ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 813/29/17
адміністративне провадження № К/9901/41308/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод"
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року (головуючий суддя - Гулкевич І.З.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Яворський І.О., судді - Кухтей Р.В., Нос С.П.)
у справі №813/29/17
за позовом Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року Державне підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган, СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС), правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ОВПП ДФС), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС від 29.11.2016 №0002722801;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС на користь позивача судові витрати у розмірі 26127,80 грн сплаченого судового збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення відповідача від 29.11.2016 №0002722801 прийняте без належних на те правових підстав та з порушенням встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України строку. Вказує, що сам по собі факт здійснення невідомими особами від імені контрагента (ТОВ "Українська нафто-газова компанія") протиправної діяльності не може слугувати підставою для донарахування Підприємству податкового зобов`язання та штрафних санкцій, і останній не має нести відповідальність за невиконання ТОВ "Українська нафто-газова компанія" своїх податкових зобов`язань.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. Вказали, що порушення контролюючим органом строків прийняття податкового повідомлення - рішення не може бути підставою для його скасування за встановленої судом правомірності такого акта індивідуальної дії контролюючого органу.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача від 29.11.2016 №0002722801 прийняте відповідачем з порушенням встановленого Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, та Податковим кодексом України строку. Крім того вказує про правомірність формування Товариством сум податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ "Українська нафтогазова компанія".
28 серпня 2017 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому контролюючий орган зазначив про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період 2012-2014, за результатами якої складено акт від 08.10.2015 №145/28-06-42-10/20770332 (далі - Акт перевірки).
За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог: пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення позивачем податкового кредиту по взаєморозрахунках з його контрагентами та відповідно заниження податку на додану вартість на суму 1442565 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року №0000392220/424, яким позивачу збільшив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2163847,50 грн, зокрема, за основним платежем - 1442565 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 721282,50 грн.
Підприємство оскаржило зазначене податкове повідомлення - рішення у судовому порядку.
Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі №813/856/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС від 27.10.2015 №0000392220/4221 в частині визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 421993,88 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
У подальшому, СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ ДФС на підставі Акта перевірки, постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду 876/5237/16 від 04.10.2016 у справі №813/856/16, у зв`язку із зменшенням за результатами судового оскарження, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 27.10.2015 №0000392220/424 грошового зобов`язання, прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2016 за №0002722801, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1161235,75 грн за основним платежем та 580617,87 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Пунктом 56.1 статті 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.