ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 815/5639/16
адміністративне провадження №К/9901/21695/18, К/9901/21698/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, військової частини А-3519, військової частини А-0456, за участю третьої особи Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Міністерства оборони України та ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (головуючий суддя - Самойлюк Г.П., судді - Свида Л.І., Бжассо Н.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді - Золотніков О.С., Скрипченко В.О.) у справі №815/5639/16, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністра оборони України (відповідач-1), Міністерства оборони України (відповідач-2), в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністра оборони України від 10.10.2016 (прийнято ним по доповідній записці начальника Генерального штабу Збройних Сил України), яким визначено виплату позивачу, як кадровому офіцеру Збройних Сил України, грошового забезпечення лише за частину часу вимушеного прогулу, в якому він перебував з 08.10.2009 по 20.05.2015 в результаті незаконного звільнення з військової служби;
- зобов`язати Міністра оборони України у порядку, встановленому чинним законодавством України, прийняти рішення про виплату позивачу грошового і матеріального забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 08.10.2009 по 20.05.2015 включно та оформити це рішення належним службовим документом;
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.07.2014 по 20.05.2015 Нарахування грошового забезпечення здійснити в обсязі, за складом і з підстав, як це визначено пунктом 12 резолютивної частини постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 у адміністративній справі №2а-6803/09/1570, яка набрала законної сили. Виплатити позивачу в повному обсязі грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з цього грошового забезпечення;
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу грошові кошти як компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу, як капітану I рангу, за нормами забезпечення речовим майном згідно чинного на той час законодавства України, за частину часу вимушеного прогулу з 25.07.2014 по 20.05.2015 включно. Виплатити в повному обсязі грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з цього грошового забезпечення;
- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити відповідно до чинного законодавства України індексацію грошових коштів на момент виплати позивачу коштів за час вимушеного прогулу з 25.07.2016 по 20.05.2015 включно;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача на відшкодування заподіяної йому протиправним рішенням Міністра оборони України моральної шкоди в розмірі 500 (п`ятсот) тисяч гривень;
- зобов`язати військові частини А 3519 та А0456 у порядку, встановленому чинним законодавством України, виплатити помісячно в хронологічному порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з грошових коштів, вказаних в пунктах 3-5 позовних вимог за період з 25.07.2014 по 20.05.2015 включно, подавши з цього приводу щодо позивача, як застрахованої особи, у встановлені строки всі необхідні звітні документи за вищевказаний період у відповідні органи України.
Під час судового розгляду до участі у справі залучено в якості відповідачів військову частину А3519 (відповідач-3), військову частину А0456 (відповідач-4) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну казначейську службу України.
Ухвалою суду від 03.01.2017 залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, військової частини А3519, військової частини А0456, третя особа Державна казначейська служба України в частині позовних вимог щодо зобов`язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу грошові кошти як компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу, як капітану I рангу, за нормами забезпечення речовим майном згідно чинного на той час законодавства України, за частину часу вимушеного прогулу з 25.07.2014 по 20.05.2015 включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 в адміністративній справі №2а-6803/09/1570 визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України №666 (по особовому складу) від 17.08.2009 про звільнення з військової служби в запас. Позивач зазначає, що вказаним рішенням його поновлено на військовій службі з 08.10.2009. На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 в адміністративній справі №2а-6803/09/1570 наказом Міністра оборони України №150 (по особовому складу) від 05.03.2015 його призначено на посаду у Командуванні Військово-Морських Сил Збройних Сил України, наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №88 (по стройовій частині) від 21.05.2015 зараховано до списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а згідно наказу №93 (по стройовій частині) від 21.05.2015 він приступив до виконання обов`язків на посаді, відтак, на думку позивача, 20.05.2015 є днем його фактичного поновлення на військовій службі у Збройних Силах України. Позивач вважає період з 08.10.2009 по 20.05.2015 вимушеним прогулом. При цьому наголошується, що 13.05.2016 Міністром оборони України видано наказ №428 (по особовому складу) про звільнення позивача у відставку, однак відповідачами не вжито всіх заходів, спрямованих на його реалізацію, з метою повного забезпечення позивача грошовим та матеріальним забезпеченням на день виключення зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Позивач зазначає, що наказ Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 є нереалізованим до того часу, поки позивачу не виплачено всі належні йому виплати згідно законодавства. Також позивач вказав, що з 26.06.2016 йому припинено виплату грошового забезпечення по займаній ним посаді, що спричиняє зменшення розміру його пенсії за вислугу років.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, військової частини А 3519, військової частини А0456, третя особа Державна казначейська служба України про визнання протиправним та скасування рішення від 10.10.2016 р., зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.
Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.07.2014 по 19.05.2015, встановлене ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з грошового забезпечення, яке підлягає виплаті ОСОБА_1 як військовослужбовцю у відповідності з діючим законодавством, в склад якого входить: посадовий оклад, оклад по військовому званню; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію); одноразові додаткові види грошового забезпечення та з урахуванням того, що на 29 жовтня 2002 року ОСОБА_1 займав посаду "заступника командира морського району-начальник відділу матеріально-технічного забезпечення управління Західного морського району ВМС ЗС України з посадовим окладом - 182 грн, мав допуск до державної таємниці по формі 2 і отримував надбавку за роботу з таємними документами (15%), мав класну кваліфікацію - спеціаліста 1 класу" і отримував надбавку за кваліфікацію.
Зобов`язано Міністерство оборони України здійснити відповідно до чинного законодавства України індексацію грошових коштів на момент виплати позивачу коштів за час вимушеного прогулу з 26.07.2014 по 19.05.2015 включно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій врахували обставини, встановлені постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014р. у справі № 2а-6803/09/1570, що набрала законної сили. Суди звернули увагу, що дане рішення реалізовано, позивачем отримано грошове забезпечення за період з 30.01.2002 по 25.07.2014, у зв`язку з чим рішення №10430/з/1 від 10.10.2016 щодо виплати у встановленому порядку капітану І рангу ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 у справі №2а-6803/09/1570 прийнято відповідачем в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України та іншими нормативно-правовими актами, та станом на час розгляду даної справи є реалізованим, а відтак відсутні правові підстави для його скасування. Оскільки позовна вимога про зобов`язання Міністра оборони України у порядку, встановленому чинним законодавством України, прийняти рішення про виплату позивачу грошового і матеріального забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 08.10.2009 по 20.05.2015 включно та оформити це рішення належним службовим документом, є похідною від першої позовної вимоги, суди також відмовили в її задоволенні. Суди також зазначили, що оскільки лише 05.03.2015 Міністром оборони України прийнято наказ №150 (по особовому складу), яким на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014, зокрема, поновлено позивача на військовій службі з 08.10.2009, відповідачами не обґрунтовано та не доведено правомірності їхньої бездіяльності щодо не поновлення на військовій службі позивача у період з 25.07.2014 до 20.05.2015. Враховуючи, що Міністерством оборони України значний час не приймалось відповідного рішення у встановленому порядку, суди дійшли висновку, що грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 26.07.2014 по 19.05.2015 має бути нараховано та виплачено ОСОБА_1 саме Міністерством оборони України. При цьому позовні вимоги щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з цього грошового забезпечення, суди визнали такими, що не грунтуються на приписах чинного законодавства та задоволенню не підлягають, адже саме роботодавець виступатиме податковим агентом при нарахуванні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак чинним законодавстом чітко врегульовано обов`язки роботавця як податкового агента щодо утримання податків при нарахуванні доходів. Щодо позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача грошових коштів на відшкодування завданої йому протиправним рішенням Міністра оборони України моральної шкоди у розмірі 500 (п`ятсот) тисяч гривень суди зазначили, що за результатом розгляду цієї справи не встановлено протиправності вищевказаного рішення, у зв`язку чим відмовлено в цій частині позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
31 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник-1) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-1 вказує, що Міністр оборони був зобов`язаний виконати рішення від 25.07.2014 в частині виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, проте спірне рішення від 10.10.2016 не містить зазначень про необхідність здійснення виплати позивачу такого середнього заробітку. Позивач вважає, що своїм протиправним рішенням Міністр фактично перешкоджає відновленню його прав та законних інтересів як незаконно звільненого військового. Вказує, що на момент виключення його зі списків особового складу грошове та матеріальне забезпечення за період з 25.07.2014 по 20.05.2015 йому виплачено не було внаслідок відсутності вказівки про таку виплату у рішенні Міністра оборони України від 10.10.2016. Також позивач вважає, що з належних йому сум грошового забезпечення необхідно здійснити відрахування сум податків, зборів та обов`язкових платежів, однак суди відмовили в задоволенні цієї частини позовних вимог. Враховуючи глибину та психологічний прояв моральних страждань позивача, останній вважає, що розмір грошових коштів, які позивач просить стягнути з відповідача, є обґрунтованим.
03 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України (далі - скаржник-2) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник-2 вказує, що позивач знав про своє поновлення наказом від 05.03.2015, проте ухилявся від прибуття до місця проходження військової служби. Вказує, що позивач після поновлення на службі наказом від 05.03.2015 вибував за межі України (перебував у Російській Федерації), однак суди попередніх інстанцій протиправно зобов`язали відповідача виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за вказаний період. Вказує, що з 14.05.2016 позивача постановлено на всі види забезпечення при військовій частині А2238, отже висновки судів, що грошове забезпечення позивачу почали виплачувати лише 20.05.2016 не відповідають обставинам справи. Зазначає, що в разі незаконного звільнення в наказі командира військової частини, в якій поновлюється на службі незаконно звільнений військовий, зазначається про необхідність виплати йому матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а отже, враховуючи те, що позивача поновлено не в апараті Міністерства, саме командир військової частини А0456 повинен був вирішити вказане питання. Отже, відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій помилково визначили як період, за який позивачу необхідно здійснити нарахування і виплату грошового забезпечення, так і особу, яка має здійснити таке нарахування і виплату. Також зауважує, що позивач з 18.01.2014 досяг граничного віку перебування на військовій службі. Крім того, зазначає, що сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не підлягає індексації, оскільки є разовою виплатою.
Позивачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Вказує, що лише 20.05.2015 він був допущений до виконання своїх службових обов`язків. Просив залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 у справі №2а-6803/09/1570, зокрема:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України №666 (по особовому складу) від 17 серпня 2009 року про звільнення капітана 1 рангу ОСОБА_1 заступника командира району-начальника відділу матеріально-технічного забезпечення управління Західного морського району ВМС ЗС України з військової служби у запас за віком (п. "в" ч. 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу");
- поновлено капітана 1 рангу ОСОБА_1 з 08 жовтня 2009 року на військовій службі на посаді не нижче тієї, яку він обіймав на 29 жовтня 2002 року та яка відповідає військовому званню "капітан 1-го рангу", його освіті, військово-облікової спеціальності, досвіду служби на раніше займаних посадах, щоб ця посада передбачала класну кваліфікацію не нижче "спеціаліст 1 класу" та входила в номенклатуру посад, виконання посадових обов`язків, виконання яких передбачає допуск до державної таємниці не нижче, як по формі 2;
- зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, за період з 30 жовтня 2002 року по 25 липня 2014 року, встановлене ст.9 ЗУ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виходячи з грошового забезпечення, яке підлягає виплаті ОСОБА_1 як військовослужбовцю у відповідності з діючим законодавством, в склад якого входить: посадовий оклад, оклад по військовому званню; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію); одноразові додаткові види грошового забезпечення та з урахуванням того, що на 29 жовтня 2002 року ОСОБА_1 займав посаду "заступника командира морського району-начальник відділу матеріально-технічного забезпечення управління Західного морського району ВМС ЗС України з посадовим окладом - 182 грн, мав допуск до державної таємниці по формі 2 і отримував надбавку за роботу з таємними документами (15%), мав класну кваліфікацію - спеціаліста 1 класу" і отримував надбавку за кваліфікацію.
Наказом Міністра оборони України №150 (по особовому складу) від 05.03.2015, який прийнято на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014, скасовано, зокрема, наказ Міністра оборони України №666 від 17.08.2009 про звільнення з військової служби у запас за п. "в" (за віком) ч.7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" капітана 1 рангу ОСОБА_1, поновлено позивача на військовій службі з 08.10.2009 та призначено начальником відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (т.1, а.с. 15).
Згідно наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №88 (по стройовій частині) від 14.05.2015 позивача з 14.05.2015 зараховано до списків Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та поставлено на всі види забезпечення при військовій частині А2238 та фінансове забезпечення військової частини А3519 (т.1, а.с. 16).
Згідно з наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №93 (по стройовій частині) від 21.05.2015 позивач вважався таким, що 20.05.2015 прийняв справи та посаду та приступив до виконання обов`язків (т.1, а.с. 18).
Наказом Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 відповідно до ч. 7 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті капітана І рангу ОСОБА_1, начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Збройних Сил України звільнено з військової служби у відставку за п. "б" (за станом здоров`я) (п. 3 наказу).
Відповідно до доповіді начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України генерала армії України Муженко В.М. тимчасово виконуючим обов`язки Міністра оборони України було прийнято рішення №10430/з/1 від 10.10.2016 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до рішення суду по справі № 2а-6803/09/1570 (т.1, а.с. 59-61).
14.11.2016 наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №230 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, знято зі всіх видів грошового забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси. Також вказаним наказом передбачено виплату позивачу грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум за період з 30 січня 2002 року по 25 липня 2014 року за п.12 постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 у справі №2а-6803/09/1570 з урахуванням основних, додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, індексації за цей період на загальну суму 653823,35 грн (т.1, а.с. 62).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно ч.ч. 2-4 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з п. 33 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 №1053/2001 (Положення №1053), осіб офіцерського складу призначають на штатні вакантні військові посади прямі командири (начальники) відповідно до Номенклатури посад для призначення осіб офіцерського складу наказами по особовому складу, що затверджується Міністром оборони України.
Пунктом 36 Положення №1053 передбачалось, що переміщення по службі осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) здійснюється у порядку, встановленому Міністром оборони України.
Згідно ч.2 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п.12.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170), у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби в наказі командира військової частини, в якій поновлюється на військовій службі незаконно звільнений військовослужбовець, зазначається про виплату йому матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав унаслідок незаконного звільнення.
Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 (далі - Інструкція №260), визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.