Постанова суду № 811/952/15 від 07.07.2020 про визнання протиправними дій, скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

м. Київ

справа № 811/952/15

адміністративне провадження №К/9901/54666/18, №К/9901/55194/18, №К/9901/55821/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Кравченко Р. О.,

позивач - не з`явився

представника відповідачів 1, 2 - Орленко А. О.,

представника третьої особи - Дубняк Н. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Служба безпеки України, про визнання протиправними дій, скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами прокуратури Черкаської області, Генеральної прокуратури України, ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 (колегія суддів у складі: Гаращенка В. В., Гайдаш В. А., Тимошенко В. П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 (колегія суддів у складі: Сорочка Є. О., Літвіної Н. М., Федотова І. В.),

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Служба безпеки України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати незаконними дії прокуратури Черкаської області щодо: надання необ`єктивної оцінки роботи прокурора Черкаського району ОСОБА_1 за результатами перевірки (доповідна записка від 29.04.2014), що викладено в пунктах 1, 2 рішення колегії прокуратури Черкаської області від 22.05.2014; направлення 13.08.2014 необ`єктивної інформації Генеральному прокурору щодо оцінки роботи підпорядкованого йому прокурора району ОСОБА_1 та висновків про необхідність застосування заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення без урахування результатів попередньої роботи; направлення подання на звільнення від 13.08.2014 з дискримінаційних підстав;

- визнати незаконним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 30.08.2014 № 7дк;

- поновити ОСОБА_1 на роботі та зобов`язати відповідачів призначити його на посаду, рівнозначну посаді прокурора Черкаського району, яку він займав до звільнення;

- стягнути з прокуратури Черкаської області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.08.2014 по 01.01.2017, виходячи із розміру відкоригованої заробітної плати ОСОБА_1 за розрахунковий період з вересня 2014 року до 01.01.2017; стягнути за час вимушеного прогулу з 01.01.2017 по день поновлення на роботі заробітну плату у розмірі середньо місячної заробітної плати прокурора місцевої прокуратури за посадою, аналогічною посаді ОСОБА_1 ;

- стягнути з відповідачів 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди в рівних частках: 5000,00 грн з прокуратури Черкаської області та 5000,00 грн з Генеральної прокуратури України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що перевірка діяльності прокурора Черкаського району ОСОБА_1 прокуратурою Черкаської області проведена упереджено, під тиском громадськості, оскільки ОСОБА_1 перебуває у родинних зв`язках з колишнім депутатом Верховної Ради України від Партії регіонів ОСОБА_3 . Позивач вважає, що необ`єктивні дані перевірки прокуратура Черкаської області протиправно направила до Генеральної прокуратури України із пропозицією звільнити його за встановлені порушення, на підставі яких ОСОБА_1 звільнено з посади, тому останній звернувся до суду за захистом своїх прав у відносинах публічної служби.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 здійснено правонаступництво відповідача - прокурора Черкаської області ОСОБА_5 (на час звільнення ОСОБА_1 ) на прокуратуру Черкаської області, виключивши зі складу відповідачів ОСОБА_5 .

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.04.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокурори України від 30.08.2014 № 7дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності"; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Черкаського району Черкаської області з 30.08.2014; стягнуто з прокуратури Черкаської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2014 по 16.04.2015 в сумі 51 128,00 грн; стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв`язку із неможливістю утворити склад колегії суддів для розгляду справи, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 справу передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 30.08.2014 № 7дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності"; зобов`язано Генеральну прокуратуру України та прокуратуру Черкаської області розглянути питання, у відповідності до норм чинного на час прийняття рішення законодавства, про призначення ОСОБА_1 на посаду в органах прокуратури, рівнозначну посаді прокурора Черкаського району, яку він займав до звільнення; стягнуто з прокуратури Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 271 297,95 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що прокуратура Черкаської області діяла на підставі та в межах повноважень, визначених законом, оскільки має право на проведення перевірки прокуратури районного рівня, на обговорення колегії прокуратури області результатів такої перевірки та має право направляти подання до прокуратури вищого рівня. Вчинення дій прокуратурою Черкаської області щодо проведення перевірки є способом реалізації повноважень, а здійснення дії є процесом реалізації наданих законом функцій. Тому дії прокуратури Черкаської області щодо надання необ`єктивної оцінки роботи позивача, направлення Генеральному прокурору цієї інформації та висновків про необхідність застосування заходів дисциплінарного стягнення, а також дії з направлення подання на звільнення не створюють для позивача жодних прав чи обов`язків, а отже не є такими, що порушують його права. Викладенні у довідці висновки, які в подальшому затверджені рішенням колегії прокуратури Черкаської області від 22.05.2014 є суб`єктивною оцінкою досліджених обставин. В свою чергу, складена посадовими особами прокуратури Черкаської області довідка є лише джерелом інформації і може бути використана при перевірці законності спірного наказу. Поряд із цим, суди зазначають, що звільнення позивача суперечить вимогам Закону України "Про прокуратуру", Дисциплінарного статуту прокуратури України та є занадто суворим видом дисциплінарного стягнення, відповідачами не надано та не приєднано до матеріалів справи доказів того, що позивачу пропонувались перед звільненням альтернативні посади, які не потребують доступу до державної таємниці. При цьому, наголосили, що позивач не навів належних доказів його звільнення з дискримінаційних підстав. Також суд першої інстанції зазначив, що закон передбачає стягнення саме середнього заробітку обрахованого саме згідно нарахувань заробітної плати, а також те, що у світлі спірних правовідносин належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідачів розглянути питання про призначення ОСОБА_1 на посаду в органах прокуратури, рівнозначну посаді прокурора Черкаського району, яку він займав до звільнення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, прокуратура Черкаської області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні цих вимог. В іншій частині судові рішення просить залишити без змін. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі.

Також не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, Генеральна прокуратура України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні цих вимог. В іншій частині судові рішення просить залишити без змін. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі. Крім того, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено доводи Генеральної прокуратури України про те, що вибір дисциплінарного стягнення є дискреційним повноваженням Генерального прокурора. Також зазначає, що згідно з нормами Статуту заохочення не можуть бути підставою для пом`якшення або взагалі незастосування дисциплінарного стягнення до працівника за конкретні порушення в роботі. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно підтримав позицію суду першої інстанції щодо не визначення у резолютивній частині судового рішення дати, з якої позивача необхідно призначити відповідно до норм чинного законодавства на посаду в органах прокуратури, рівнозначну посаду, яку він обіймав до звільнення. Наголошує, що посади міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокурорів ліквідованих прокуратур не є рівнозначними адміністративний посаді керівника новоутвореної місцевої прокуратури, а також в системі прокуратури України відсутні посади, які можуть бути рівнозначними або не нижче, ніж посада прокурора Черкаського району Черкаської області.

Позивач, також не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить резолютивну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 змінити та викласти її в такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 на роботі та зобов`язати відповідачів - Генеральну прокуратуру України та прокуратуру Черкаської області, призначити його на посаду, рівнозначну посаді прокурора Черкаського району, яку він займав до звільнення". Також просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконними дій прокурора Черкаської області, відшкодування моральної шкоди та прийняти нове в цій частині, яким визнати незаконними дії прокуратури Черкаської області щодо: надання необ`єктивної оцінки роботи прокурора Черкаського району ОСОБА_1 за результатами перевірки (доповідна записка від 29.04.2014), що викладено в пунктах 1, 2 рішення колегії прокуратури Черкаської області від 22.05.2014; направлення 13.08.2014 необ`єктивної інформації Генеральному прокурору щодо оцінки роботи підпорядкованого йому прокурора району ОСОБА_1 та висновків про необхідність застосування заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення без урахування результатів попередньої роботи; направлення подання на звільнення від 13.08.2014 з дискримінаційних підстав; вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити у повному обсязі. Крім того, просить змінити рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 в частині визначення розміру заробітної плати, стягнутої за час вимушеного прогулу, стягнувши на його користь 312 936,72 грн. Просить вирішити питання про повернення судового збору. В решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 просить залишити без змін. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі. Крім того, скаржник зазначає, що на час його звільнення діяв Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, який не передбачав конкурсних процедур при призначенні на посаду, яку займав позивач до звільнення. Отже, на думку скаржника, посилання суду на приписи нового закону є порушенням прав ОСОБА_1 . Також скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки суд не взяв до уваги, що саме дії прокуратури Черкаської області, які він просив визнати протиправними, призвели до звільнення його з посади. Крім того, зазначає, що вимога про відшкодування моральної шкоди випливає з трудових правовідносин, тому, на думку скаржника, при прийнятті позову до провадження судовий збір не сплачується.

Позиція інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційні скарги прокуратури Черкаської області та Генеральної прокуратури України просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій змінити відповідно до вимог, викладених у його касаційній скарзі.

Генеральна прокуратура України у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення.

Прокуратура Черкаської області у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення.

Служба безпеки України у своїх поясненнях на касаційні скарги прокуратури Черкаської області, Генеральної прокуратури України та ОСОБА_1 зазначає, що пропонування позивачу перед його звільненням посад, які не потребували допуску до державної таємниці передбачено Законом у разі звільнення особи з підстав скасування допуску до державної таємниці, проте ОСОБА_1 фактично було звільнено на підставі норм Дисциплінарного статуту прокуратури України у зв`язку з притягненням його до дисциплінарної відповідальності. Наголошує, що жодних вимог щодо пропонування інших посад працівнику, який звільняється з органів прокуратури за цією підставою, законодавством не встановлено. Отже, вважає, що суди помилково дійшли висновку про порушеннями органами прокуратури процедури звільнення позивача, не запропонувавши йому вакантних посад, що не потребують доступу до державної таємниці.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. від 04.07.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою прокуратури Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. від 11.07.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. від 13.07.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07.06.2019 № 658/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 811/952/15 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 33), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг.

Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 811/952/15.

Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2020 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкритому судовому засіданні на 09 год 30 хв 07.07.2020.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом Генеральної прокуратури України від 22.07.2010 № 850к ОСОБА_1 призначено прокурором Черкаського району Черкаської області з 06.08.2010 строком на п`ять років.

У період з 14 по 25 квітня 2014 року на виконання розпорядження прокурора Черкаської області від 09.04.2014 № 12, із змінами, внесеними розпорядженням від 16.04.2014 № 16, у прокуратурі Черкаського району проведено комплексну перевірку стану виконання вимог Конституції України, Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (чинного на час виникнення спірних правовідносин, у редакції цього періоду, далі - Закон № 1789-XII), наказів Генерального прокурора України.

За результатами проведення перевірки, відображеними у доповідній записці від 14-25 квітня 2014 року, виявлено, що стан організаційної роботи у прокуратурі Черкаського району неповною мірою відповідає вимогам Конституції України, Закону № 1789-XII, наказам Генерального прокурора України. Однією з причин такого стану роботи, згідно висновків наведеної доповідної записки, є заорганізованість, зайве паперотворення та формалізм у повсякденній діяльності при послабленні реального контролю з боку керівника прокуратури району, недостатній вплив з його боку на діяльність підлеглих працівників щодо виконання ними своїх службових обов`язків.

Також, у зазначеній доповідній записці запропоновано обговорити результати перевірки на колегії прокуратури Черкаської області за участю працівників прокуратури Черкаського району, членів групи прокуратури області. З метою усунення виявлених прокуратурою області недоліків і підвищення ефективності прокурорсько-слідчої діяльності рекомендовано прокурору Черкаського району невідкладно розробити комплекс відповідних дієвих заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків і прорахунків. Про вжиті заходи та їх результати зобов`язано інформувати прокуратуру області до 01.07.2014, про результати перевірки доповісти прокурору Черкаської області.

За результатами обговорення вищевказаної інформації на розширеному засіданні колегії прокуратури Черкаської області прийнято рішення від 22.05.2014, яким колегія вирішила, зокрема, що прокуратурою Черкаського району не забезпечено повною мірою належне виконання функцій і завдань, покладених Конституцією України, Законом № 1789-XII та наказами Генерального прокурора України. Ужиті керівництвом прокуратури району заходи не відповідають вимогам сьогодення та не є адекватними стану законності на території району.

Цим же рішенням колегії прокуратури Черкаської області вирішено за неналежне виконання службових обов`язків, вимог Закону № 1789-XII та галузевих наказів Генерального прокурора України, суттєві недоліки в організації діяльності, відсутність вимогливості та контролю за роботою підлеглих, факти викривлення статистичної звітності вважати за доцільне притягнути прокурора Черкаського району ОСОБА_1 та його заступника до дисциплінарної відповідальності.

Окрім цього, у відповідності до статті 23 Закону України від 21.01.1994 № 3855-XII "Про державну таємницю" (далі - Закон № 3855-XII), а також на підставі розпорядження Служби безпеки України від 28.08.2014 № 165 д позивачу скасовано допуск до державної таємниці.

Наказом Генерального прокурора України від 30.08.2014 № 7дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" звільнено радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора Черкаського району Черкаської області за неналежне виконання службових обов`язків та у зв`язку з виявленою невідповідністю його займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок скасування допуску до державної таємниці, що передбачено пунктом 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Із прийняттям Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII ці завдання адміністративного судочинства не зазнали суттєвих змін.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) та пункту 8 частини першої статті 4 КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Частиною першою статті 8 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) та частиною першою статті 6 КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 11 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) та частиною першою статті 9 КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Дисциплінарний статут) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України).

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону № 1789-XII (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури. Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення, але зобов`язаний доповісти про це Генеральному прокурору України. Члени колегії можуть повідомити свою особисту думку Генеральному прокурору України, що може бути підставою для розгляду цих розбіжностей на колегії Генеральної прокуратури України.

Статтею 46 Закону № 1789-XII встановлені вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих.

Відповідно до частини першої, пункту 6 частини другої статті 46-2 Закону № 1789-XII прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю. Військовослужбовці військових прокуратур можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження. Прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках, зокрема, притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.

Згідно з частиною третьою статті 48 Закону № 1789-XII за порушення закону, неналежне виконання службових обов`язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1796-XIІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Дисциплінарний статут), дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину (стаття 9 Дисциплінарного статуту).

Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" встановлено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються. Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій прокуратури Черкаської області щодо надання необ`єктивної оцінки роботи прокурора Черкаського району ОСОБА_1 з висновком про необхідність застосування заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та направлення цієї інформації Генеральному прокурору України та направлення подання на звільнення від 13.08.2014 з дискримінаційних підстав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

................

Перейти до повного тексту