ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/15038/17
адміністративне провадження № К/9901/14833/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л. О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року (судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом громадської організації "Енергійна країна" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
У 2017 році громадська організація "Енергійна країна" звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289;
- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердити нову формулу розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії на підставі середніх ринкових цін на вугілля в Україні.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року.
В обґрунтування заяви заявницею зазначено, що 09 січня 2020 року її представником засобами поштового зв`язку отримано постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/988/18, якою задоволено позов ОСОБА_2 до Верховної Ради України та яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 січня 2020 року. Вказаною постановою Великою Палатою Верховного Суду встановлено, що на офіційному веб-порталі Верховної Ради України редакцію статті 11 Закону України "Про природні монополії" (щодо утворення та ліквідації національних комісій) викладено в редакції, яка втратила чинність у березні 2014 року. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до чинної з 13 березня 2014 року редакції статті 11 Закону України "Про природні монополії" повноваження у Президента України утворювати національні комісії відсутні, оскільки положення, якими це передбачено, втратили чинність згідно з рішенням Конституційного суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008. За таких обставин, оскільки в основу судового рішення від 07 листопада 2018 року, яке підлягає перегляду, на думку заявника, покладено висновки про законність утворення, наявність повноважень та компетенції відповідача на видання правових актів у спірних правовідносинах, шляхом видання відповідних постанов, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2019 року у справі № 9901/988/18 є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, оскільки суд і сторони керувалися оприлюдненою, однак нечинною редакцією статті 11 вищезгаданого Закону. При цьому, заявниця зазначає, що незаконність створення Комісії тягне за собою нелегітимність усіх постанов НКРЕКП. Тобто, заявник посилається на положення пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року у справі відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що наведена заявницею обставина не є нововиявленою у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України і не може бути підставою для перегляду судового рішення. Із заявою про перегляд рішення суду звернулася особа, яка не є учасником справи та якої оскаржувана бездіяльність жодним чином не стосується і жодним чином не зачіпає права чи інтереси заявниці, як власне і рішення суду першої інстанції, яке заявниця просить переглянути за нововиявленими обставинами. За таких обставин, суди дійшли висновку, що звернення заявника із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року є безпідставним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржниця вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На переконання скаржниці, суд та учасники справи могли при вирішення справи керуватися саме такими джерелами інформації, з яких, як встановлено постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/988/18, неможливо зрозуміти чинність тієї чи іншої редакції статті 11 Закону № 1682-ІІІ. А відтак обставина нечинності застосованої судом редакції статті 11 Закону N6 1682-ІІІ не могла бути відомою суду та учасникам справи в умовах правової невизначеності. Таким чином, обставина нечинності застосованої судом редакції статті 11 Закону № 1682-ІІІ існувала на час вирішення справи (не є новою), не могла бути відомою суду та учасникам справи при використанні офіційних джерел інформації, отже є нововиявленою обставиною.
Крім того скаржниця зазначила, що поширення постанов відповідача НКРЕКП на неї, як споживача електричної енергії, підтверджується загальнодоступною в ЄДРСР постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 826/7300/16. Отже, судовим рішенням в цій справі зачіпляються її законні права та інтереси, а також це впливає на вирішення інших справ за її участі.
Позиція інших учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому він просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог громадської організації "Енергійна країна" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Предметом розгляду у даній справі була перевірка правомірності бездіяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не перегляду формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289 та зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердити нову формулу розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії на підставі середніх ринкових цін на вугілля в Україні.
З матеріалів адміністративної справи та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року вбачається, що позовні вимоги були мотивовані тим, що формула розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, яку встановлено на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289 "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії", є необґрунтованою, оскільки вугілля в Україні виробники електроенергії - ТЕС не закуповують на основі середніх індексів АРІ2 на умовах CIF в основних портах Західної Європи Амстердам - Роттердам - Антверпен, а закуповується на внутрішньому ринку та на ринках сусідніх держав, де вартість вугілля значно менша. Громадська організація "Енергійна країна" вважала, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невнесенні змін до формули розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року № 289 "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії" встановлено формулу розрахунку прогнозованої ціни продажу електричної енергії в оптовий ринок електричної енергії України виробниками, які працюють за ціновими заявками оптової ринкової ціни електроенергії.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами встановлені статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частиною четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За своїм змістом нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто, це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
Водночас, нововиявленими слід уважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення.
Отже, умовами для перегляду рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.
Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 мотивувала свою заяву тим, що в основу судового рішення від 07 листопада 2018 року, яке підлягає перегляду покладено висновки про законність утворення, наявність повноважень та компетенції відповідача на видання правових актів у спірних правовідносинах, шляхом видання відповідних постанов, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2019 року у справі № 9901/988/18 є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, оскільки суд і сторони керувалися оприлюдненою, однак нечинною редакцією статті 11 вищезгаданого Закону.