Постанова суду № 1.380.2019.004752 від 10.06.2020 про визнання протиправним та скасування рішення

Перейти до правової позиції

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 червня 2020 року

справа №1.380.2019.004752

адміністративне провадження №К/9901/10914/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у складі суддів Кузьмича С. М., Глушка І. В., Шавеля Р. М.,

у справі № 1.380.2019.004752

за позовом ОСОБА_1

до Галицької митниці Держмитслужби, яка є правонаступником Львівської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В :

17.09.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, платник мита, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №UA 209000/2019/000343/2 від 02.08.2019 про коригування митної вартості товару, з мотивів безпідставності його прийняття.

19.11.2019 рішенням Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасоване рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA 209000/2019/000343/2 від 02.08.2019.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини першої статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури №FV2/2019 від 16.07.2019.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку - фактури, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.02.2020 апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнив, скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі № 1.380.2019.004752 та прийняв нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції висновувався на наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано будь-яких документів про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 53, статті 58, статті 368 Митного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митний орган з дотриманням вимог статті 58 Митного кодексу України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте правомірно і підстави для його скасування відсутні, що вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача.

17.04.2020 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду в якій, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 та не застосував правові позиції в подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №809/1884/16, позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а, висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 за №815/1670/17, від 07.08.2018 за №808/1619/16, а відтак порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права призвели до скасування законного та обґрунтованого рішення у справі.

Скаржник доводить, що неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень статей 53, 64 Митного кодексу України є підставою для скасування такого рішення.

Натомість суд першої інстанції ухвалив рішення із дотриманням правових позицій Верховного Суду викладених у зазначених постановах відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заявник касаційної скарги зазначає, що касаційна скарга у даній справі стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Також ОСОБА_1 у касаційній скарзі відтворює обставини справи, доводить, що він на підставі рахунку-фактури № FV2/2019 від 16.07.2019 в Республіці Польща придбав автомобіль марки RENAULT TRAFIK, рік випуску 2015, ідентифікаційний номер автомобіля НОМЕР_2 .

Впродовж усіх судових розглядів позивач доводить, що ним відповідно до виставленого рахунку 16.07.2019 сплачені продавцю кошти у сумі 21000.00 PLN (аркуш справи 12).

17.07.2019 з метою митного оформлення придбаного автомобіля, митним брокером подана Львівській митниці ДФС експортна митна декларація №19L331020Е0410062 згідно з якою митна вартість цього авто визначена у сумі 21300.00 PLN (аркуш справи 17).

До декларації митної вартості додані: рахунок-фактуру (інвойс) №FV2/2019 від 16/07/2019, відповідно до якого вартість придбаного позивачем автомобіля склала 21000.00 PLN; декларацію про походження товару № FV 2/2019 від 16/07/2019; акт про проведення огляду товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, що здійснюється при виконані № UA20903/2019/48612 від 20.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17.07.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 17.07.2019; інші некласифіковані документи - фото від 23.07.2019; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження транспортного засобу; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за товар, а саме відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11 вересня 2015 року №689 та постанови Кабінету Міністрів України №1077 від 12 грудня 2018 року у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 9900.00 Євро.

Відповідач з огляду на неможливість послідовно застосувати методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (статті 59 МК України) та метод 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (статті 62 МК України) та метод 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів, визначив митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС, яка склала 9900.00 Євро.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої нею митної вартості товару за ціною рахунка - фактури надано документи відповідно до переліку, зазначеного у частині другій статті 53 Митного кодексу України, зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару, які за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини другої цієї статті. Доводи відповідача про те, що заявлена вартість транспортного засобу не відповідає тій вартості, що згенерована АСАУР ДФС, суд першої інстанції оцінив критично, зазначивши про це у судовому рішенні з тих підстав, що законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості.

Суд першої інстанції оцінюючи доводи відповідача про те, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі, дійшов висновку про те, що вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість. Також, суду першої інстанції не надано будь-яких підтверджень щодо виявлених митним органом ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів позивачем.

07.05.2020 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього Суду від 21.04.2020 та витребував справу № 1.380.2019.004752 з Львівського окружного адміністративного суду.

11.05.2020 справа № 1.380.2019.004752 надійшла до Верховного Суду.

05.06.2020 відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому, спростовуючи доводи скаржника, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що до митного оформлення подано фактуру № FV2/2019 від 16/07/2019 де ціна за вказаний транспортний засіб становить 21000 PLN, однак в експортній декларації №19L331020Е0410062 ціна відрізняється і вказана 21300 PLN.

Суд зазначає, що впродовж судових розглядів судами попередніх інстанцій різниця між фактурною та митною вартістю не з`ясована, хоча це є однією із підстав обґрунтованого сумніву митниці у правильності визначення митної вартості.

Суд апеляційної інстанції покликаючись на положення статті 368 Митного кодексу України, згідно приписів якої для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів, зазначає, що приходний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.

Позивач доводить факт сплати за придбаний автомобіль на підставі рахунку-фактури № FV 2/2019 від 16 липня 2019 року марки RENAULT TRAFIK рік випуску 2015, який він придбав у Республіці Польща.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи матеріали справи встановив, що цей рахунок не є платіжним документом, який доводить факт оплати автомобіля.

Враховуючи межі касаційного перегляду встановлені статтею 341 КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року Верховний Суд не має права додатково перевіряти докази.

17.07.2019 з метою митного оформлення придбаного автомобіля, позивачем подана Львівській митниці ДФС митна декларація № 19PL331020E0410062, згідно з якою митна вартість цього авто визначена у сумі 21300, 00 PLN та до декларації митної вартості були додані ряд документів для підтвердження митної вартості товару.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11 вересня 2015 року № 689 та постанови Кабінету Міністрів України № 1077 від 12 грудня 2018 року у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 9900, 00Євро.

Відповідачем митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару склала 9900,00Євро.

Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

За результатами розгляду поданих для митного оформлення транспортного засобу документів Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UA 209000/2019/000343/2 від 02 серпня 2019 року, яким визначено ціну транспортного засобу в сумі 9900,00 Євро.

Судом апеляційної інстанції здійснений системний аналіз положень частини другої статті 19 Конституції України, частини першої статті 49, частини першої статті 51, частини першої, другої статті 52, частини першої, другої, третьої статті 53, частин першої, другої, сьомої статті 54, частини першої статті 55, частин першої, другої, третьої, четвертої, п`ятої, шостої статті, восьмої статті 57, частини першої, другої статті 58, статті 64 Митного кодексу України, який зумовив висновок про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин щодо заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частин другої, четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За позицією суду апеляційної інстанції обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що застосовує правову позицію, яка викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час митного оформлення, відповідачу було надано митну декларацію № UA209190/2019/051802 від 01.08.2019 та ряд документів для підтвердження митної вартості товару.

При перевірці поданої митної декларації № UA209190/2019/051802 від 01.08.2019 та документів долучених до декларації, митним органом встановлено, що в документах, котрі підтверджують числові значення складових митної вартості наявні розбіжності та вони не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний транспортний засіб. Так в фактурі № FV2/2019 від 16.07.2019 ціна за вказаний транспортний засіб становить 21000 PLN, а в експортній декларації № 19L331020Е0410062 ціна відрізняється і становить 21300 PLN.

Застосовуючи частину першу статті 368 МК України, якою встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів та пункт 8 розділу 2 наказу ДФС України №689 від 11 вересня 2015 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України", які розроблено відповідно до положень Розділів ІІІ та ХІ МК України та наказу Міністерства фінансів України № 684 від 31 липня 2015 року, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, перевіряє відомості, які містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість та відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів.

В результаті проведеної консультації з декларантом в силу вимог з статті 57 МК України, відповідачем не було здобуто додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість, що зумовило висновок суду апеляційної інстанції про те, що Львівська митниця ДФС, направляючи повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, вимога контролюючого органу залишена без виконання та жодних документів подано не було.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися приходного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою.

Таким чином за висновком суду апеляційної інстанції у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до пунктів 4 та 5 частини другої статті 53, статті 58, статті 368 МК України.

Враховуючи наведене вище суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митний орган з дотриманням вимог статті 58 МК України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в певних випадках, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Посилання скаржника на пункт перший частини четвертої статті 328 КАС України зумовило прийняття касаційної скарги до провадження.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, предметом касаційного перегляду у якій були постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, якими вирішений спір, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 206050001/2016/000440/2 від 20.09.2016.

Здійснюючи касаційний перегляд у справі №809/1884/16 Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення у справі №809/1884/16 про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною другою статті 53 МК України, а також витрати на транспортування вантажу від місця завантаження до перетину митного кордону України, тоді як Митниця не довела, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

За висновком Верховного Суду у справі у справі №809/1884/16 доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. Посилання Митниці на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Щодо посилання на правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а, предметом розгляду у якій було визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.05.2016 № 700080000/2016/000036/2, картки відмови в прийнятті митної декларації від 12.05.2016 №700080000/2016/00041.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги у справі №805/2713/16-а, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга митного органу не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з`ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із МД № 700080000/2016/002287 12.05.2016 було подано органу доходів і зборів наступні документи: контракт від 04.02.2016 разом з додатком № 1 від 04.02.2016 та додатковою угодою № 1 від 28.03.2016, рахунок-фактуру (інвойс) від 05.02.2016 № 160431-1, №160431-1-1, від 31.03.2016 № 160431-1-2, митну декларацію країни експортера від 28.03.2016 № 10101050/280316/0000291, платіжне доручення від 11.02.2016 №13983.

Частиною третьою статті 53 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання профілю ризику за напрямком митної вартості, а також наявність в ціновій базі ЄАІС ДФС інформації щодо митного оформлення ідентичного товару за вищою митною вартістю. У зв`язку з цим, 12 травня 2015 року митним органом шляхом надсилання на адресу позивача електронного повідомлення було витребувано додаткові документи згідно переліку. У цей же день, позивач повідомив орган доходів і зборів про неможливість надати додатково витребувані документи на протязі 10 календарних днів.

За результатами розгляду МД та доданих до неї документів, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.05.2016 №700080000/2016/00041, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.05.2016 №700080000/2016/000036/2.

................

Перейти до повного тексту