проведене на підставі замовлення від 24.05.2017, тобто майже через два місяці після того, як товар був вилучений. Суд зауважив, що за відсутності доказів на підтвердження проведення дослідження саме щодо тимчасово вилученого товару, не можна дійти однозначного висновку, які саме проби були надані для проведення дослідження, а таке дослідження та його результати не можуть бути підставою для стягнення з відповідача заявленої суми завданих збитків.
9. У частині стягнення з відповідача 538, 12 євро за послуги перекладача Єріки Рубінштейн, які полягали у перекладі листів позивача до митних органів України, 79,80 євро за послуги компанії "GO! Express & Logistics Mainz" GmbH по доставці міжнародних відправлень від позивача до ДФС України та 200 євро витрат на телефонний зв`язок місцевий суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача у вигляді понесених витрат на послуги перекладача, послуги по доставці міжнародних відправлень та витрат на телефонний зв`язок. Також місцевий суд зазначив про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату непередбаченого регламентом робочого часу працівників Фірми "Ван Хеес" ГмбХ на суму 3 600 євро та на підтвердження факту недоотримання доходу на суму 44 109 євро.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/8124/19 залишене без змін (т. 4, а. с. 31 - 48).
11. Апеляційний суд зазначив, що під час апеляційного перегляду не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат, зроблених позивачем для відновлення свого порушеного права на суму 7 720, 58 євро, а також упущеної вигоди на суму 44 109 євро.
12. Судом встановлено, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 у справі № 359/7330/17 закрито провадження в адміністративній справі за порушення митних правил відповідно до частини першої статті 483 Митного кодексу України щодо директора ПП ВКФ "ВІКОС".
Також, судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, у справі № 810/1722/17 за позовом ПП ВКФ "ВІКОС" до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про визначення коду товару №КТ-UA125000-0063-2017 від 25.04.2017; визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС №UA125250/2017/00023 від 27.04.2017.
13. З огляду на встановлені судами обставини та з урахуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність факту безпідставного вилучення митницею спірного товару та протиправної поведінки Київської митниці ДФС щодо складення протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17 від 24.04.2017, щодо зміни задекларованого покупцем коду товару та складення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125250/2017/00023 від 27.04.2017. Суд зазначив, що у цьому випадку протиправність поведінки Київської митниці ДФС підтверджується відсутністю доказів порушення митних правил при митному оформленні спірного товару, про що зазначено судами в судових рішеннях від 22.09.2017 у справі № 359/7330/17 та від 10.01.2018 у справі № 810/1722/17.
14. Дослідивши наданий позивачем висновок експертного дослідження №19/13-2/2-ЕД/18 від 11.01.2019 (т. 2, а. с. 74 - 80), складений Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, апеляційний суд встановив, що розмір завданого позивачу матеріального збитку внаслідок вилучення та затримання товару (харчові добавки до ковбасних виробів) загальною вагою 6480 кг (нетто) становить 27 965, 60 євро.
15. Судом на підставі протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17 від 24.04.2017 встановлено, що спірний товар був вилучений та переданий на зберігання ТОВ "Митний термінал "Калинівка" на підставі укладеної з Київською митницею ДФС договору позички складського приміщення №5 від 16.01.2017 (т. 2, а. с.103 - 106), а в подальшому, у зв`язку із закінченням строку дії зазначеного договору позички, вилучений Київською митницею ДФС товар 15.03.2018 було передано на зберігання іншому зберігачу - ТОВ "Юс ВіЧі", що підтверджується відповідним актом про передачу-приймання товарів на відповідальне зберігання (т. 2, а. с. 154 - 155).
16. Апеляційний суд зазначив, що постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 у справі № 359/7330/17 набрала законної сили 03.10.2017, а строк дії договору позички складського приміщення № 5 від 16.01.2017 закінчився 31.12.2017, тому суд дійшов висновку, що 90-денний строк зберігання сплив 02.01.2018, а Київська митниця ДФС повинна була повернути товар, або попередити власника - позивача про подальшу його реалізацію не пізніше, ніж за 15 днів до закінчення строків зберігання. Разом з тим, доказів щодо повідомлення позивача про необхідність забрати товар чи щодо його передачі для подальшої реалізації матеріали справи не містять, відповідачем- 1 такі докази не надано, судом наявність таких обставин не встановлено.
17. Суд встановив, що Київська митниця ДФС листом №14/2/10-70-65-47 від 26.12.2017 (т. 2, а. с. 21), повідомила, що видача товарів, які зберігаються під митним контролем на складах органів доходів і зборів, здійснюється їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Також, дослідивши ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2018 у справі № 362/420/18, судом встановлено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110140001511 проведено огляд складського приміщення, розташованого за адресою: Київська обл., Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Індустріальна, 7, в якому зберігались харчові добавки до ковбасних виробів вагою 6480 кг, вилучених 24.04.2017 на підставі протоколу про порушення митних правил № 0213/12500/17. Суд зазначив, що за наслідками перевірки складено протокол огляду, відповідно до якого за зазначеною адресою встановлено зберігання картонних коробок з маркувальними етикетками "VAN HEES" (т. 2, а. с. 22 - 23). Водночас, відповідно до зазначеного протоколу, перевіркою було встановлено невідповідність умов зберігання вимогам Санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23.07.1996 № 222; засоби контролю температури та вологості у складському приміщенні відсутні, фіксація параметрів не проводиться, записів про наявність боротьби зі шкідниками не надавалось, медичні книжки працівників складу на момент огляду не надані.
18. З огляду на таке, суд дійшов висновку, що повернення товару позивачу у визначений статтею 242 Митного кодексу України строк не призвело б до відновлення його порушено права, оскільки порушення умов зберіганні товару та санітарних норм матиме наслідком неможливість його реалізації та отримання позивачем його вартості. Крім того, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується сплив строку придатності вилученого товару, що виключає доцільність повернення його позивачу з метою відновлення його порушено права. За таких обставин, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість розміру заявленої шкоди на суму вартості товару (27 965, 60 євро).
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
19. Київська митниця Держмитслужби 25.06.2020 подала до відділення поштового зв`язку для направлення на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2020 у справі №910/8124/19.
20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/8124/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 03.07.2020.
21. Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2020 касаційну скаргу залишено без руху відповідно до положень статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
22. Ухвалою 08.09.2020 Верховний Суд задовольнив клопотання Київської митниці Держмитслужби про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження;
поновив Київській митниці Держмитслужби строк на касаційне оскарження;
прийняв справу № 910/8124/19 до провадження та ухвалив здійснити перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи;
витребував з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/8124/19 за позовом Фірми "ВАН ХЕЕС" ГмбХ до Київської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у розмірі 27 965,60 євро.
23. Матеріали справи № 910/8124/19 надійшли до Верховного Суду 05.10.2020 у кількості 4-х томів із супровідним листом від 29.09.2020 з Господарського суду м. Києва.
24. Від Фірми "Ван Хеес" ГмбХ (Van Hees GmbH, далі - позивач, Фірма "Ван Хеес" ГмбХ") 06.10.2020 надійшов відзив на касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач - 1, скаржник).
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (Київської митниці Держмитслужби)
25. Київська митниця Держмитслужби у касаційній скарзі зазначила, що дана справа має виняткове значення, оскільки вона впливає на надходження та видатки Держбюджету України, так як судом першої інстанції ухвалено стягнути з Держбюджету України грошові кошти на суму 27 965, 60 євро. Зазначена сума, на думку скаржника, є значними коштами, які є необхідними для стабільного та гідного функціонування державних установ, гідної оплати праці працівників медичних закладів, закладів освіти, культури, вчасної оплати пенсій, субсидій тощо.
26. Скаржник, з посиланням на частину четверту статті 240 Митного кодексу України, аргументував, що товари, які підлягають поверненню власнику, зберігаються на складі митниці протягом 90 днів з дня набрання законної сили відповідного рішення. Разом з тим, законом не передбачено, що митний орган має повідомляти власника товару про можливість забрати товар.
27. Скаржник звернув увагу суду на те, що Київській митниці Держмитслужби не було відомо про дату набрання законної сили постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 у справі № 359/7330/17, а рішення суду митниця отримала лише 20.02.2018 (вх. № 2623/42 від 20.02.2018), що підтверджується супровідним листом, який додано до матеріалів справи. Крім того, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій, не встановивши дату отримання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 у справі № 359/7330/17, дійшли передчасного висновку про закінчення 90-денного строку зберігання товару. Водночас, скаржник зауважив, що йому було надано право здійснювати розпорядження спірним майном відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.08.09 №1340 та статті 243 Митного кодексу України.
28. Скаржник зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням положень статті 236 ГПК України, оскільки є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам. Скаржник доводив, що судом належно не проаналізовано Митний кодекс України та наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627 Про затвердження Порядку роботи складу митниці ДФС щодо наявності вказівки працівникам складу мати санітарну книжку. Також, скаржник зауважив, що такі вимоги відсутні у постанові Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 № 559 Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок.
Доводи інших учасників у справі
29. У відзиві позивача на касаційну скаргу Київської митниці Держмитслужби зазначено, що митні органи безпідставно і протизаконно вилучили імпортований товар, а в подальшому тривалий час ухилялись від його повернення законному власнику. Внаслідок зазначених дій посадових осіб митниці товар не був розмитнений (в бюджет України не сплачено митні платежі), не був реалізований (до бюджету не надійшли відповідні податки), товар не дійшов до кінцевого споживача. Також у відзиві зазначено, що держава понесла необґрунтовані витрати щодо оплати послуг різних комерційних структур на зберігання вилученого товару, а також щодо оплати послуг спеціалізованому підприємству на утилізацію вилученого товару.
30. У відзиві аргументовано, що відповідач не конкретизував у чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права та яких конкретно норм. Разом з тим, позивач, посилаючись на положення частини першої статті 243 Митного кодексу України, зазначив, що Київська митниця ДФС зобов`язана була після набрання законної сили постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017, що мало місце саме 03.10.2017, повідомити власника товару про можливість забрати даний товар, зазначивши місце фактичного зберігання товару.
31. Позивач звернув увагу на необґрунтованість доводів скаржника щодо необізнаності про дату набрання законної сили постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2017 у справі №359/7330/17, оскільки 22.09.2017 у судовому засіданні Бориспільського міськрайонного суду Київської області приймав особисту участь представник Київської митниці ДФС Клімов С.Г., що відображено у вступній частині постанови цього суду.
32. На думку позивача, всі інші доводи Київської митниці Держмитслужби, викладені в касаційні скарзі, не стосуються питань застосування норм матеріального чи процесуального права та зводяться виключно до надання іншої оцінки фактичним обставинам та переоцінки доказів у справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
33. Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15.01.2020 № 460-IX), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
35. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
36. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.