ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/25387/15
адміністративне провадження № К/9901/30809/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (колегія у складі суддів Оксененка О.М., Губської Л.В., Федотова І.В.)
у справі № 826/25387/15
за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України
до Державної регуляторної служби України,
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково- виробниче підприємство "Електроіндустрія"
про визнання протиправним та скасування розпорядження.
І. ПРОЦЕДУРА
1. 16.11.2015 Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної регуляторної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Електроіндустрія" про визнання незаконним та скасування розпорядження від 23.10.2015 №47.
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2016 позов задоволено повністю.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 апеляційну скаргу Державної регуляторної служби України задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2016 скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. 10.02.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016. У касаційній скарзі скаржник із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Позивач та Відповідач заявляли клопотання про розгляд справи за участі представника, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в задоволенні таких клопотань.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2017 відкрито провадження у справі. У зв`язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано до Верховного Суду. Скаржник заявляв клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень, однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2017 було відмовлено в задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.10.2015 Державною регуляторною службою України прийнято розпорядження №47 про задоволення апеляції ТОВ "НВП "Електроіндустрія" від 07.10.2015 №12/00-703 щодо прийняття Державною архітектурно-будівельною інспекцією України наказу від 08.09.2015 №33-Л в частині зупинення дії ліцензії серії АЕ № 273893 на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.
7. Вказане розпорядження прийнято на підставі рішення Експертно- апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 22.10.2015 №3.7, що підтверджується витягом з протоколу № 04-16.
8. З розпорядженням №47 від 23.10.2015 вбачається, що Державна регуляторна служба України зобов`язала Державну архітектурно-будівельну інспекцію України скасувати наказ від 08.09.2015 №№№-Л в частині зупинення дії ліцензії ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Електроіндустрія" серії АЕ № 273893 на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, прийнявши розпорядження від №47 від 23.10.2015 в частині зобов`язати скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015 № 33-Л щодо прийняття Державною архітектурно-будівельною інспекцією України наказу від 08.09.2015 № 33-Л в частині зупинення дії ліцензії ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Електроіндустрія" серії АЕ № 273893 на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, вийшов за межі компетенції та втрутився у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, а тому таке розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.
10. Відповідач зазначив, що спірне розпорядження прийняте на підставі, в межах та у спосіб визначених частиною першою статті 4 та частиною одинадцятою статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Відповідач не втручався у компетенцію Державної архітектурно-будівельної інспекції України, а лише реалізував надані Державній регуляторній службі України Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" повноваження, а тому розпорядження № 7 від 27.01.2016 є правомірним та не підлягає скасуванню.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження в спірній частині прийняте із втручанням у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень - Державної архітектурно-будівельної інспекції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
12. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачем не зазначено фактів порушення відповідачем права Державної архітектурно - будівельної інспекції України, враховуючи що оскаржуваним розпорядженням не скасовано виданий Державною архітектурно - будівельною інспекцією України наказ від 08.09.2015 №33-Л в частині зупинення дії ліцензії ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Електроіндустрія", а лише зобов`язано його скасувати.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції. В рішенні суду апеляційної інстанції відсутнє посилання на норму законодавства, якою визначено право ДРС видавати розпорядження, які за своєю природою є реалізацією адміністративним органом влади своїх дискреційних повноважень. Норми чинного законодавства не передбачають завдання ДРС щодо скасування рішень органів ліцензування.
14. 28.09.2017 надійшов відзив від Відповідача, у якому останній зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №222 спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, яким є ДРС, видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.
15. Оскаржуване рішення ДРС не є втручанням у дискреційні повноваження Позивача, оскільки ДРС діяло як орган, якому законодавчо надано повноваження здійснювати нагляд за додержанням органами державної влади законодавства у сфері ліцензування.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд дослідив в межах доводів касаційної скарги правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
17. Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
19. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
20. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
22. Розглядаючи цю справу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із наявності у Державної архітектурно-будівельної інспекції України права на звернення до адміністративного суду з позовом до Державної регуляторної служби України.
23. Суд вважає такий висновок судів передчасним з огляду на таке.
24. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
25. Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
26. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України в редакції, яка діяла станом на час подання ДАБІ України позовної заяви).
27. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
28. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
29. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
30. Відповідно до частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;