Постанова
Іменем України
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 312/262/17
провадження № 61-7444св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Гюнівська" на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року у складі судді Рогози А. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С.В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська" (далі - ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди.
Позовна заява мотивована тим, що 20 січня 2014 року між ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі строком на три роки.
05 квітня 2015 року набув чинності Закон України від 12 лютого 2015 року № 191-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)". Положеннями указаного закону, зокрема, викладено нову редакцію частини третьої статті 19 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як сім років.
27 квітня 2017 року з метою приведення змісту договору оренди землі до вимог статті 19 Закону України "Про оренду землі" ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" звернулось до ОСОБА_1 з письмовою пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі. Згідно з умовами додаткової угоди відповідачу було запропоновано змінити умови пунктів 8 і 9 договору оренди землі, встановивши семирічний строк його дії та орендну плату в розмірі 23 000 грн на рік. Указана пропозиція залишена відповідачем без задоволення.
Протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, а саме з 19 березня 2017 року до 19 квітня 2017 року, ОСОБА_1 не направив на адресу позивача лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору, позивач продовжує користуватись земельною ділянкою та належним чином продовжує виконувати свої обов`язки за договором, обробляє земельну ділянку, нараховує відповідачу орендну плату.
За таких обставин, на момент звернення до суду з цим позовом договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що узгоджується з положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі". Однак, такі умови договору не відповідають вимогам статті 19 Закону України "Про оренду землі", що вказує на необхідність зміни правовідносин між позивачем та відповідачем за договором оренди землі.
З урахуванням викладеного та уточнивши позовні вимоги, ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" просило суд визнати договір оренди землі від 20 січня 2014 року, укладений між ПрАТ "Агрофірма Гюнівська" та ОСОБА_1, поновленим на умовах запропонованої ним додаткової угоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року, у задоволенні позову ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у ПрАТ "Агрофірма Гюнівська" відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.
Відповідач відмовився від поновлення договору на новий строк в порядку, передбаченому частиною другою статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пунктом 8 договору оренди землі від 20 січня 2014 року, оскільки як власник земельної ділянки не бажає продовжувати правовідносини за договором оренди землі з позивачем.
До закінчення строку дії договору оренди землі сторони не узгодили питання пролонгації договору оренди землі відповідно до умов, запропонованих позивачем, що, в свою чергу, спростовує доводи останнього про наявність переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі". Відповідач як до, так і після закінчення строку дії договору оренди землі неодноразово письмово повідомляв позивача про відмову в поновленні договору оренди землі. Обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, цивільних прав суперечить частині третій статті 626 ЦК України та частині першій статті 627 ЦК України, які регламентують свободу сторін у виборі контрагента та визначенні умов договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ПрАТ "Агрофірма Гюнівська" просить скасувати рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті без всебічного та повного з`ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.
Суди не врахували, що саме відповідач порушив положення частини п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки в місячний строк з моменту направлення йому позивачем 01 лютого 2017 року листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі на новий строк відповідно до додаткової угоди, ОСОБА_1 не повідомив позивача про своє рішення.
Зі спливом строку дії договору (після 19 березня 2017 року) ПАТ "Агрофірма "Гюнівська" продовжило користуватися земельною ділянкою та виконувати свої зобов`язання за договором оренди землі.
Протягом місяця після закінчення строку договору оренди землі ОСОБА_1 не звернувся до позивача з відповідним листом щодо своєї незгоди в поновленні договору, що вказує на наявність правових підстав вважати договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Водночас, умови поновленого договору не відповідають вимогам статті 19 Закону України "Про оренду землі", оскільки строк дії договору оренди землі, встановлений сторонами, є меншим, ніж сім років, а тому існують законні підстави для зміни правовідносин між сторонами шляхом визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 15 березня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року, витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 312/262/17.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу відповідач суду не надавав.
Фактичні обставини, встановлені судами
На підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого Великобілозерською районною державною адміністрацією Запорізької області 03 березня 2007 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 11,9854 га, кадастровий номер 2321183500:04:001:0021, яка знаходиться на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області (цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).
20 січня 2014 року між ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки була проведена 19 березня 2014 року (а. с. 4-7, 13).
Зі змісту умов договору відомо, що його укладено на три роки з урахуванням ротації культур та згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8).
02 грудня 2016 року та 28 січня 2017 року ОСОБА_1 звертався до ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" із заявами про заперечення проти поновлення договору оренди та застереженням орендаря щодо початку польових робіт після закінчення дії договору (а. с. 96-97).
У відповіді на зазначені заяви позивач не повідомив відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зазначивши, що земельна ділянка засіяна озимими культурами, а тому акт приймання-передачі земельної ділянки буде складено у липні 2017 року з виплатою орендної плати за 2017 рік (а. с. 112).
Листом від 27 квітня 2017 року ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" запропонувало ОСОБА_1 укласти додаткову угоди до договору оренди землі терміном сім років та зі встановленням орендної плати у розмірі 23 000 грн на рік, а також надало відповідачу проєкт додаткової угоди до договору оренди землі від 20 січня 2014 року (а. с. 15).
14 червня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" відповідь на пропозицію щодо укладення додаткової угоди за договором оренди землі, в якій він відмовився від підписання додаткової угоди та просив повернути належну йому земельну ділянку після збирання врожаю (а. с. 68).
05 серпня 2017 року ОСОБА_1 підписав колективну заяву власників земельних паїв, розміщених на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області, до Великобілозерського відділення поліції Енергодарського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про захист прав землевласників щодо повернення їм земельних ділянок (а. с. 71).
Встановлено, що після закінчення дії договору оренди землі ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, а також відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.