ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/1960/15
адміністративне провадження № К/9901/53909/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (відповідач-1), Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (відповідач-2), Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (відповідач-3), Державної установи "Київський слідчий ізолятор" (відповідач-4)
про скасування наказу, поновлення на роботі
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2018 (головуючий суддя - Арсірій Р.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області по особовому складу №1 о/с-пр від 12.01.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас за п. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу);
- скасувати запис начальника відділу діловодства по роботі з персоналом від 12.01.2015, здійснений на підставі Наказу про звільнення №1 о/с-пр від 12.01.2015, в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу режиму і безпеки Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області;
- стягнути з Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за січень 2015 року по 19.01.2015 включно;
- стягнути з Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 розмір середнього грошового забезпечення за весь час затримки грошового забезпечення по день фактичного розрахунку;
- стягнути з Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київської області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та виплатити грошове забезпечення за один місяць.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч положенням Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України не було проведено службового розслідування дисциплінарного проступку, позивача позбавлено права надати письмові пояснення і знайомитися з матеріалами службової перевірки та висновком службового розслідування. Також позивач вказував, що у день фактичного звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2015, у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Вищим адміністративним судом зазначено, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано та не зазначено в їх рішеннях, якими наказами позивача звільнено зі служби і на якій підставі, за які конкретно дії чи бездіяльність; як зазначені дії та бездіяльність кваліфіковані в акті службового розслідування та в наказах про звільнення, якими доказами підтверджуються.
6. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2017, проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі відповідачів - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та Державну установу "Київський слідчий ізолятор".
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
8. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджено допущення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а відтак наказ Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області по особовому складу №1 о/с-пр від 12.01.2015 в частині звільнення позивача згідно з п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас, є правомірним та скасуванню не підлягає.
9. Суд апеляційної інстанції вказав, що в межах розгляду справи підтверджено, що незадовільне виконання позивачем службових обов`язків в частині забезпечення охорони під час конвоювання ув`язнених в лікувальні заклади, спричинила втечу з-під варти ув`язненого із Головного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь". Такий вчинок позивача є винним діянням, оскільки проявився у недбалому виконанні посадових обов`язків, негативно вплинув на забезпечення виконання покладених на органи внутрішніх справ завдань, що у свою чергу за своїм характером принижує в очах громадськості гідність та авторитет працівника системи органів Державної пенітенціарної служби України та органів Державної пенітенціарної служби України в цілому.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
10. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018. У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили функцій та завдань, для яких позивача було прийнято на службу і які він не виконав, а тому дійшли помилкового висновку про порушення ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків. Позивач вказує, що судами належним чином не було досліджено матеріали службового розслідування, та саме розслідування було проведено з порушенням порядку, оскільки позивачу не надано право надати письмові пояснення та позбавлено права ознайомлюватися з матеріалами службового розслідування.
12. Також, позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що висновок, складений за результатами службового розслідування, не відповідає вимогам Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. На думку позивача, відповідачем не встановлено обставин, за яких ОСОБА_1 скоїв дисциплінарний проступок, у висновку не зазначені час, місце, спосіб та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, а також наявність причинного зв`язку між неправомірними діями особи, щодо якої призначено службового розслідування, та їх наслідками.
13. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи позивача безпідставними, та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін. Відповідач зазначає, що спірний наказ був прийнятий правомірно, адже і матеріалами службового розслідування, і судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач скоїв дисциплінарний проступок, що виразилося у незадовільному виконанні службових обов`язків в частині забезпечення охорони під час конвоювання ув`язнених в лікувальні заклади, що спричинило втечу з-під варти ув`язненого ОСОБА_2 із Головного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь". Також вказує, що з наявних у матеріалах справи табелів за січень 2015 року ОСОБА_1 не приступав до виконання службових обов`язків після його звільнення, чим фактично підтвердив свою обізнаність з тим, що він з 12.01.2015 вже не перебуває на службі у Київському СІЗО згідно з наказом, з яким був ознайомлений відповідно до встановленого чинним законодавством порядку. При цьому підписувати цей наказ позивач відмовився, про що 19.01.2015 було складено відповідний акт.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2018 для розгляду справи №826/1960/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білоус О. В., судді - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
15. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
16. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №647/0/78-19 від 06.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В.
17. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2019 для розгляду справи №826/1960/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
18. Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 адміністративну справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
19. ОСОБА_1 з 1 липня 2013 року проходив службу в органах Державної пенітенціарної служби України, обіймав посаду інспектора відділу режиму і безпеки Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області у званні лейтенанта внутрішньої служби.
20. 26 грудня 2014 року у Головному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" сталася втеча з-під варти ув`язненого ОСОБА_2, охорону якого здійснювали чотири працівники Київського слідчого ізолятору, у тому числі ОСОБА_1 .
21. На виконання вимоги прокуратури міста Києва №316-768 від 26.12.2014 було організовано службове розслідування, за результатами проведення якого складено висновок, затверджений начальником Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, з пропозицією притягнути винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.
22. Згідно з даними висновку службового розслідування основними причинами та умовами даної надзвичайної події стали невиконання вимог наказу ДДУПВП №6 від 20.09.2000 та наказу Міністерства юстиції України №460/5 від 18.03.2013, ігнорування вимог нормативно-правових актів щодо охорони осіб взятих під варту, незадовільне виконання своїх службових обов`язків в частині забезпечення охорони під час конвоювання ув`язнених в медичні заклади з боку, зокрема, позивача.
23. 12 січня 2015 року позивача звільнено з посади інспектора відділу режиму і безпеки Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області на підставі наказу Управління державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області по особовому складу №1 о/с-пр від 12.01.2015, на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
24.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993
25.1. Статтею 9 Закону визначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
26. Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" №2713-IV від 23.06.2005