ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
01 грудня 2020 року
справа № 580/1550/20
адміністративне провадження № К/9901/28492/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Олендера І. Я., Пасічник С. С.
при секретарі судового засідання Статілко Ю. С.
за участю представників
позивача - не з`явився,
відповідача - Кузьмишина О. О. в порядку самопредставництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у складі судді Гайдаш В. А.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у складі суддів Чаку Є. В., Федотова І. В., Сорочка Є. О.
у справі № 580/1550/20
за позовом Приватного підприємства "Фірма "Тендем-Плюс"
до Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ
Приватне підприємство "Фірма "Тендем-Плюс" (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2020 року №0036320121, яким за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 500 000 грн, №0035320121, яким до позивача застосовано штрафну санкцію на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в сумі 510 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 20 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 15 квітня 2020 року №0035320121, №0036320121.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до 01 липня 2019 року Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481) не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього Закону зі змінами та доповненнями від 23 листопада 2018 року №2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" розширила його дію та погіршила становище позивача. При цьому Кабінет Міністрів України не визначив органи виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання, уповноважені видавати такі ліцензії.
Суди першої та апеляційної інстанції застосували положення статей 3, 7, 8 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 2 березня 2015 року № 222-VIII (далі - Закон № 222), вказали на необхідність дотримання принципу державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці, та визнали, що позивач виконав свій обов`язок та у межах двомісячного строку отримав ліцензію на право оптової торгівлі пальним.
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 15 квітня 2020 року №0035320121 суди попередніх інстанцій вказали на не доведеність відповідачем складу податкового правопорушення, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, зокрема, контролюючий орган не надав суду акт відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки.
30 жовтня 2020 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга контролюючого органу.
3 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 580/1550/20 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з Черкаського окружного адміністративного суду.
13 листопада 2020 року справа № 580/1550/20 надійшла до Верховного Суду.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 580/1550/20 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, який передбачає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - статті 15 та абзацу 8 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Зокрема відповідач в касаційній скарзі зазначає, що суди і позивач посилаються на редакцію пункту 7 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 01 липня 2019 року. Однак, у вказаний пункт Закону внесені зміни згідно із Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VІІІ, а також Законом України від 16 травня 2019 року №2725. Таким чином, позивач безпідставно розраховує на незастосування штрафної санкції, оскільки зміни у законодавство щодо ліцензування оптової торгівлі пальним внесені більше ніж за два місяці.
Контролюючий орган акцентує увагу на тому, що листом ДФС України від 30 травня 2019 року № 17014/7/99-99-12-01-01-17 (адресований Головним управлінням ДФС у областях та у м. Києві) повідомлялися господарюючи суб`єкти про початок прийому заяв на видачу ліцензій з 12 червня 2019 року, тобто позивач мав можливість завчасно звернутися з відповідною заявою до контролюючого органу та отримати відповідну ліцензію на оптову торгівлю пальним з 01 липня 2019 року. Відповідач також зазначає, що наказом Державного казначейства України № 147 від 13 травня 2019 року затверджені рахунки для сплати платежів за отримання ліцензій: 220 132 00-ОПТ; 220 133 00 - родріб; 220 134 00 - зберігання, проте позивач здійснив річну оплату за ліцензію лише 03 липня 2019 року.
Відповідач просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 580/1550/20 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
23 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Підприємства на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області у березні 2019 року відповідно до наказу від 02 березня 2019 року №360 проведена фактична перевірка діяльності позивача за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Героїв Сталінграду, 7, результати якої оформлені актом від 13 березня 2020 року №47/23-00-32-01/30424562 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки зафіксовано, що позивач за вищевказаною адресою здійснив господарську діяльність з оптової торгівлі пальним без ліцензії з 01 липня 2019 року по 07 серпня 2019 року, чим порушив частину двадцяту статті 15 Закону №481. Крім того, позивач всупереч вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України не надав документи, які зазначені у письмовому зверненні про отримання документів.
15 квітня 2020 року на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення-рішення №0036320121, яким до Підприємства на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та статті 17 Закону №481 за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального застосовано штрафну санкцію у сумі 500000 грн та №0035320121, яким до Підприємства застосовано штрафну санкцію на підставі пункту 121.1 статті 121 ПК України в сумі 510 грн.
Позивач факти реалізації пального за відсутності ліцензії на оптову торгівлю не заперечує.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Закон №481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Статтею 1 Закону №481 серед іншого надано визначення наступним поняттям:
ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23 листопада 2018 року 2628-VІІІ внесені зміни до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції: "Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії".
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.
Одночасно Законом №2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону №481, за якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
За змістом статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює (встановлює, визначає) Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 2 березня 2015 року № 222-VIII.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону №222-VIII (в редакції з 01 липня 2019 року), ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Частиною першою статті 8 Закону №222-VIII (в редакції на 1 липня 2019 року) у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.
Згідно з абзацем четвертим пункту 4 частини першої статті 3 Закону №222-VIII у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.
Частиною другою статті 20 Закону №222-VIII встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.
Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19 червня 2019 року №545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01 липня 2019 року.