ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/1001/17
адміністративне провадження № К/9901/23006/19, К/9901/26793/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства охорони здоров`я України,
треті особи: Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, Департамент охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації
про визнання неправомірними дій, скасування рішення, ліцензії та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційними скаргами ОСОБА_1, Міністерства охорони здоров`я України
на рішення Київського окружного адміністративного суду у складі судді Басая О.В. від 25 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мельничука В.П., Лічевецького І.О., Костюк Л.О. від 5 серпня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства охорони здоров`я України (далі -МОЗ України, відповідач), треті особи: Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва (далі - КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, третя особа-1), Департамент охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації (далі - третя особа-2), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 23 серпня 2017 року, просив:
- визнати неправомірними дії МОЗ України щодо надання КНП КДЦ Деснянського р-ну м. Києва ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3, видану КНП КДЦ Деснянського р-ну м. Києва на провадження господарської діяльності з медичної практики, враховуючі у т.ч. нечуване зухвальство, у відомостях вказано майже 30 лікарів ( ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 тощо), прийнятих на посади у стоматологічне відділення філії 3 вказаного КНП КДЦ при тому, що воно (стоматвідділення) не має ні майна, ні приміщень для виконання лікарями своїх професійних обов`язків на посадах стоматологів-терапевтів та вказані лікарі ( ОСОБА_9, ОСОБА_10 тощо) прийняті на посаду стоматологів госпрозрахункового кабінету (відділення) вказаної філії при тому, що не існує ні майна, ні приміщень у них, а також враховуючі,що майже 10 зубних техніків прийнято на посади у вказану філію 3 при тому, що зуботехнічна лабораторія не має ні майна, ні приміщень для виконання зубними техніками своїх професійних обов`язків на посадах, а також приймаючі до уваги, що у відомостях вказана наявність у філії 3 вказаного КНП КДЦ відділення терапевтичної стоматології і кабінетів, і майна, але жодного працівника не працює там згідно вказаних вище відомостей;
- визнати неправомірними дії МОЗ України щодо неприпинення незаконного надання стоматологічних медичних послуг без ліцензії МОЗ України на 4 поверсі у каб. 415, 416, 417, 418, 420, 422, 423, 424 будови на вул. М. Матеюка лікарями ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_10 , ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, враховуючі, що вони прийняти на посади у стоматологічне відділення немаючі ні приміщень, ні майна згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2017 року серії НОМЕР_2, та лікарями ОСОБА_9, ОСОБА_10, враховуючі, що вони прийняті згідно вказаних відомостей до ліцензії лікарями госпрозрахункового кабінету (відділення), немаючого ні приміщень, ні майна;
- зобов`язати МОЗ України виконати усі процесуальні дії щодо припинення незаконного надання стоматологічних медичних послуг без ліцензії МОЗ України на 4 поверсі у каб. 415, 416,417, 418, 420, 422, 423, 424 будови на вул. М. Матеюка лікарями ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_12 ( ОСОБА_13 ), ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, враховуючі, що вони прийняті на посади у стоматологічне відділення немаючі ні приміщень, ні майна згідно відомостей ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3, лікарями ОСОБА_9, ОСОБА_10, враховуючі, що вони прийняти згідно вказаних відомостей, ліцензії лікарями госпрозрахункового кабінету (відділення), немаючого ні приміщень, ні майна;
- скасувати рішення ліцензійної комісії МОЗ України (протокол засідання № 35 від 18 вересня 2014 року щодо відповідності КНП КДЦ Деснянського р-ну м. Києва (26188308) ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з медичної практики);
- визнати незаконно виданою КНП КДЦ Деснянського р-ну Києва МОЗ України ліцензію від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3 (частково - видану КНП КДЦ Деснянського р-ну м. Києва) на провадження господарської діяльності з медичної практики (місце впровадження діяльності - м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 81/1; м. Київ, просп. В. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 19; м. Київ, вул. М. Матеюка, буд. 3; м. Київ, вул. В. Маяковського, буд. 18; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а; м. Київ, вул. бульвар Вигурівський, буд. 4);
- анулювати, скасувати, визнати недійсною ліцензію МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3 (частково - видану КНП КДЦ Деснянського р-ну м. Києва) на провадження господарської діяльності з медичної практики (місце впровадження діяльності: м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 81/1; м. Київ, просп. В. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 19; м. Київ, вул. М. Матеюка, буд. 3; м. Київ, вул. В. Маяковського, буд. 18; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а; м. Київ, бульвар Вигурівський, буд. 4);
- зобов`язати МОЗ України анулювати ліцензію від 18 вересня 2014 року НОМЕР_3 (частково - виданої КНП КДЦ Деснянського р-ну Києва (на провадження господарської діяльності з медичної практики, місце провадження діяльності: м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 81/1; м. Київ, просп. В. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 19; м. Київ, вул. М. Матеюка, буд. 3; м. Київ, вул. В. Маяковського, буд. 18; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а; м. Київ, вул. бульвар Вигурівський, буд. 4);
- усі судові витрати покласти на МОЗ України, враховуючи ігнорування численних звернень ОСОБА_21 про зухвале порушення чинного законодавства, у т.ч. організацію надання стоматологічних послуг населенню у підпільному стоматологічному відділенню платних без ліцензії МОЗ простроченими матеріалами тощо, знахабнівшим від безкарності директором КНП КДЦ Деснянського Києва ОСОБА_24;
- винести окрему ухвалу суду - рекомендацію МОЗ України заборонити ОСОБА_22 займати керівні посади, враховуючі суспільну небезпеку скоєного, у т.ч. шахрайство при отриманні ліцензії МОЗ України від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3, враховуючи і його апеляції про перебування ОСОБА_23 у зоні АТО 18 липня 2016 року, та суспільну небезпеку для оточуючих, враховуючи використання свого службового становища ОСОБА_24, систематично порушуючи чинне законодавство, наносячи моральну та матеріальну шкоду соціально незахищеним верстам населення (матерям-одиначкам, у т. ч. малолітнім дітям, інвалідам, та прийняття матері-одиначки малолітнього та повнолітньої дитини 1 листопада 2013 року ОСОБА_23 на роботу стоматологом-терапевтом стоматологічного відділення філії указаного КНП КДЦ, яке не має ні кабінетів, ні майна, а з 1 жовтня 2014 року, що примушував працювати стоматологом-терапевтом госпрозрахункового відділення філії 3 вказаного КНП КДЦ, яке не має ні кабінетів, ні майна та щомісячно сплачувати у касу за начебто надані платні послуги, при повній відсутності забезпечення усім для роботи, у т.ч. обладнанням, медикаментами, інструментами, лікарськими засобами тощо), та спричинення моральної та матеріальної шкоди важкохворому інваліду 2 групи довічно, ОСОБА_1,1945 р. н.;
- стягнути з МОЗ України 5068800 (п`ять мільйонів шістдесят вісім тисяч вісімсот) гривень моральної шкоди на користь важкохворого інваліда 2 групи (довічно) ОСОБА_1 1945 р. н.;
- стягнути з МОЗ України 232400 (двісті тридцять дві тисячі чотириста) гривень матеріальної шкоди на користь важкохворого інваліда 2 групи (довічно) ОСОБА_1 1945 р. н.;
- враховуючі суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_24 та поплічниками з МОЗ України та важкість, напруженість роботи та безпрецедентність позову, стягнути з МОЗ України 10% позову 530120 (п`ятсот тридцять тисяч сто двадцять) гривень на користь Окружного адміністративного суду м. Києва.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики КНП КДЦ Деснянського району м. Києва було подано до Єдиного вікна Міністерства охорони здоров`я України, зокрема: відомості від 8 вересня 2014 року № 1197 суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики, та відомості від 8 вересня 2014 року № 1196 суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, які містять недостовірні дані, що мало бути, на думку позивача, підставою для відмови у видачі ліцензії. Натомість, Міністерством охорони здоров`я України було неправомірно видано КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики від 18 вересня 2014 року серії НОМЕР_3. При цьому, позивач наголошує, що аналогічні відомості були подані КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ще у серпні 2014 року, за результатом розгляду відповідач відмовив у видачі ліцензії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства охорони здоров`я України щодо надання комунальному некомерційному підприємству "Консультативно-Діагностичний центр" Деснянського району м. Києва (ідентифікаційний код 26188308, місцезнаходження: м. Київ, вул. Закревського, буд. 81/1) ліцензії серії НОМЕР_3 (дата прийняття та номер рішення про отримання ліцензії від 18 вересня 2014 року № 650); зобов`язано Міністерство охорони здоров`я України прийняти рішення про анулювання ліцензії серії НОМЕР_3 на провадження господарської діяльності з медичної практики, виданої комунальному некомерційному підприємству "Консультативно-Діагностичний центр" Деснянського району м. Києва (ідентифікаційний код 26188308, місцезнаходження: м. Київ, вул. Закревського, буд. 81/1, дата прийняття та номер рішення про отримання ліцензії від 18 вересня 2014 року № 650); стягнуто з Міністерства охорони здоров`я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7; ідентифікаційний код 00012925) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності підстав для анулювання ліцензії, які визначені частиною другою статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". Визнання протиправними дій МОЗ України щодо видачі ліцензії третій особі суди попередніх інстанцій мотивували тим, що МОЗ України протиправно видало КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ліцензію всупереч тому, що останнім були подані недостовірні відомості у документах, долучених до заяви про видачу ліцензії.
Водночас, суди дійшли висновку про те, що заборона обіймати певні посади є одним із видів покарань, передбачених Кримінальним кодексом України, відповідно до частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватись в порядку кримінального судочинства. Суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи всі обставини справи, встановили, що справедливим та обґрунтованим розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, є 10000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, МОЗ України та ОСОБА_1 звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду, в яких - МОЗ України просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову; ОСОБА_1 просить змінити рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення на його користь з МОЗ України моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) грн, зазначивши суму відшкодування 1000000 (сто тисяч) грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі МОЗ України зазначає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про визнання протиправними дії МОЗ України щодо видачі ліцензії третій особі, не встановили та не зазначили, у чому полягає порушення відповідачем процедури видачі ліцензії, яка регламентована статтями 3, 10, 11 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", пунктом 20 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2011 року № 756 (далі - Перелік № 756), Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 2 лютого 2011 року № 49 (далі - Ліцензійні умови № 49). При цьому, вважає, що подання КНП КДЦ Деснянського району м. Києва недостовірних відомостей разом із заявою на отримання ліцензії, що було у подальшому виявлено МОЗ України під час перевірки дотримання ліцензійних умов, не є підставою вважати протиправними дії щодо видачі такої ліцензії.
Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що МОЗ України вживалися всі належні дії для анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва після виявлення під час перевірки подання суб`єктом господарювання недостовірних відомостей.
Скаржник також вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача на користь ОСОБА_1, оскільки під час розгляду справи у судах не встановлено вини МОЗ України щодо завдання шкоди позивачу, а неправомірні дії третьої особи не можуть бути підставою для стягнення моральної шкоди з МОЗ України.
Скаржник вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій відсутності порушення зі сторони МОЗ України прав або інтересів позивача у спірних правовідносинах, що, на думку скаржника, відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду (постанова від 15 березня 2018 року у справі № 800/414,17) є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження підлягає закриттю.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано зменшили суму відшкодування моральної шкоди, оскільки приймаючи таке рішення суди першої та апеляційної інстанцій не врахували положення законів України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та "Про реабілітацію інвалідів в Україні", а також міжнародні документи у цій сфері, зокрема, Конвенцію ООН про права інвалідів, прийняту у 2006 році та ратифіковану Україною 16 грудня 2009 року.
12 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу МОЗ України від ОСОБА_1, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є безпідставними; просить залишити касаційну скаргу МОЗ України без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог - без змін.
23 липня 2020 року, 11 серпня 2020 року та 2 вересня 2020 року до суду надійшли заяви від ОСОБА_1, в яких наголошується на неправомірності дій МОЗ України під час видачі ліцензії КНП КДЦ Деснянського р-ну Києва та зазначається про те, що такими діями відповідача завдано значної шкоди, у тому числі моральної, інтересам позивача та його родині.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційні скарги надійшли до суду 13 серпня та 20 вересня 2019 року.
Ухвалами Верховного Суду від 2 та 30 вересня 2019 року відкриті касаційні провадження в адміністративній справі № 826/1001/17, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року адміністративну справу № 826/1001/17 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 червня 2020 року.
У подальшому оголошувалась перерва у судовому засіданні до 14 липня 2020 року, до 5 серпня 2020 року та до 8 вересня 2020 року.
22 червня 2020 року та 8 вересня 2020 року від ОСОБА_1 надійшли клопотання про розгляд справи без його участі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 9 вересня 2014 року КНП КДЦ Деснянського району звернулось із заявою до МОЗ України та надало документи до заяви на одержання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, зокрема: відомості від 8 вересня 2014 року № 1197 суб`єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики; відомості від 8 вересня 2014 року № 1196 суб`єкта господарювання про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики, та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15 липня 2014 року № 05.03.02-04/45380.
За результатами розгляду вказаної заяви (реєстраційне досьє від 9 вересня 2014 року № 0909/08М) та документів доданих до неї Ліцензійною комісією МОЗ України було прийнято рішення надати пропозиції керівництву МОЗ України щодо прийняття рішення про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики КНП КДЦ Деснянського району м. Києва за місцем провадження діяльності: м. Київ, вул. Миколи Матеюка, буд. 3; м. Київ, бульвар Вигурівський, буд. 4; м. Київ, проспект В. Маяковського, буд. 18-а; м. Київ, проспект В. Маяковського, буд. 32-б; м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18-а, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 19, оформлене протоколом засідання від 18 вересня 2014 року № 35.
На підставі наказу МОЗ України від 18 вересня 2014 року № 650 "Про ліцензування медичної практики" КНП КДЦ Деснянського району м. Києва отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики серії НОМЕР_3. Строк дії ліцензії з 18 вересня 2014 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 5 лютого 2018 року задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 3 про призначення позапланової перевірки по матеріалах досудового розслідування та надано дозвіл співробітникам МОЗ України на проведення позапланової перевірки ліцензійних умов КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на предмет можливих порушень.
Наказом МОЗ України від 21 лютого 2018 року № 17-адм було утворено комісії для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню. Комісії здійснили позапланові заходи контролю КНП КДЦ Деснянського району м. Києва.
Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 1 березня 2018 року № 383 "Про ліцензування медичної практики" анульовано ліцензію Міністерства охорони здоров`я України на провадження господарської діяльності з медичної практики, видану КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, на підставі акта про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.
5 квітня 2018 року Державна регуляторна служба України на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування № 8.1 від 3 квітня 2018 року видала розпорядження № 27 "Про задоволення апеляції", яким зобов`язано МОЗ України, зокрема, усунути порушення вимог законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", скасувавши наказ від 1 березня 2018 року № 383 "Про ліцензування медичної практики" в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на право провадження господарської діяльності з медичної практики.
Наказом МОЗ України від 4 травня 2018 року № 845/а скасовано пункт 6 наказу МОЗ України від 1 березня 2018 року № 383 "Про ліцензування медичної практики".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року відповідають, а вимоги касаційних скарг є необґрунтованими з огляду на наступне.
Стосовно доводів представника МОЗ України про відсутність підстав вважати, що оскаржувані дії відповідача порушують права та інтереси позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 розтлумачив поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Використаний у частині першої статті 2 КАС України термін "інтерес" відповідає терміну "охоронюваний законом інтерес", яке було розтлумачено Конституційним Судом України у вище наведеному рішенні.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 27 Конституції України визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань
Конституція України також гарантує кожному громадянину право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49).
Згідно з вимогами частини першої статті 6 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (зі змінами та доповненнями; далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №2801-XII) кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди.
Відповідно до пунктів д, е, ї частини першої статті 6 Закону № 2801-XII кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.
Згідно з пунктом "е" частини першої статті 7 Закону № 2801-XII держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону № 2801-XII держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до статті 80 цього ж Закону особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
Отже, прагнення до якісного медичного обслуговування та створення належних умов для захисту права особи на охорону здоров`я може бути змістом охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 3 Закону №2801-XIІ заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Згідно з абзацами шостим та сьомим частини першої статті 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року № 1775-III (зі змінами та доповненнями; далі - Закон №1775-III; який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов; ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов`язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Відповідно до статті 10 Закону №1775-III суб`єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані: 1) відомості про суб`єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім`я, по батькові, дані паспорта громадянина України (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів - для фізичної особи; 2) вид господарської діяльності вказаний згідно з частиною третьою статті 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.