ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
20 жовтня 2020 року
справа №140/30/20
адміністративне провадження №К/9901/23153/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
при секретарі судового засідання Статілко Ю. С.
за участю представників
позивача - Ворошилової Н.В. в порядку самопредставництва
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 (суддя - Сорока Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2020 (судді - Гуляк В.В., Гудим Л.Я., Коваль Р.Й.) у справі №140/30/20 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" про стягнення коштів,-
УСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" (далі - Товариство, відповідач у справі), в якому просило стягнути до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника в розмірі 26418217,30 гривень.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що на адресу Товариства 30 серпня 2019 року позивачем була направлена саме податкова вимога №244448-53 від 16 серпня 2019 року з дотриманням вимог статей 42, 59 Податкового кодексу України.
Суди звернули увагу на тому, що в матеріалах справи відсутні докази того, які саме заходи вживались контролюючим органом для з`ясування причин невручення Товариству податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення Товариству податкової вимоги, після повернення рекомендованого листа 03 жовтня 2019 року і до моменту звернення до суду з розглядуваною позовною заявою.
Не погоджуюсь з рішеннями судів попередніх інстанцій податковим органом подана касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми пунктів 42.2, 42.5 статті 42, пункту 58.3 статті 58, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, пункту 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, пункту 1 розділу ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610.
Податковий орган звертає увагу на тому, що жодним з зазначених вище правових актів не передбачено опис документів в листі про направлення платнику податків податкової вимоги або податкового повідомлення-рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відтак судами неправильно застосовано вищезазначені норми чинного податкового законодавства України.
У касаційній скарзі скаржник акцентує увагу на тому, що контролюючим органом долучено до матеріалів справи та досліджено судами всі докази направлення податкової вимоги відповідно до норм Податкового кодексу України.
14 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі № 140/30/20, підставою відкриття касаційного провадження слугувало оскарження судових рішень, перелік яких визначених частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме з посиланням у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункту 58.3 статті 58, пункту 59.1 статті 59, частини другої пункту 42.2, пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, пункту 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 № 1204, пункту 1 Положення про направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610).
29 вересня 2020 року справа №140/30/20 надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року закінчено підготовку справи №140/30/20 до касаційного розгляду, призначено справу до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року задоволено клопотання податкового органу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року задоволено клопотання Товариства про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку "EasyCon". Зазначеною ухвалою Товариству роз`яснено, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції необхідно використовувати комп?ютерну техніку або смартфони з доступом до мережі Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідне клопотання.
20 жовтня 2020 року під час судового засідання виявлено технічну неможливість участі Товариства у відеоконференції поза межами приміщення суду через відсутність у відповідача комп?ютерної техніки або смартфона з доступом до мережі Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення.
Суд зазначає, що Товариство в судове засідання не з`явилося, хоча про дату, час і місце судового засідання було повідомлено належним чином, технічну можливість участі свого засідання у відеоконференції поза межами приміщення суду не забезпечило.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" 27 липня 2011 року зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків.
21 липня 2016 року Личаківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області винесено відносно Товариства податкові повідомлення-рішення:
- №0000801408 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 6787040,64 гривень (з них 4524693,76 гривень податкове зобов`язання та 2262346,88 гривень штрафні (фінансові) санкції);
- №0000791402 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 3299194,98 гривень (з них 2199463,32 гривень податкове зобов`язання та 1099731,66 гривень штрафні (фінансові) санкції);
- №0000811402 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 11418022,04 гривень (з них 7612014,69 гривень податкове зобов`язання та 3806007,35 гривень штрафні (фінансові) санкції).
Постановою Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №803/1144/16 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову Товариства про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2016 року: №0000801408, №0000791402, №0000811402.
16 серпня 2019 року позивачем винесено Товариству податкову вимогу форми "Ю" №244448-53 про необхідність сплати податкового боргу в загальному розмірі 11665021,17 гривень.
Зі змісту цієї податкової вимоги видно, що станом на 15 серпня 2019 року Товариство мало податкову заборгованість на загальну суму 11665021,17 гривень, яка включала: 7612013,01 гривень - основний платіж; 3806007,35 гривень - штрафні (фінансові) санкції; 247000,81 гривень - пеня.
Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 29 листопада 2019 року №13761/10/58.09-11 станом на 26 листопада 2019 року Товариство мало податковий борг з акцизного податку в сумі 26418217,30 гривень, в тому числі 13971274,18 гривень - за основним платежем; 7168085,89 гривень - штрафні санкції; 5278857,23 гривень - пеня.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, податкові органи наділені повноваженнями звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
В розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.