Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 185/5302/18
провадження № 51-2139 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Рудюк В. Л.,
прокурора Рибачук Г. А.,
захисника Маньківського В. П.,
потерпілої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Ражди В. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040370000669, за обвинуваченням
ОСОБА_2 ,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено: за ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років; за п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1, 2 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Строк відбування ОСОБА_2 покарання визначено рахувати з 11 березня 2018 року.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2019 року щодо ОСОБА_2 змінено в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_2 покарання п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 10 березня 2018 року близько 23 год 30 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у приміщенні будинку АДРЕСА_1, а потім на подвір`ї зазначеного будинку на ґрунті раптово виниклого неприязного ставлення до ОСОБА_3, викликаного словесним конфліктом, ножем, який приніс із собою, умисно, наніс не менше 5 ударів ножем в життєво важливі органи потерпілого ОСОБА_3 (у ділянку шиї, грудної клітини та тулуба), які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя, та від отримання яких останній помер.
Далі ОСОБА_2, повернувшись до будинку, вибивши скло у вікні будинку, умисно, з неприязних мотивів, наніс численні удари ножем в область черева, шиї та обличчя потерпілої ОСОБА_1, яка завідомо для ОСОБА_2 перебувала на 33-ому тижні вагітності, тобто ушкодження середньої тяжкості, та спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні, від яких остання впала на підлогу та втратила свідомість, що було розцінено ОСОБА_2 як доведення свого злочинного умислу на умисне вбивство потерпілої, спрямованого на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_1, до кінця, що не було здійснено з причин, що не залежали від його волі, так як ОСОБА_1 було надано своєчасну медичну допомогу.
Далі ОСОБА_2, продовжуючи свої дії, спрямовані на умисне вбивство двох та більше осіб, в тому числі малолітньої дитини, зокрема, розуміючи беззахисний стан дитини, з неприязних мотивів, умисно, наніс не менше дев`яти ударів ножем у життєво важливі органи: в область шиї та черевної порожнини зліва ОСОБА_4, 2013 р.н., спричинивши останньому тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, від яких останній помер.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Прокурор зазначає, що призначене апеляційним судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м`якість, оскільки суд врахував обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_2, які не було визнано такими судом першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Рибачук Г. А. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_2, захисник Маньківський В. П., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, та потерпіла ОСОБА_1 подали заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких просили її не задовольняти та ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
У судовому засіданні захисник Маньківський В. П., потерпіла ОСОБА_1 просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 3 ст. 419 КПК передбачено, що при зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Суд апеляційної інстанції повинен перевірити та проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, співставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен з них обґрунтовану відповідь.
Висновок суду першої та апеляційної інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК, за вчинення яких його засуджено, та кваліфікація вчиненого у касаційному порядку не оскаржуються.
Доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через мʼякість, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та межі покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (абзац п`ятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Такий висновок узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (рішення у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03) (рішення Конституційного Суду від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).
Відповідно до вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 остаточне покарання за п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК у виді довічного позбавлення волі, врахував що останній вчинив умисні злочини, які згідно ст. 12 КК відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, неодружений, має незакінчену повну середню освіту, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується задовільно. Дослідив та надав належну оцінку довідкам та характеристикам засудженого, наданих Павлоградською загальноосвітньою школою 1-3 ступенів № 3 від 11 березня 2018 за № 44, квартальним комітетом м. Павлограда від 11 березня 2018 року, відділом освіти Павлоградської міської ради від 6 квітня 2018 року, інформації, наданої службою у справах дітей Павлоградської міської ради від 29 березня 2018 року № 323, Павлоградським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді № 138 від 29 березня 2018 року, відділом освіти Павлоградської міської ради від 6 квітня 2018 року № 893. Відповідно до рішенням призовної комісії Павлоградського ОМВК від 6 березня 2017 року ОСОБА_2 визнаний придатним до військової служби та з 17 січня 2017 року перебуває на військовому обліку в Павлоградському ОМВК.