Постанова
Іменем України
07 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 312/294/17
провадження № 61-7454св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Гюнівська" на постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А., від 04 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська" (далі - ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди.
Позов мотивовано тим, що 20 грудня 2013 року ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" та відповідач уклали договір оренди належної останньому землі площею 11,29 га строком на три роки.
Оскільки 05 квітня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)", нормами якого передбачено, що строк дії договору оренди не може бути меншим як сім років, 27 квітня 2017 року позивач з метою приведення змісту договору до вимог статті 19 Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача з пропозицією змінити строк дії договору на сім років, але вказана пропозиція залишена відповідачем без задоволення.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати договір оренди землі від 20 грудня 2013 року, укладений між ПрАТ "Агрофірма Гюнівська" та ОСОБА_1, поновленим на умовах запропонованої ним додаткової угоди.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області у складі судді Яцун О. О. від 31 липня 2018 року позовні вимоги ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" задоволено.
Визнано договір оренди землі б/н від 20 грудня 2013 року укладеним між ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" та ОСОБА_1, поновленим на умовах додаткової угоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 20 грудня 2013 року позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, яка належить відповідачу, а останній протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не повідомив позивача щодо свого небажання поновлювати договір оренди землі, а тому договір оренди землі слід визнати поновленим на умовах додаткової угоди.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 31 липня 2018 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська".
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у ПрАТ "Агрофірма Гюнівська" відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, оскільки до закінчення строку дії договору оренди землі позивач не повідомив відповідача про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а останній, в свою чергу, після закінчення строку дії договору оренди землі письмово повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди землі. Обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, цивільних прав суперечить частині третій статті 626 ЦК України та частині першій статті 627 ЦК України, які регламентують свободу у виборі контрагента та визначенні умов договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ПрАТ "Агрофірма Гюнівська" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором, оскільки у місячний строк після закінчення строку дії договору, тобто, з 11 березня 2017 року по 11 квітня 2017 року, на виконання вимог частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідач не звернувся до позивача з відповідним листом про заперечення у поновленні договору. При цьому, направлення 23 вересня 2016 року відповідачем, тобто до закінчення строку дії договору, листа про небажання поновлювати договір не створює будь-яких прав та обов`язків для сторін в розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та належно виконував обов`язки за договором, який в силу положень частини шостої статті 33 вказаного Закону автоматично поновив свою дію.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача переважного права на продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що сторони договору своєчасно не привели його умови у відповідність до приписів змін у законі щодо встановлення строку дії договору оренди не менше 7 років.
Відповідач безпідставно відмовився підписувати запропоновану позивачем додаткову угоду до договору оренди землі з метою приведення його умов у відповідність з вимогами чинного законодавства.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 квітня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 11,29 га, розташованої на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області (цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2321183500:04:009:0013).
20 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" було укладено договір оренди землі б/н (а.с. 4-11). Державна реєстрація права оренди земельної ділянки була проведена 11 березня 2014 року (а.с.12-13).
Відповідно до пункту 8 вказаного договору оренди землі, договір укладено на три роки, з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.
Згідно із умовами пункту 20 договору оренди землі передача земельної ділянки орендарю здійснюється в триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі об`єкта оренди.
23 вересня 2016 року ОСОБА_1 надіслав на адресу позивача лист-повідомлення, із змісту якого вбачається небажання відповідача поновлювати договір оренди землі (а.с. 72).
Зі змісту довідки ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" вбачається, що у 2017 році на земельній ділянці, що належить відповідачу, посіяно озиме тритікале, після збору врожаю планується обробіток під ярові культури. Відповідачем вкладено додаткові кошти в обробіток поля по рекультивації - додатково внесено мінеральні добрива та проведено додаткову глибоку культивацію культиватором "Кейс" по знищенню нижніх бур`янів (а.с. 66-71).
Відповідно до відомості на виплату грошей б/н від 20 грудня 2017 року відповідач у повному обсязі отримав орендну плату за землю у 2017 році у сумі 9 779,30 грн (а.с. 97).
28 грудня 2017 року відповідач надіслав на адресу позивача лист-застереження щодо неправомірності дій підприємства, в якому категорично заперечує проти дій позивача щодо ідентифікації грошових сум коштів, виплачених йому протягом 2017 року, як орендної плати за даний рік, та вимагає останнього змінити призначення сум коштів, виплачених йому протягом 2017 року на "відшкодування шкоди, завданої внаслідок фактичного позадоговірного користування земельною ділянкою".
10 травня 2017 року ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" надіслано на адресу відповідача лист від 27 квітня 2017 року, який містить пропозицію позивача укласти додаткову угоду до договору оренди землі, а також проект додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 20 грудня 2013 року (а.с.14-15).
За змістом листа відповідача ОСОБА_1 від 26 травня 2017 року, останній, посилаючись на статті 8, 14, 41, 55, 68 Конституції України та статті 33, 34 Закону України "Про оренду землі", відмовляється підписувати додаткову угоду до договору оренди землі (а.с. 73). Цей лист направлено на адресу позивача 01 червня 2017 року та отримано ним 08 червня 2017 року (а.с. 74-75, 79-81).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Частиною першою статті 627 ЦК Українивстановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити по це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновлення договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.