ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 809/183/17
адміністративне провадження № К/9901/1703/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року (суддя - Лучко О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 року (судді - Матковська З.М., Бруновська Н.В., Затолочний В.С.) у справі № 809/183/17 в частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням зміни предмета позову) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 5 жовтня 2016 року №№ 0002292201, 0002382207, 0002392201, 0002362207, 0002372207 та від 15 лютого 2017 року №№ 0004352200, 0004372200, 0004392200.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтувалися на неповному дослідженні письмових документів, які були надані позивачем під час проведення перевірки, на підтвердження реальності господарських операцій позивача із контрагентами. Поряд з тим, вказав, що у податкових повідомленнях-рішеннях від 15 лютого 2017 року наявні помилки в сумах стягнень; також вони прийняті з порушенням строків, встановлених Порядком складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень, затвердженим наказом Міністерства фінансів від 28 грудня 2015 року № 1204; до зазначених податкових повідомлень-рішень не додано розрахунок податкових зобов`язань. Також позивач вказав на порушення відповідачем порядку проведення перевірки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004372200 від 15 лютого 2017 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 111 865 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004392200 від 15 лютого 2017 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 890 570 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДФС на користь Товариства сплачений судовий збір.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Лантіком", ТОВ "Фатрон", ТОВ "Фай-Торг", ТОВ "Відар ТД", ТОВ "Делівенс", ТОВ "Торгсервіс-Про") були проведені господарські операції, які носили реальний характер та підтверджуються первинними бухгалтерськими документами: укладеними договорами про надання послуг (виконання робіт), протоколами до них, виконання яких було підтверджено актами приймання-виконання наданих послуг (робіт), податковими та видатковими накладними, проведенням оплати за надані послуги (виконані роботи), дорученнями уповноваженим особам позивача на допуск працівників контрагентів на територію товариства для виконання договірних зобов`язань тощо, що в сукупності свідчить про фактичне отримання Товариством послуг від контрагентів та фактичне понесення ним витрат.
На думку судів попередніх інстанцій, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу); основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника послуг на праві оренди або лізингу. Крім того, відповідачем не проводилися зустрічні перевірки контрагентів позивача та не доведено суду, що для виконання цими підприємствами робіт (надання послуг) згідно з укладеними з позивачем договорами не могли залучатися особи (фізичні чи юридичні) на підставі цивільних договорів. Натомість відповідачем доказів визнання договорів, укладеними позивачем з контрагентами, нікчемними або такими, що не відповідають закону, суду не надано.
Крім цього, суди попередніх інстанцій взяли до уваги постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у справі № 804/2331/16, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року, якою задоволено позов Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2015 року № 0010002205 щодо збільшення Товариству грошових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Лантіком", ТОВ "Фатрон", ТОВ "Фай-Торг", ТОВ "Відар ТД" за період з 1 березня 2012 року по 31 березня 2014 року. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року касаційну скаргу податкового органу повернуто скаржнику. Суди у цій справі зазначили, що указаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, також підтверджується реальність господарських операцій з вказаними контрагентами позивача.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, ДФС звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані рішення прийняті судами без урахування всіх обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення справи. Так, суди попередніх інстанцій не надали оцінку доводам відповідача про дублювання та економічну недоцільність послуг, які нібито було отримано позивачем від вказаних контрагентів, зокрема, очищення території від снігу (вартість послуги 636 000 грн), враховуючи низьку кількість опадів у відповідний період; очищення віконних жалюзі, радіаторів опалення (вартість послуг більше 700 000 грн) та очищення килимового покриття в офісі (вартість послуги близько 500 000 грн), в ангарі (вартість послуги близько 500 000 грн), враховуючи наявність в штаті позивача працівників, відповідальних за прибирання приміщень; несезонна консервація системи поливу (в січні) (вартість послуги близько 500 000 грн) тощо. Також суди не надали об`єктивної оцінки доводам відповідача про формальність наданих позивачем документів: незважаючи на високу ціну таких послуг, у наданих позивачем документах не розкрито їх зміст, оскільки такі не містять деталізованої інформації про надані роботи та послуги, їх обсяг та результати здійснених заходів (не вказано демонтаж якої огорожі полів було проведено, її метраж, в чому полягала очистка стін, реставрація сходин, їх площа, кількість віконних жалюзі, які було очищено, розцінки за одиницю, кількість використаних матеріалів тощо), що, у свою чергу, ставить під сумнів їх фактичне споживання позивачем.
Фіктивність операцій, на думку ДФС, також підтверджується формально оформленими контрагентами позивача бухгалтерськими документами, зокрема, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, складеними ТОВ "Лантіком", ТОВ "Фатрон", ТОВ "Фай-Торг", ТОВ "Відар ТД" про виплату доходу своїм посадовим особам, в яких вказано один номер телефону для всіх таких посадових осіб, що свідчить про пов`язаність таких юридичних осіб.
Крім цього, відповідач в касаційній скарзі вказав на різні предмети спору у справі, що розглядається, та у справі № 804/2331/16, що не дає судам у справі, що розглядається, можливості брати до уваги результати розгляду справи № 804/2331/16.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на доводи, аналогічні висновкам судів попередніх інстанцій щодо не доведеності відповідачем фіктивності та протиправності господарських операцій позивача, законність яких не підлягає доказуванню у зв`язку із результатами розгляду судової справи № 804/2331/16, в якій брали участь ті ж самі особи, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглянувши оскаржувані рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство на час виникнення спірних правовідносин перебувало за основним місцем податкового обліку у Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
ДФС проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 8 вересня 2016 року № 517/09-19-14-01/3176114, в якому зазначено про порушення ним вимог податкового законодавства, а саме: завищення від`ємного значення податку на прибуток за 2015 рік у сумі 1 036 770 грн та заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 1 689 492 грн, за 2014 рік - у сумі 675 334 грн, за 2015 рік - у сумі 946 536 грн; заниження до сплати в бюджет ПДВ у сумі 1 639 485 грн; неподання реєстраційної заяви до Криворізької північної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області для взяття на податковий облік за неосновним місцем обліку; неподання податкових декларацій за земельними ділянками, що перебували у користуванні позивача; заниження плати за землю, що справляється у формі орендної плати за земельними ділянками, що перебували у користуванні товариства.
На підставі даного акта перевірки відповідач виніс та направив позивачу податкові повідомлення-рішення від 5 жовтня 2016 року: № 0002312201 на суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 036 770 грн, № 0002302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 3 902 569 грн; № 0002322201, яким позивачу збільшено зобов`язання з ПДВ та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2 459 227 грн; № 0002292201, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн; № 0002382207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 2 224,68 грн; № 0002392201, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 1 020 грн; № 0002362207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 6 338, 30 грн; № 0002372207, яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 2 040 грн; № 0002402207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 15 135, 00 грн.
Позивач не погодився з висновками акта перевірки і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення за від 27 грудня 2016 року № 28180/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу позивача задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002312201, № 0002302201 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та донарахування податку на прибуток по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь ТОВ "Делівенс", ТОВ "Торгсервіс-Про", ТОВ "Нормал Плюс" і не встановлено дебіторської заборгованості за 2015 рік, а також по взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Союз-Україна" та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення -рішення залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002322201 в частині донарахованого ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ "Агро-Союз-Україна" та ТОВ "Дніпро-Кріль" та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002402207 у частині нарахування орендної плати за землю у сумі 1562,8 грн та штрафних санкцій у відповідному розмірі, а в іншій частині рішення залишено без змін; залишено без змін податкові повідомлення-рішення №№ 0002292201, 0002362207, 0002372207, 0002382207, 0002392201.
З урахуванням зазначеного рішення Державної фіскальної служби України відповідач 15 лютого 2017 року прийняв нові податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0004352200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" та нараховано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 13 181,50 грн.; № 0004372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та нараховано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 2 111 865, 00 грн.; № 0004392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ та нараховано штрафні (фінансові) санкції у загальній сумі 890 570 грн.
Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2017 року № 0004372200 слугував висновок відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Лантіком", ТОВ "Фатрон", ТОВ "Фай-Торг", ТОВ "Відар ТД" за період з 1 січня 2013 року по 31 березня 2014 року з огляду на те, що вищезазначені контрагенти-постачальники робіт та послуг не могли фактично здійснювати такі господарські операції, враховуючи фактичний час здійснення операцій, відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Судами встановлено, що:
відповідно до договору про надання послуг від 3 січня 2013 року № 5, укладеного між позивачем та ТОВ "Лантіком", протоколу до зазначеного договору про погодження договірної ціни послуг, актів виконаних робіт від 30 та 31 січня 2013 року №№ 11, 12, 13,14, 15, податкових накладних та банківських виписок останнє надало позивачу послуги з очищення віконних жалюзі, радіаторів, систем опалення ангару і приміщення АБК, території підприємств від снігу, консервації системи поливу на загальну суму 1 920 000 грн, в тому числі ПДВ 320 000 грн;