ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 815/6101/15
адміністративне провадження № К/9901/9164/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в адміністративній справі №815/6101/15 матеріалами
за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання зняти арешт із земельної ділянки, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Дідуренко Світлани Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, ухвалену в складі: головуючого судді Самойлюк Г.П., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Потапчука В.О., суддів Жук С.І., Семенюк Г.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Київського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 (далі - третя особа-1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - третя особа-2, ОСОБА_3 ) з вимогами:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Київського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області по факту заяви ОСОБА_1 від 26.08.2015, поданої у порядку вимог частини третьої статті 60 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV);
1.2. зобов`язати Київський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт із земельної ділянки площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070, отриманою у власність ОСОБА_1 за договором дарування, розміщеного на ній житлового будинку АДРЕСА_1, укладеним 04.11.2008 і зареєстрованим у реєстрі правочинів за №947.
2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що арешт на земельну ділянку площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070, накладено незаконно, без урахування тієї обставини, що зазначена земельна ділянка належить позивачці на праві приватної власності. Отже, посилаючись на частину п`яту статті 60 Закону №606-XIV, яка передбачає можливість зняття арешту в межах незавершеного виконавчого провадження, позивачка вимагає зобов`язати Київський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області зняти арешт з вказаної земельної ділянки.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 07 червня 2012 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено заочне рішення в цивільній справі №1512/1516/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Цим рішенням позов ОСОБА_3 задоволено частково (том 1, а.с. 87-88).
4. У зв`язку з цим, 31.07.2012 Київським районним судом міста Одеси виданий виконавчий лист №1512/1516/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 159 426 грн 81 коп (том 1, а.с. 89).
5. 06 серпня 2012 року державним виконавцем Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркач О.І. було відкрито виконавче провадження № 33727170 на виконання вказаного виконавчого листа (том 1, а.с. 27).
6. 05 червня 2013 року державним виконавцем Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркач О.І. складено акт опису й арешту майна боржника, а саме: земельної ділянки площею 0,0399 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070 (том 1, а.с. 28-30).
7. 26 серпня 2015 року позивачка звернулася до начальника Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління із заявою про зняття арешту з майна (у порядку частини третьої статті 60 Закону №606-XIV). У цій заяві позивачка просила, у зв`язку з порушенням порядку накладення арешту, у межах незавершеного зведеного виконавчого провадження №44999141, винести постанову про зняття арешту із земельної ділянки площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070, уважаючи, що право власності на вказану земельну ділянку належить їй на підставі договору дарування від 04.11.2008, а не боржникові (том 1, а.с. 16-23).
8. 31 серпня 2015 року Київським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відмовлено позивачці в задоволенні її заяви. Водночас відповідачем зазначено, що відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження, в якій стягувач просив накласти арешт на все майно, що належить боржнику, державним виконавцем 06.08.2012 на підставі статті 57 Закону №606-XIV винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, що належить ОСОБА_2 . Відповідач указав, що згідно з листом Управління Держземагенства в Одеської області від 26.03.2013 було установлено, що земельна ділянка площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070, належить на праві власності ОСОБА_2 . Таким чином, до відома позивачки доведено, що жодних порушень чинного законодавства державний виконавець не допускав, боржником рішення суду до теперішнього часу не виконано, у зв`язку з чим відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника і скасування будь-яких заходів примусового виконання. Зазначений лист отримано позивачкою 30.09.2015 (том 1, а.с.14-15).
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2013, тобто після складання акту опису та арешту майна боржника, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сергеченко Іриною Миколаївною (далі - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сергеченко І.М.) видано дублікат договору дарування від 04.11.2008, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до якого дарувальник подарував позивачці земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070.
10. 07 червня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сергеченко І.М. здійснено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0399 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 77894151101.
11. Водночас ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М. з вимогами: визнати протиправними дії приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. щодо державної реєстрації 07.06.2013 за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий 5110136900:19:013:0070, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 77894151101, і скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий 5110136900:19:013:0070.
12. Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 в справі №815/5774/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Однак постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2013 скасовано і прийнято в справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно задоволено у повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. повинна була відмовити ОСОБА_1 у реєстрації права власності на земельну ділянку в зв`язку з відсутністю у заявника документа, який би посвідчував право власності на нерухоме майно.
13. Судами попередніх інстанцій також установлено, що позивачка зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи - Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070; звільнення вказаної земельної ділянки з-під арешту, накладеного Першим Київським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у межах виконавчого провадження №33727170; виключення з акту опису і арешту державного виконавця Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркач О.І. від 05.06.2013 зазначеної земельної ділянки.
14. Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 30.03.2015 в справі №520/12695/13-ц у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03.06.2015 рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.03.2015 скасовано, прийнято від ОСОБА_1 відмову від позову, закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи - Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - про визнання права власності, звільнення майна з-під арешту та виключення майна з акту опису й арешту й апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.03.2015.
15. Також ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 в справі №815/4148/15 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 . При цьому, предметом позову в цій справі були дії та рішення Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, здійснені у межах незавершеного виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом №1512/1516, виданим 31.07.2012 Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 159 426,81 грн. Одеський окружний адміністративний суд залишив без розгляду зазначений адміністративний позов, установивши, що про порушення свого права позивачка дізналася 05.06.2013 (що підтверджувалось підписом ОСОБА_1 в акті опису й арешту майна від 05.06.2013), а не 12.07.2015, як було зазначено останньою в позовній заяві. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2015 - без змін.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
16. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016, адміністративний позов залишено без задоволення.
17. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи адміністративний позов без задоволення виходив з того, що станом на момент складення державним виконавцем Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коркач О.І. акту опису й арешту майна боржника земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий 5110136900:19:013:0070, була зареєстрована відповідно до чинного на час спірних правовідносин законодавства саме за ОСОБА_2 .
18. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до частини першої статті 60 Закону №606-XIV особа, яка уважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
19. Водночас у матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким би було визнано право власності позивачки на земельну ділянку площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5110136900:19:013:0070.
20. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач при розгляді заяви позивача від 26.08.2015, поданої в порядку вимог частини третьої статті 60 Закону №606-XIV, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року.
22. У касаційній скарзі скаржниця, не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
23. Касаційну скаргу скаржниця мотивує тим, що земельна ділянка площею 0,0399 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий 5110136900:19:013:0070, не є вільною від забудови. Право власності на вказану земельну ділянку перейшло до неї відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 27.04.2007 №997-V "Про внесення змін і визнання таким, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України") одночасно з набуттям нею права власності на будівлю, що розташована на ній.
24. Заявниця вказує, що апеляційна скарга містила клопотання про повідомлення апелянта (позивачки) про дату судового засідання для участі в апеляційному розгляді справи. Проте повістки про виклик до суду не було отримано ані позивачем, ані її представником.
25. Скаржниця наголошує, що через повну необізнаність щодо дати апеляційного розгляду справи, вона була позбавлена можливості подати нові докази, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
26. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
27. 25 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
28. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Данилевич Н.А., Шарапі В.М.
29. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 23 квітня 2020 року №644/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
30. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
31. Ухвалою Верховного Суду 22 липня 2020 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження.
32. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
V. Позиція Верховного Суду
33. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.