П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/277/19
Провадження № 11-219заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (судді Васильєва І. А., Гусак М. Б., Пасічник С. С., Хохуляк В. В., Юрченко В. П.) у справі № 9901/277/19 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Служба зовнішньої розвідки України (далі - СЗР), про визнання протиправним і скасування Указу Президента України, поновлення на посаді та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати Указ Президента України від 12 квітня 2019 року № 143/2019 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Служби зовнішньої розвідки України" (далі - Указ);
- поновити позивача на посаді першого заступника Голови СЗР з 13 квітня 2019 року.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в період з 08 по 22 квітня 2019 року він перебував на амбулаторному лікуванні у зв`язку із загальним захворюванням та тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується листком непрацездатності від 08 квітня 2019 року серії АДХ № 045995. Про звільнення із займаної посади на підставі Указу він дізнався 23 квітня 2019 року, прибувши для подальшого виконання службових обов`язків до СЗР. З Указом він ознайомився в той же день, 23 квітня 2019 року, в мережі Інтернет на офіційному сайті Президента України. У подальшому Указ був опублікований 03 травня 2019 року в "Офіційному віснику Президента України".
3. Позивач указав, що на порушення вимог Закону України від 01 грудня 2005 року № 3160-IV "Про службу зовнішньої розвідки України" (далі - Закон № 3160-IV) Указ виданий за відсутності відповідного подання Голови СЗР, а звільнення в період тимчасової непрацездатності без дотримання встановленої законом процедури є порушенням вимог Конституції України та положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 червня 2020 року позов ОСОБА_1 залишив без розгляду з підстав, визначених частиною четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позивач не надав суду належні та допустимі докази з обумовленням поважних причин, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду із цим позовом.
5. Судове рішення мотивоване тим, що:
- порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду;
- з огляду на положення частини третьої статті 7 Указу Президента України від 10 червня 1997 року N 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" (далі - Указ № 503/97) оскаржуваний Указ набрав чинності 12 квітня 2019 року;
- Указ був належним чином розміщений на офіційному сайті Президента України з 15 квітня 2019 року, тому про порушення Указом своїх прав позивач повинен був дізнатися саме з дати розміщення його на офіційному сайті;
- з огляду на положення частини третьої статті 62 Закону України від 05 березня 1999 року № 474-XIV "Про вибори Президента України" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та статті 10 Закону України від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (далі - Закон № 539/97-ВР) про звільнення з посади ОСОБА_1 також міг дізнатися під час трансляції дебатів, проведених 14 квітня 2019 року між Президентом України ОСОБА_3 та його опонентом ОСОБА_4 у приміщенні Національного спортивного комплексу "Олімпійський" (далі - НСК "Олімпійський") напередодні виборів. При цьому суд першої інстанції дослідив відеозапис трансляції дебатів на електронному носії, наданому представником третьої особи;
- процесуальна поведінка ОСОБА_1 з часу розміщення Указу на офіційному сайті Президента України (15 квітня 2019 року) та з часу доведення СЗР Указу до відома позивача (23 квітня 2019 року - припинення амбулаторного лікування) свідчить про відсутність його зацікавленості в реалізації права на захист у найкоротший термін, оскільки посада і статус позивача зобов`язували його відслідковувати інформацію з офіційних джерел, яка впливає або змінює його службове становище;
- знаходження ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні в період з 08 по 22 квітня 2019 року не могло завадити йому звернутись до суду в установлений законом строк. При цьому позов поданий до суду саме представником позивача, а не особисто позивачем. Отже, не є виправданими обумовлення поважності причин пропуску строку звернення до суду лікарняним позивача, оскільки в подальшому позов подав його представник.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
6. Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,на обґрунтування якої зазначив, що вважає його незаконним і таким, що винесене з порушенням норм матеріального права.
7. На переконання скаржника, про порушення своїх прав він дізнався 23 квітня 2019 року, а саме в день виходу на службу після тимчасової непрацездатності з 08 по 22 квітня 2019 року, ознайомившись у цей день з Указом на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України, а відтак подання позову 23 травня 2019 року відбулося в межах установленого статтею 122 КАС України місячного строку для звернення до суду у справах щодо звільнення з публічної служби, у зв`язку із чим положення частини четвертої статті 123 цього Кодексу застосуванню не підлягали.
8. ОСОБА_1 також зазначив, що при його звільненні з посади першого заступника СЗР не були дотримані вимоги частини другої статті 47 КЗпП України, у зв`язку із чим висновки суду першої інстанції щодо необхідності обчислення перебігу строку звернення позивача до суду з дня розміщення Указу на офіційному сайті Президента України, тобто з 15 квітня 2019 року, не відповідають обставинам справи та суперечать положенням чинного законодавства.
9. На думку скаржника, ані набрання чинності Указом, ані його оприлюднення не може ототожнюватися з моментом фактичного ознайомлення тієї чи іншої особи з його змістом, у зв`язку із чим стаття 10 Закону № 539/97-ВРпри вирішенні вказаного питання застосуванню не підлягає. До того ж, зазначаючи про висвітлення Президентом України ОСОБА_3 звільнення позивача під час дебатів 14 квітня 2019 року, суд першої інстанції допустив викривлення фактичних обставин, оскільки загальновідомим є той факт, що 14 квітня 2019 року дебати між кандидатами на посаду Президента України не відбулися через неявку ОСОБА_5 . У цей день у приміщенні НСК "Олімпійський" фактично відбулася прес-конференція кандидата на посаду Президента України ОСОБА_6, під час якої останній, відповідаючи на одне з питань журналістів, повідомив про звільнення ОСОБА_1 з посади без оголошення тексту Указу чи посилання на факт його видання, що в повній мірі підтверджується відеозаписом, який був досліджений у судовому засіданні. З огляду на положення статті 1 та частини першої статті 7 Указу № 503/97 оскаржуваний Указ, що не має загального значення чи нормативного характеру, був оприлюднений державною мовою в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник Президента України" лише 03 травня 2019 року, а 23 квітня 2019 року був доведений до відома позивача після його виходу на роботу після тимчасової непрацездатності.
10. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.
Рух апеляційної скарги
11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 31 серпня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2020 рокутапризначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на підставі частини третьої статті 311 КАС України з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
12. У відзиві на апеляційну скаргу представник Президента України зазначив, що наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими.
13. На думку представника відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що з часу трансляції теледебатів, тобто з 14 квітня 2019 року, інформація про звільнення позивача стала загальновідомою, а з 15 квітня 2019 року оскаржуваний Указ був розміщений на офіційному сайті Президента України. При цьому суд правильно вказав на те, що посада і статус позивача зобов`язували його відслідковувати інформацію з офіційних джерел, яка стосується його службового становища. Отже, суд першої інстанції, відхиляючи доводи позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду внаслідок його тимчасової непрацездатності в період з 08 по 22 квітня 2019 року, дійшов правильного висновку про відсутність належних та допустимих доказів з обумовленням поважних причин, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду із цим позовом.
14. У зв`язку з викладеним представник Президента України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
15. До Великої Палати Верховного Суду надійшли пояснення СЗР на апеляційну скаргу ОСОБА_1, у яких третя особа зазначила, що вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
16. На думку СЗР, позивач не надав доказів щодо обставин, які були об`єктивно непереборними, на підтвердження наявності причин пропуску строку звернення до суду, внаслідок чого суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду відповідно до положень статті 123 КАС України.
17. Третя особа також зазначила, що останнім днем проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України, а не звільнення з посади, зокрема, на підставі Указу Президента України. До того ж після видання Президентом України спірного Указу ОСОБА_1, не перебуваючи на посаді, продовжував проходити військову службу відповідно до норм Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, затвердженого Указом Президента України від 17 липня 2006 року № 619/2006 (далі - Положення). Отже, підстав для проведення аналогії щодо застосування норм трудового законодавства до відносин, які виникають під час проходження військової служби, на переконання СЗР, немає. Внаслідок цього частина друга статті 47 КЗпП України, на яку посилається скаржник у апеляційній скарзі, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.
18. На підставі викладеного СЗР просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
19. ОСОБА_1 Указом Президента України від 31 липня 2018 року № 225/2018 призначений на посаду першого заступника Голови СЗР.
20. 12 квітня 2019 року Президент України видав Указ, яким звільнив ОСОБА_1 із займаної посади.
21. Відповідно до інформації з офіційного вебпорталу Верховної Ради України Указ чинний з 12 квітня 2019 року.
22. 14 квітня 2019 року під час трансляції в прямому ефірі дебатів між Президентом України ОСОБА_3 та його опонентом ОСОБА_4 у приміщенні НСК "Олімпійський" напередодні виборів був висвітлений виданий Президентом України Указ.
23. Згідно з відомостями Офіційного інтернет-представництва Президента України Указ був розміщений на вебсайті 15 квітня 2019 року о 20 годині 45 хвилин 05 секунд і з цього часу доступний для перегляду.
24. У період з 08 по 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатним та проходив лікування в амбулаторному режимі.
25. Уважаючи Указ протиправним, позивач 23 травня 2019 року оскаржив його до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
26. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.