ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/1824/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Олексієнко Сергій Миколайович"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 (головуючий суддя Принцевська Н. М., судді Савицький Я. Ф., Ярош А. І.)
у справі № 915/1824/18
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Олексієнко Сергій Миколайович"
до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області
про визнання недійсним та скасування наказу
(в судове засідання уповноважені представники сторін не з`явились)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Селянське (фермерське) господарство "Олексієнко Сергій Миколайович" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 про припинення права постійного користування земельною ділянкою, до якого наказом № 6949/0/14-18-СГ від 10.10.2018 були внесені зміни.
2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що оспорюваний наказ є незаконним та таким, що порушує його права як постійного землекористувача земельної ділянки, зазначеної в державному акті на право постійного користування землею серії МК б/н, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42 від 17.11.1993, оскільки з моменту створення селянського (фермерського) господарства таким постійним землекористувачем є саме СФГ "Олексієнко С.М.".
3. Фермерське господарство вважає дії відповідача щодо прийняття оспорюваного наказу про припинення права постійного користування земельною ділянкою такими, що суперечать вимогам ст.ст. 92, 116, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 9, 10 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2019 позов задоволено в повному обсязі, визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 про припинення права користування земельною ділянкою зі змінами, внесеними наказом № 6949/0/14-18-СГ від 10.10.2018.
5. Місцевим судом відхилені доводи відповідача стосовно того, що право постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення фермерського господарства, після смерті громадянина, на чиє ім`я видано державний акт, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, оскільки вищевказане право не було переоформленню в силу п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України.
6. Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване посиланням на п.2 Постанови КМУ від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" (яка була чинною станом на 07.07.2013), якою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним, і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
7. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обмеження періоду переоформлення права користування земельною ділянкою, яке міститься у п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнане неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005).
8. Так місцевий суд зазначив, що з дати державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи. Отже, з цього часу обов`язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Інтереси цього господарства представляє його голова.
9. Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову СФГ "Олексієнко С.М." щодо визнання недійсним та скасування наказу відповідача № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 в повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2019 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
11. Апеляційний господарський суд зазначив, що спірна земельна ділянка належала на праві постійного користування громадянину ОСОБА_1, правочинів щодо передачі вказаної земельної ділянки у користування СФГ "Олексієнко С.М." не укладалося, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
12. Апеляційний суд виходив з того, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. З огляду на зазначене, з моменту смерті ОСОБА_1 будь-які його права повинні або припинитися, або перейти в порядку спадкування іншій особі. Разом з тим, з огляду на приписи Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою не може бути успадковане в порядку ст. 1225 Цивільного кодексу України. Єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.
13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що СФГ "Олексієнко С.М." не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою. Натомість належність ОСОБА_1 права постійного користування спірною земельною ділянкою підтверджено державним актом, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку щодо виключення можливості приналежності СФГ "Олексієнко С.М." на титулі постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування громадянину ОСОБА_1 у 1993 році на підставі відповідного рішення згідно з державним актом на землю.
14. Також апеляційний суд зазначив, що з огляду на приписи ч.2 ст.92 Земельного кодексу України набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) чинним законодавством України не передбачено.
15. Окрім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що Позивач не довів наявності свого порушеного права, вимагаючи визнати недійсним наказ, який було видано Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідності до вимог ст.15-1, 92, 122 Земельного кодексу України, у межах повноважень, визначених Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру". Таким чином, спірний наказ видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а СФГ "Олексієнко С.М.", як юридична особа, не позбавлене права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у спосіб та у порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 скасувати, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2019 - залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
17. Позивач не погоджується із постановою, прийнятою апеляційним господарським судом, зазначаючи, що мотиви та підстави скасування рішення суду першої інстанції були необґрунтованими, в той час як рішення місцевого господарського суду ухвалено відповідно до вимог законодавства з повним з`ясуванням обставин справи та наданням належної оцінки доказам у справі.
18. Скаржник зазначає, що в силу приписів чинного законодавства обов`язковою умовою створення фермерського господарства була наявність земельної ділянки, а відтак з дати державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, відповідно з цього часу обов`язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому надавалась земельна ділянка.
19. За твердженнями Позивача, спірна земельна ділянка ніколи не вибувала з користування СФГ "Олексієнко С.М.", при житті засновника СФГ використовувалась та на даний час продовжує використовуватись за цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства СФГ "Олексієнко С.М.", яке досі сплачує відповідні податки за користування земельною ділянкою.
20. Скаржник зауважує, що положеннями Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав припинення права постійного землекористування, який не містить такої підстави, як смерть громадянина, якому була надана в постійне користування земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства.
21. З огляду на викладене скаржник вважає, що апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови, неправильно застосовано положення Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", у зв`язку з чим просить її скасувати.
Позиція інших учасників справи
22. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Обґрунтовуючи свої заперечення проти касаційної скарги Відповідач зазначає, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 припинилось його цивільна правоздатність, а оскільки право постійного користування земельною ділянкою не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатись нею, то відповідно спадкоємці не мають права успадкувати її за заповітом або за законом. Держава або територіальна громада була єдиним і неодмінним власником всіх наданих у постійне користування земельних ділянок. З огляду на викладене Відповідач зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, припинилось внаслідок його смерті, як конкретної обставини, тобто юридичного факту з настанням якого припинилися правовідносини щодо права користування земельною ділянкою померлим, а оспорюваним наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області лише зафіксовано припинення права постійного користування земельною ділянкою.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. 29.01.1993 на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Арбузинської селищної ради народних депутатів Арбузинського району Миколаївської області, ОСОБА_1 передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 32 га розташовану на території Арбузинської селищної ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства.
24. 17.11.1993 ОСОБА_1 отримав Державний акт на право постійного користування землею, загальною площею 32,00 га, для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області серії МК б/н за реєстраційним № 42 .
25. 03.12.1993 на підставі розпорядження Голови районної Ради народних депутатів № 56-р, Арбузинською районною Радою народних депутатів було зареєстровано СФГ "Олексієнко С.М.", що підтверджується посвідченням № 11 про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства.
26. Засновником та головою господарства на той час був ОСОБА_1, що вбачається зі статуту СФГ "Олексієнко С.М.".
27. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть № 68 від 12.07.2013.
28. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.01.2014 керівником СФГ "Олексієнко С.М." стала ОСОБА_2 .
29. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою" зі змінами, внесеними наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 6949/0/14-18-СГ від 10.01.2018, наказано вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 32,00 га ріллі, надане громадянину України ОСОБА_1, посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія МК, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 17.11.1993 №42, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області.
30. Підставою для прийняття зазначеного наказу був лист Відділу в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.05.2017 № 273/101-17, в якому зазначено, що відповідно до Актового запису про смерть № 68 від 12.07.2013 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 32,0 га ріллі наданої ОСОБА_1 припинилося в силу його смерті, як конкретної обставини, тобто юридичного факту з настанням якого припинилися правовідносини щодо права користування земельною ділянкою померлим, а оспорюваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області лише зафіксовано припинення права постійного користування земельною ділянкою.
31. Прийняття відповідачем вказаного наказу і стало підставою для звернення СФГ "Олексієнко С.М." до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом про скасування наказу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
32. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
33. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
34. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
Щодо суті касаційної скарги
35. Предметом позову у цій справі є визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-8091/14-17-СГ від 15.06.2017 про припинення права постійного користування земельною ділянкою, до якого наказом № 6949/0/14-18-СГ від 10.10.2018 були внесені зміни, з підстав порушення прав позивача на користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.
36. Відповідно до частини 1 статті 50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 державного акта на право постійного користування землею, створення і реєстрації СФГ "Олексієнко С.М.") громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
37. За змістом статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
38. Згідно з частиною 5 цієї статті Закону на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
39. За змістом статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час створення СФГ "Олексієнко С.М.") користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
40. У частині 1 статті 23 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
41. Аналіз зазначених норм свідчить, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалася ОСОБА_1 не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
42. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у відповідній редакції) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.