ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 918/194/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекція"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 (колегія суддів: головуючий Василишин А.Р., Філіпова Т.Л., Грязнов В.В.) та на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.02.2020 (суддя Пашкевич І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекція"
до Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області
про визнання недійсним рішення
за участю:
позивача: 1) Колток О.І. (адвокат), 2) Бідах А.М. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Селекція" (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Тараканівської сільської ради Дубенського району Рівненської області (далі-відповідач), згідно якого просило визнати недійсним рішення чотирнадцятої сесії VII скликання відповідача від 29.08.2018 №449 (далі-Рішення).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення прийнято відповідачем в порушення вимог земельного законодавства, оскільки правових підстав для припинення позивачу право постійного користування земельними ділянками у відповідача не було, у зв`язку з чим воно є незаконним, та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Суди розглядали справу неодноразово.
2.2. Останнім рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.02.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, в позові відмовлено.
2.3. Свої висновки суди мотивували тим, що позивач не набув права постійного користування спірною земельною ділянкою в силу вимог закону, тому Рішення не порушує прав та інтересів позивача, що виключає підстави для визнання його недійсним в судовому порядку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 15.01.2020 у справі № 925/361/19, від 25.07.2019 у справі № 916/3225/17, від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.
3.4. У додаткових поясненнях на відзив відповідача позивач вважає його доводи такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні правових висновків Верховного Суду.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що 26.07.2001 відповідно до рішення Дубенської районної ради від 15.06.2001 №180 Дочірньому підприємству "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" видано Державний акт на право постійного користування землею. Згідно з даним актом у постійне користування Дочірньому підприємству "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" надано у постійне користування земельна ділянка площею 26,42 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Рачинської сільської ради Дубенського району Рівненської області.
4.2. Згідно з пунктом 9 рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Дубноцукор", оформленого протоколом від 26.04.2013, вирішено для самостійного господарювання реорганізувати ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор" шляхом перетворення в ТОВ "Селекція".
4.3. Позачерговими загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Дубноцукор" прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 18.07.2013, яким затверджено передавальний акт майнових і немайнових прав та обов`язків ДП "Селекція" ВАТ "Дубноцукор" до позивача. Згідно з даним актом всі майнові і немайнові права та обов`язки ДП "Селекція" переходять до позивача, зокрема, встановлені Державним актом на право постійного користування землею на території Рачинської сільської ради площею 26,42 га.
4.4. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.03.2018 Дочірнє підприємство "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" припинено за рішенням засновників від 02.08.2013.
4.5. 07.08.2018 позивач звернувся до Тараканівської (Рачинської) сільської ради із заявою №26 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), як правонаступника Дочірнього підприємства "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор".
4.6. Проте 29.08.2018 відповідач прийняв Рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 26,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами с. Рачин, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею на підставі пунктів "в" та "д" ст. 141 Земельного кодексу України, а саме, у зв`язку з припиненням діяльності Дочірнього підприємства "Селекція" Відкритого акціонерного товариства "Дубноцукор" та систематичною несплатою земельного податку.
4.7. Вважаючи Рішення незаконним та таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним.
4.8. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.9. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави.
4.10. Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
4.11. Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.
4.12. Згідно з частиною десятою статті 59 наведеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
4.13. Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
4.14. Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.
4.15. Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.
4.16. Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).
Конституційний Суд України вказав на наступне:
- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;
- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;