ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.001440
адміністративне провадження № К/9901/33191/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповдача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (суддя: Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року (судді: Глушко І.В., Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі №1.380.2019.001440 за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
Державне підприємство "Львіввугілля" (далі - ДП "Львіввугілля") звернулося до суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо зарахування сплачених ним сум єдиного соціального внеску за період з жовтня 2017 року по березень 2019 року в рахунок погашення штрафних санкцій та пені та, як наслідок, зобов`язати зарахувати платежі, перераховані згідно Реєстру платіжних доручень, в рахунок сплати ДП "Львіввугілля" та його відокремленими підрозділами недоїмки зі сплати єдиного соціальному внеску та внести зміни в Інтегровану картку платника (ІКП) щодо зарахування відповідних платежів в рахунок недоїмки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року, у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами не взято до уваги, що кошти, які згідно з платіжними дорученнями призначались на сплату єдиного внеску, фіскальний орган спрямував на погашення боргу за минулий період. В свою чергу, незарахування єдиного внеску відповідно до здійснених платежів призводить до неврахування відповідних періодів до страхового стажу працівників, а нарахована їм за цей час заробітна плата не включається в розрахунок пенсії, що позбавляє застраховану особу права на соціальний захист.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на звернення ДП "Львіввугілля" з листом від 20.03.2019 про надання повного витягу з ІКП щодо нарахування, сплати та зарахування єдиного соціального внеску а період 01.01.2017 - 01.03.2019, Офісом ВПП ДФС листом №14333/10/28-10-48-02 від 21.03.2019 роз`яснено, що Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачено надання доступів до ІКП та надання витягів з них для платників податків.
Додаткового у означеному листі позивача було проінформовано щодо наявної заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 01.03.2018, що становить 12349106, 61 грн, в тому числі: основний платіж - 7144773,07 грн, штрафні санкції - 811000,10 грн, пеня 4393333, 44 грн.
В свою чергу, згідно довідки, сформованої ДП "Львіввугілля", у період з 01.10.2017 по 31.01.2019 єдиний соціальний внесок було нараховано у розмірі 7622386, 70 грн, з якого сплачено 7622 166, 25 грн.
На підтвердження сплати означених сум єдиного соціального внеску позивачем до матеріалів справи було долучено реєстри платіжних доручень зі сплати ЄСВ ДП "Львіввугілля" за період з жовтня 2017 року по лютий 2019 року.
Поряд з цим, згідно довідки по заборгованості ДП "Львіввугілля" ЄСВ станом на 01.03.2019 становить 507193,11 грн, термін сплати, який не настав, 11037 784, 35 грн - штрафи і пеня.
Наявність заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідних штрафних санкцій позивач обґрунтовує протиправним діями фіскального органу щодо зарахування внесених у період з жовтня 2017 року по березень 2019 року платежів не в рахунок сплати єдиного внеску, а на погашення заборгованості пені та штрафних санкцій за минулі періоди.
Наведені обставини спонукали позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що норми чинного законодавства регламентують порядок зарахування коштів зі сплати єдиного внеску, тому відповідачем правомірно зараховано суми поточних платежів, які надходили із сплати єдиного соціального внеску, в рахунок сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені в порядку календарної черговості їх виникнення. З огляду на це доводи позивача про своєчасність і повноту сплати ним сум єдиного внеску не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не спростовують обґрунтованість дій податкового органу щодо визначення спрямування внесених поточних платежів.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені положеннями Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.