ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 333/3933/19(2-а/333/6/20)
адміністративне провадження № К/9901/18168/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Комунарського районного відділу у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 року, прийняте у складі судді Кулик В.Б. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Панченко О.М. (головуючий), Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
І. Суть спору:
1. Комунарський районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі- позивач) звернувся до суду з позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а тому на підставі ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", 21.03.2019 Комунарським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області було прийнято рішення № 3 про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач, вищезазначене рішення не виконав та знаходиться на території України незаконно.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 21.03.2019 співробітниками Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області було виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на території України без жодних документів, які б давали йому право на перебування в Україні.
5. В ході перевірки законності перебування на території України громадянина ОСОБА_1, зі слів останнього, було встановлено, що він прибув в Україну у 2003 році по паспорту громадянина Республіки Узбекистан, з приватною метою.
6. Особу ОСОБА_1 було встановлено відповідно до п. 2.4 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою, в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 133 від 17.02.2017.
7. 21.03.2019 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП України, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МЗП 138118 від 21.03.2019 та винесено постанову ПН МЗП 138118 від 21.03.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн., який ним було сплачено.
8. Враховуючи, що ОСОБА_1 своїми діями порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, не має жодної з обставин, на підставі яких, відповідно до статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", він не може бути примусово повернений за межі України, на підставі статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". 21.03.2019 Комунарським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області було прийнято рішення № 3 про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
9. Вказане рішення відповідачем не оскаржувалося та у визначений цим рішенням строк не виконане, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, позовні вимоги задоволено.
11. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що наявні визначені ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підстави для примусового видворення ОСОБА_1 за межі території України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
13. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник наводить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги.
13.1. Зокрема, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним з підстав неможливості його виконання у майбутньому, оскільки у самому рішенні не зазначено, до якої саме країни ОСОБА_1 має бути видворений.
13.2. Також, скаржник вказав на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції особа відповідача не була встановлена на підставі документів, що визначені ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Зазначив, що довідка про особу від 21.03.2019, складена Комунарським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, яка міститься у матеріалах справи, не посвідчує особу ОСОБА_1, оскільки вона не передбачена вказаною нормою Закону та складена виключно зі слів особи, яка 21.03.2019 при її затриманні співробітниками поліції представилася ОСОБА_1 . Таким чином, суд першої інстанції розглянув адміністративну справу, не встановивши особу відповідача у цій справі, тобто фактично не забезпечивши обов`язкову присутність відповідача у судовому засіданні на виконання вимог ч. 2 ст. 288 КАС України. Суд першої інстанції при розгляді адміністративної справи не перевірив, чи існує взагалі така особа як " ОСОБА_1 ", і чи порушила ця особа законодавство України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства.
13.3. Крім того, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції також розглянув адміністративну справу за відсутності відповідача у цій справі, тобто не забезпечив обов`язкову присутність відповідача у судовому засіданні апеляційного суду на виконання вимог ч, 2 ст. 288 КАС України. Таким чином, суд апеляційної інстанції ( як і суд першої інстанції ) при розгляді адміністративної справи № 333/3933/19 не перевірив, чи існує взагалі така особа як " ОСОБА_1 ", і чи порушила ця особа законодавство України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства.
14. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
17. Так, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773- VI).
19. Частиною першою статті 26 Закону № 3773- VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
20. Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3773- VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
21. Згідно частини третьої статті 26 Закону № 3773- VI один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
22. Відповідно до частини п`ятою статті 26 Закону № 3773- VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
23. Статтею 30 Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
24. Згідно із статтею 289 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.