ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/452/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон"
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя -Данко Л.С.; судді: Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.)
від 17.03.2020
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна"
про ухвалення додаткової постанови
у справі № 909/452/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон"
про зобов`язання передати технічну документацію на поставлений товар та стягнення 10107,00 - 3 % річних,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна"
про стягнення 1 064 469,37 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився;
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" про зобов`язання передати технічну документацію на поставлений товар згідно з договором поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017 та стягнення 10 107, 00 грн 3% річних.
1.2. ТОВ "Енергосервісна компанія "Адамсон" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із зустрічним позовом до ТОВ "Інжиніринг Системс Україна" про стягнення 1 064 469, 37 грн, з яких: 545 488, 24 грн - основний борг, 297 791, 74 грн - пеня, 109 097, 65 грн - штраф, 26 317, 94 грн - відсотки, 85 773, 80 грн - інфляційні втрати.
1.3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" про зобов`язання передати технічну документацію на поставлений товар та стягнення 10 107, 00 грн 3% річних задоволено частково. Суд зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон", передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" технічну документацію на поставлений товар згідно з договором поставки №01/09/17-01 від 01.09.2017. Також суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" 1921,00 грн судового збору. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" 10 107, 00 грн 3% річних відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
1.4. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" про зобов`язання передати технічну документацію на поставлений товар та стягнення 10 107, 00 грн 3 % річних, а зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" задовольнити повністю.
1.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
1.6. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" б/н від 21.01.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/330/20 від 21.01.2020) про ухвалення додаткової постанови при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 у справі № 909/452/19 задоволено. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" 12 500, 00 грн витрат за надану адвокатом професійну правничу допомогу.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
2.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" б/н від 21.01.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/330/20 від 21.01.2020) про ухвалення додаткової постанови.
Як на підставу касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012.
Узагальнені доводи касаційної скарги:
-суд апеляційної інстанції порушив нормИ процесуального права, а саме: статті 73, 86, 126, 129, 282 Господарського процесуального кодексу України;
-суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач та адвокатське об`єднання у договорі погодили порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу у формі погодинної оплати, однак згідно з актом приймання-передачі послуг не зазначили витрачений адвокатом час в годинах, отже, даний акт є неналежним доказом щодо обсягу наданих послуг та їх вартості;
-суд апеляційної інстанції не врахував, що розмір заявлених позивачем витрат у розмірі 12 500, 00 грн суттєво перевищують розмір задоволених позовних вимог, оскільки вартість технічної документації становить лише 459, 04 грн. Тобто, в даному випадку розмір витрат не відповідає критерію розумності їх розміру;
-крім того, 10.01.2019 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зробив заяву про те, що орієнтовний розрахунок витрат, які очікує понести у зв`язку з апеляційним розглядом справи, становить 10 000, 00 грн, а згідно з поданою заявою просив стягнути суму 12 500, 00 грн, тобто значно вищу від заявленої у відзиві;
-суд апеляційної інстанції не навів мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу відповідача відповідно до поданих ним заперечень.
3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
3.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
3.2. Предметом касаційного оскарження є додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 17.03.2020, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" б/н від 21.01.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/330/20 від 21.01.2020) про ухвалення додаткової постанови при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 у справі № 909/452/19 задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" 12 500, 00 грн витрат за надану адвокатом професійну правничу допомогу.
3.3. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Адамсон" відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, а саме статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 910/2170/18, а також постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012.
Колегією суддів відхиляються посилання скаржника на постанову пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012, оскільки вона не є постановою Верховного Суду в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнюючи правові позиції, викладені в наведених постановах Верховного Суду, скаржник вказує на те, суди попередніх інстанцій не врахували, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи; вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового бору, не повинен бути непропорційним до предмета спору; суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Крім того, суд при вирішенні питання зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Також при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
3.4. Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц викладено правову позицію, згідно з якою процесуальним законодавством передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При цьому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 910/2170/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи. Крім того, на сторону у справі може бути покладено відшкодування як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правовий висновок, згідно з яким за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Тобто, у згаданій постанові Верховного Суду сформульовано правову позицію щодо питання, яке було підставою передачі справи на розгляд об`єднаної палати, а саме: щодо застосування норм процесуального права про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката залежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 викладено правову позицію, згідно з якою за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, за власною ініціативою.
3.5. Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
3.6. Як встановив суд апеляційної інстанції, при перегляді в апеляційному порядку рішення у даній справі ТОВ "Інжиніринг Системс Україна" 10.01.2020 на адресу суду за вх. № ЗАГС 01-04/109/20 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому товариством було зазначено орієнтовний розрахунок витрат, які очікує понести позивач у зв`язку із апеляційним розглядом справи, орієнтована сума становить 10 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Отже, заявником до закінчення судових дебатів у справі, було заявлено клопотання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.
21.01.2020 року на адресу суду апеляційної інстанції за вх. № ЗАГС 01-04/330/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" подало заяву б/н від 21.01.2020 року (вх. № ЗАГС 01-05/330/20 від 21.01.2020) про ухвалення додаткової постанови при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 у справі № 909/452/19 щодо вирішення питання розподілу судових витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Дану заяву заявник обґрунтував тим, що за надану правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції позивачем було сплачено судові витрати у розмірі 12 500, 00 грн детальний опис наданих адвокатами адвокатського об`єднання "Дефенус" послуг з правової допомоги, як того вимагає стаття 126 Господарський процесуальний кодекс України відображено в акті № 1 приймання-передачі наданих послуг та долучений до матеріалів справи.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг Системс Україна" до заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу додало копію договору про надання правової допомоги № 14-04/19-1 від 14.04.2019, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 14-04/19-1 від 14.04.2019, акт № 1 від 17.01.2020 приймання передачі наданих послуг з правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 14-04/19-1 від 14.04.2019, рахунок-фактуру № 17/01-1 від 17.01.2020, заключну виписку за період з 20.01.2020 по 20.01.2020 та платіжне доручення № 111 від 20.01.2020. Також додано докази направлення копії долучених документів стороні відповідача за первісним позовом.