ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2020 року
м. Київ
справа № 806/3605/15
касаційне провадження № К/9901/25043/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 (суддя Черняхович І.Е.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 (головуючий суддя - Зарудяна Л.О.; судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі № 806/3605/15 за позовом Державної фіскальної служби України до Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
Державна фіскальна служба України звернулась до адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" про стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 11742112,91 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 24.09.2015 у задоволенні позову відмовив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.12.2015 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2015 залишив без змін.
Державна фіскальна служба України звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2015, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20, підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на неповному з`ясуванні судовими інстанціями всіх обставин справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна сума боргу в розмірі 11742112,91 грн. виникла на підставі рішення від 14.01.2015 № 000316 про застосування фінансових санкцій, прийнятого за наслідками проведення фактичної перевірки Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" з питань дотримання вимог законодавства в сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, оформленої актом від 17.07.2014 № 2/21/00374663.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 07.04.2015 у справі № 826/1844/15, яку Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.06.2015 залишив без змін, зазначений акт індивідуальної дії визнав протиправним та скасував, що, відповідно, виключає законні підстави для стягнення в судовому порядку фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 11742112,91 грн.
Утім, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судові рішення, внесені до якого, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 № 3262-IV, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.12.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 12.11.2018, яке Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.04.2019 залишив без змін, визнав протиправним та скасував рішення від 14.01.2015 № 000316 про застосування фінансових санкцій.
Проте, Верховний Суд постановою від 07.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі № 826/1844/15 скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Відповідно до частини першої статті 359 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають (частина п`ята статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України).
Водночас правила частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Обґрунтовуючи заявлений позов, Державна фіскальна служба України посилалась на те, що розглядувані фінансові санкції є адміністративно-господарськими, які у разі невиконання суб`єктом підприємницької діяльності рішення про їх застосування протягом тридцяти днів після отримання акта індивідуальної дії стягуються на підставі рішення суду.
Утім, такі доводи органу доходів і зборів не можна визнати обґрунтованими.
Так, з набранням 01.01.2011 чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 № 2756-VI зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Порядок застосування цих санкцій з 01.01.2011 врегульовано Податковим кодексом України.
Зокрема, пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.