ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №818/1106/16
адміністративне провадження №К/9901/20161/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за касаційною скаргою Сумського обласного військового комісаріату
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Гелета С.М.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (у складі головуючого судді - Курило Л.В., суддів: Русанової В.Б., Бартоша Н.С.)
у справі № 818/1106/16
за позовом ОСОБА_1
до Сумського обласного військового комісаріату
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; зобов`язати відповідача виконати наказ від 28 грудня 2015 року № 381 та до 1 жовтня 2016 року виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2015 рік у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260; зобов`язати відповідача подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходить військову службу на посаді офіцера відділу обліково-мобілізаційної роботи в Сумському обласному військовому комісаріаті. 28 грудня 2015 року подав рапорт, в якому просив надати йому чергову відпустку за 2015 рік та виплатити грошову допомогу на оздоровлення. Зазначений рапорт задоволено та наказом військового комісара Сумського ОВК позивачу надано відпустку, а також наказано виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення. Однак грошова допомога на оздоровлення виплачена не була.
3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. ОСОБА_1 перебував на військовій службі в Збройних Силах України на посаді спеціаліста 2-ї категорії відділення персоналу Сумського обласного військового комісаріату.
6. Наказом т.в.о. військового комісара Сумського ОВК від 28 грудня 2015 року №381 позивачу надано чергову відпустку терміном на 30 діб з 11 січня по 9 лютого 2016 року та наказано виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення згідно з наказом Міністра оборони України від 11 червня 2006 року № 260 в розмірі місячного грошового забезпечення.
7. У зв`язку з невиплатою позивачу зазначеної допомоги, він 11 лютого 2016 року звернувся до керівництва Сумського ОВК із рапортом про звернення з клопотанням перед вищим командуванням щодо виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік.
8. За результатами розгляду вказаного рапорту призначено проведення службового розслідування за фактом невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 рік ОСОБА_1, за результатами якого складено акт службового розслідування від 6 квітня 2016 року, яким, в свою чергу, встановлено, що в порушення наказу Сумського обласного військового комісара від 28 грудня 2015 року № 381 офіцеру відділу ОМР ОСОБА_1 не здійснено виплату.
9. Вважаючи свої права порушеними у зв`язку з невиплатою грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що відповідачем в порушення права позивача на отримання допомоги на оздоровлення безпідставно відмовлено у її отриманні, чим порушено вимоги законодавства про соціальних і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Представник відповідача у касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясували всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, неправильно застосували до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зазначає, що наказ про призначення допомоги надійшов до фінансового управління вже після закінчення бюджетного року, а отже здійснити відповідну виплату у 2016 року відповідач не мав змоги, оскільки бюджетні зобов`язання здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Крім того, наголошує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом. При цьому звертає увагу, що на військовослужбовців, що проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити таке.
13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII; в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
15. Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
16. Частиною першою статті 10-1 Закону №2011-XII гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
17. Умови, розмір і порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою КМУ № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 7 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова №1294) та Інструкцією про "Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 р. № 260 (далі - Інструкція).