ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 440/207/19
адміністративне провадження № К/9901/18778/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року (головуючий суддя - Головко А.Б., судді: Гіглава О.В., Алєксєєва Н.Ю.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді: Бартош Н.С., Григоров А.М.)
у справі №440/207/19
за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 440/207/19 за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про зобов`язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов`язати Конституційний Суд України надати запитану в запиті від 9 січня 2019 року публічну інформацію - конституційні скарги, подані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, зобов`язано Конституційний Суд України надати ОСОБА_1 запитану в запиті на отримання публічної інформації від 9 січня 2019 року інформацію стосовно конституційної скарги ОСОБА_3 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. 7 лютого 2020 року позивач подав до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року.
4. У обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Першого сенату Конституційного Суду України від 22 січня 2020 року у справі № 3-154/2019 (3522/19) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) положення другого речення частини четвертої статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України". У вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку що обмеження, встановлене у другому реченні частини четвертої статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно ненадання за запитами інформації щодо матеріалів справи, має тимчасовий характер і завершується одночасно із закінченням розгляду Конституційним Судом України справи. Враховуючи, що запитувана інформація стосувалась конституційної скарги ОСОБА_4, розгляд по якій завершений 13 лютого 2019 року, тобто до ухвалення рішення Полтавським окружним адміністративним судом у справі № 440/207/19, заборона на поширення матеріалів справи (в тому числі конституційних скарг), яка передбачена другим реченням частини четвертої статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України", не діяла. А тому рішенням окружного суду від 20 лютого 2019 року протиправно відмовлено у задоволенні позовної заяви в частині надання публічної інформації - конституційної скарги ОСОБА_4 .
5. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі №440/207/19 та залишено вказане рішення в силі.
6. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що встановлена Конституційним Судом України конституційність положення другого речення частини четвертої статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України" не є виключною обставиною, яка зумовлює перегляд судового рішення у справі №440/207/19.
8. При прийнятті рішення від 20 лютого 2019 року окружний суд керувався, зокрема, положеннями другого речення частини четвертої статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України" та поклав їх в основу висновку про відмову в задоволенні позову щодо зобов`язання надати копію конституційної скарги ОСОБА_4, оскільки остаточне рішення у справі за його конституційною скаргою не прийнято.
9. Таким обставинам судом надавалась оцінка станом на момент направлення Конституційним Судом України відповіді позивачу листом від 15 січня 2019 року, оскільки предметом була саме відмова Конституційного Суду України у наданні позивачу копії конституційної скарги ОСОБА_4, викладена у листі від 15 січня 2019 року.
10. При прийнятті рішення від 20 лютого 2019 року у справі №440/207/19 Полтавський окружний адміністративний суд не посилався на невідповідність Конституції України положень другого речення частини четвертої статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України" та на їх незастосування у зв`язку з цим.
11. Апеляційний суд, погоджуючись з позицією суду першої інстанції, також зазначав, що рішення Конституційного Суду України від 22 січня 2020 року на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки вони виникли до прийняття такого рішення.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що відзив на апеляційну скаргу отримав 23 липня 2020 року, тобто на наступний день після ухвалення апеляційним судом рішення, що є процесуальним порушенням та позбавленням його можливості надати відповідь на відзив.
13. Посилається на помилковість висновку апеляційного суду що оскільки правовідносини виникли до прийняття рішення Конституційним Судом України, то його висновок на них не впливає.
14. Також вважає помилковою позицію судів першої та апеляційної інстанцій що оскільки рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не може бути виконано, то відповідно не може бути переглянуто за виключними обставинами.
15. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
17. Пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України передбачено, що підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
18. В якості виключної обставини для перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року в цій справі позивачем вказано ухвалення Першим сенатом Конституційного Суду України Рішення від 22 січня 2020 року №3-154/2019 (3522/19), яким визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) положення другого речення частини четвертої статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон №2136-VІІІ).
19. У своєму Рішенні Конституційний Суд України зазначав, що положення статті 42 Закону №2136-VІІІ забезпечують відкритість публічної інформації, що є у розпорядженні Конституційного Суду України, однак встановлюють одне обмеження щодо можливості її надання: інформація за запитами щодо матеріалів справи, яку розглядає Конституційний Суд України, не надається. Встановлене оспорюваним положенням Закону обмеження має темпоральну дію і завершується одночасно із закінченням розгляду Конституційним Судом України певної справи. Отже, таке обмеження може бути здійснене лише відповідно до закону, з легітимною метою та має бути необхідним у демократичному суспільстві.
20. Конституційний Суд України у своєму Рішенні дійшов висновку, що обмеження, встановлене у другому реченні частини четвертої статті 42 Закону №2136-VІІІ, стосовно ненадання інформації за запитами щодо матеріалів справи, яку розглядає Конституційний Суд України, ґрунтується на приписах закону, переслідує таку легітимну мету, як захист прав осіб, зокрема, права на невтручання в особисте та сімейне життя, гарантоване статтею 32 Конституції України, та забезпечення конституційного принципу незалежності діяльності Конституційного Суду України у ході реалізації ним своїх юрисдикційних повноважень у формі конституційного провадження у справах за конституційними поданнями, конституційними зверненнями, конституційними скаргами, і є необхідним у демократичному суспільстві.
21. Розглядаючи заяву про перегляд судового рішення від 20 лютого 2019 року за виключними обставинами, окружний суд у своїй ухвалі від 16 квітня 2020 року встановив, що при прийнятті рішення суд керувався, зокрема, положеннями другого речення частини четвертої статті 42 Закону №2136-VІІІ та поклав їх в основу висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо зобов`язання надати копію конституційної скарги ОСОБА_4 .
22. Апеляційний суд, переглядаючи рішення від 20 лютого 2019 року, також застосовував до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 42 Закону №2136-VІІІ, та дійшов висновків що рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України положень статті 50, частини десятої статті 78 Закону України "Про прокуратуру" не прийнято, а тому відповідно правомірно відмовлено відповідачем у наданні її копії.
23. Слід зазначити, що оцінка правомірності дій відповідача надавалась судами станом на час виникнення спірних правовідносин - 15 січня 2019 року, коли позивачу листом було відмовлено у наданні інформації.
24. Також Полтавський окружний адміністративний суд у постанові від 20 лютого 2019 року не посилався на невідповідність чи неконституційність другого речення частини четвертої статті 42 Закону №2136-VІІІ та неможливість застосування їх положень до спірних правовідносин у зв`язку з цим.
25. Другий апеляційний адміністративний суд у оскаржуваному рішенні від 22 липня 2020 року виходив з того, що Рішення Конституційного Суду України від 22 січня 2020 року на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки вони виникли до його прийняття, а відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.