ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 300/364/20
адміністративне провадження № К/9901/20086/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №300/364/20
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, порушеної
за касаційною скаргою Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року, ухвалене суддею Остап`юком С.В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року, ухвалене колегією суддів у складі: головуючого судді Хобор Р.Б., суддів Затолочного В.С., Сеника Р.П.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - відповідач, Управління ДСНС в Івано-Франківській області), у якому просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ відповідача про звільнення зі служби цивільного захисту;
1.2. поновити на службі цивільного захисту у званні молодший сержант на посаді пожежний рятувальник частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення з дня звільнення і зарахувати час вимушеного прогулу до строку вислуги років у спеціальному званні;
1.3. зобов`язати відповідача нарахувати та стягнути відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня, наступного за звільненням до дня поновлення на роботі.
2. В обґрунтування позову зазначено, що 8 вересня 2017 року уклав контракт про проходження служби в органах та підрозділах цивільного захисту строком на три роки, призначений на посаду пожежного-рятувальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України в Івано-Франківській області. З 14 листопада 2019 року призваний на строкову військову службу Снятинським районним військовим комісаріатом. Під час проходження строкової військової служби, відповідач 13 листопада 2019 року звільнив позивача зі служби цивільного захисту.
2.1. Позивач вважає звільнення зі служби незаконним з огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України. Водночас частиною 3 статті 119 Кодексу Законів про працю України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, на особливий період, на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, у яких вони працювали на час призову. Виходячи з цих міркувань, позивач вважає, що незаконно звільнений з роботи, а тому має бути поновлений.
2.2. На думку позивача, відповідач порушив його право на працю, захист якого можливий шляхом скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року позов задоволено.
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління ДСНС в Івано-Франківській області (по особовому складу) № 409 від 13 листопада 2019 року.
3.2. Поновлено ОСОБА_1 на роботі та посаді пожежного рятувальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС в Івано-Франківській області.
3.3. Стягнуто з Управління ДСНС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2019 року, згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлює, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а саме на збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності. Враховуючи те, що позивач призваний на строкову військову службу, за ним, на думку суду першої інстанції, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5.1. Стягнуто з Управління ДСНС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 47166,16 грн.
5.2. В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року залишено без змін.
6. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не витребував довідку у роботодавця позивача про розмір заробітної плати позивача за останніх два місця перед звільненням, а отже неповно дослідив обставини справи та неповно вирішив питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
7. 11 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління ДСНС в Івано-Франківській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), частини другу та третю статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), проте, на думку скаржника, до спірних правовідносин мали бути застосовані положення частини другої статті 106 Кодексу цивільного захисту України і підпункту 9 пункту 176, пункту 179 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (далі - Положення № 593).
8.1. На думку скаржника, відповідач приймаючи рішення про звільнення позивача діяв відповідно до статті 19 Конституції України, Кодексу цивільного захисту України та Положення № 593, оскільки положення Кодексу цивільного захисту України та Положення Положення № 593 є спеціальними нормами, які регулюють спірні правовідносини та передбачають розірвання контракту в разі призову на строкову військову службу.
8.2. Також, скаржник зазначає, що дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для мобілізації або часом, протягом якого діє воєнний і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.
8.3. На думку скаржника, посилання судів попередніх інстанцій на Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 № 303/2014 як на підставу для скасування спірного наказу про звільнення є протиправним, оскільки тривалість особливого періоду відповідно до зазначеного Указу становила 45 діб: з 18 березня 2014 року до 2 травня 2014 року.
9. 11 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 листопада 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
12. Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Установлені судами фактичні обставини справи
13. ОСОБА_1 з 8 вересня 2019 року проходив службу цивільного захисту в Управлінні ДСНС в Івано-Франківській області на посаді пожежного-рятувальника частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення.
14. Військовий комісар Снятинського районного військового комісаріату надіслав позивачу повістку про його зарахування до Збройних Сил України та прибуття до військового комісаріату 14 листопада 2019 року о 6 год. 00 хв. для відправки на збірний пункт.
15. 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав відповідачу рапорт про неможливість проходити з 14 листопада 2019 року службу в Управлінні ДСНС в Івано-Франківській області у зв`язку з проходженням строкової служби в Збройних Силах України. До рапорту долучив копію повістки військового комісара Снятинського районного військового комісаріату.
16. Наказом командира військової частини 3072 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по строковій службі) від 15 листопада 2019 року № 244 ОСОБА_1 зарахований до списку особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
17. 13 листопада 2019 року наказом Управління ДСНС в Івано-Франківській області (по особовому складу) № 409, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 106 Кодексу цивільного захисту України та підпункту 9 пункту 176 Положення № 593 ОСОБА_1, пожежний рятувальник частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС в Івано-Франківській області звільнений із служби з виключенням із кадрів Державної служби з надзвичайних ситуацій України у запас Збройних Сил України з 13 листопада 2019 року.
18. Відповідно до довідки від 24 червня 2020 року № 01-22/06-26 середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 298,52 грн.
Нормативне регулювання
19. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
20. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
21. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
23. Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
24. Разом з тим, порядок проходження служби цивільного захисту урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Кодексу цивільного захисту України, відповідно до частин першої, другої статті 101 якого Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
25. Пункт 9 частини першої статті 106 Кодексу цивільного захисту України серед підстав для звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту виокремлює призов на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії.
26. Відповідно до підпункту 9 пункту 176 Положення № 593 контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.
27. Згідно з пунктом 179 Положення № 593 у випадках, передбачених підпунктом 9 пункту 176 цього Положення, особи рядового і начальницького складу, які відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" підлягають призову на строкову військову службу, звільняються зі служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.
28. Водночас, порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність, встановлюють гарантії військовослужбовцям.
29. Так, саме Закон № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, він також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, отже є спеціальним у частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу.
30. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
31. За приписами частин другої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.