ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2020 року
Київ
справа №816/1640/17
провадження №К/9901/48179/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3114, за участю третьої особи - Міністерства оборони України, про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Бершова Г. Є., суддів: Ральченка І. М., Катунова В. В.
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А3114, за участю третьої особи - Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. стягнути на користь позивача невиплаченої надбавки у розмірі 7,5 % посадового окладу за особливі умови служби за період з 01 січня 2008 року по вересень 2013 року;
1.2. зобов`язати здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошові кошти за підвищення посадового окладу у розмірі 31,9 % за першу кваліфікаційну категорію;
1.3. зобов`язати здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошові кошти за підвищення посадового окладу у розмірі 44,9 % за вищу кваліфікаційну категорію;
1.4. стягнути компенсації за неотримане речове майно в сумі 6789,27 грн.;
1.5. стягнути середній заробіток за час затримки при звільненні в розмірі 194869,50 гривень.
2. В обґрунтування позову зазначає, що у період з 01 жовтня 2006 року по 13 вересня 2013 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, обіймаючи різні посади, останню з яких посаду начальника відділення променевої діагностики Військової частини А3114, маючи спеціальне звання майора медичної служби. Наказом т.в.о. командира Військової частини А3114 від 13 вересня 2013 року № 181 позивача, звільненого наказом першого заступника Міністра оборони України від 26 липня 2013 року № 125 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас за пунктом "б" (за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу, з 13 вересня 2013 року виключено зі списку особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Полтавського ОМВК.
2.1. Позивач вказує, що на день його звільнення відповідачем не проведено виплати всіх сум, що належала йому при звільненні з військової служби, зокрема не виплачено грошові кошти за підвищення посадового окладу у розмірі 31,9 % за першу кваліфікаційну категорію та у розмірі 44,9 % за вищу кваліфікаційну категорію, не виплачено надбавки у розмірі 7,5 % посадового окладу за особливі умови служби та компенсацію вартості речового майна, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.
2.2. На переконання ОСОБА_1 відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
2.3. Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту своїх законних прав.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А3114 на посаді начальника відділення променевої діагностики 387 гарнізонного військового госпіталю Військової частини А3114, починаючи з 19 березня 2007 року.
4. Відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України від 26 липня 2013 року № 125 майора медичної служби ОСОБА_1 звільнено з військової служби з посади начальника відділення променевої діагностики військової частини А3114 у запас за пунктом "б" (за станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу.
5. Згідно з наказом т.в.о. командира Військової частини А3114 Міністерства оборони України від 13 вересня 2013 року № 181 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Полтавського ОМВК.
6. Довідкою Військової частини А3114 про розмір середньоденного та середньомісячного грошового забезпечення встановлено, що розрахунок середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 складав 140,74 гривень.
7. Відповідно до довідки від 14 квітня 2014 року № 1 на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі майору ОСОБА_1, звільненому у запас на підставі наказу командира Військової частини А3114 від 13 вересня 2013 року № 181 загальна сума такого майна становить 6789,27 гривень.
8. Згідно з довідкою Військової частини А3114 від 14 вересня 2017 року № 2137 та довідкою про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 13 вересня 2013 року позивачу нараховано та виплачено надбавка за особливі умови служби у період з лютого 2008 року по 13 вересня 2013 року в обсязі 50 % встановленого розміру відповідно до вимог пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - постанова КМУ № 1294).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
9.1. Зобов`язано Військову частину А3114 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму надбавки за особливі умови служби за період з 01 січня 2008 року по 13 вересня 2013 року у розмірі 15% від посадового окладу з урахуванням виплачених сум.
9.2. Стягнуто з Військової частини А3114 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 вересня 2013 року по 30 вересня 2017 року в розмірі 204354,48 грн з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
9.3. В решті позову - відмовлено.
10. Задовольняючи частково позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити недоотриману суму надбавки за особливі умови служби у розмірі 15 % від посадового окладу, суд першої інстанції виходив з того, що Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція № 260) було упорядковано перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входять і надбавки за особливі умови служби, а отже виплата цієї надбавки з 01 січня 2008 року підлягала виплаті в розмірах, визначених цією Інструкцією. Також враховуючи те, що відповідачем по справі не було проведено виплату належних позивачеві сум при звільненні, спір щодо зобов`язання нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суму надбавки за особливі умови служби за період з 01 січня 2008 року по 13 вересня 2013 року у розмірі 15% від посадового окладу з урахуванням виплачених сум вирішено на користь позивача, а також враховуючи наявність вини відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві вищевказаної надбавки, суд дійшов висновку про наявність підстав для виплати позивачеві суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
11. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року змінено в частині стягнення з Військової частини А3114 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 204354,48 гривень.
11.1. Стягнуто з Військової частини А3114 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 вересня 2013 року по 30 вересня 2017 року в розмірі 4271,00 гривень.
11.2. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року залишено без змін.
12. Харківський апеляційний адміністративний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про необхідність застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючи на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.
IV. Касаційне оскарження
13. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
14. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції, оскільки розмір компенсації за затримку розрахунку при звільнені був обрахований в залежності від всього грошового забезпечення. При цьому не досліджено яку частку розмір даної компенсації становить у заявлених вимогах.
14.1. Наголошує, що частка вказаної надбавки за особливі умови служби, на думку позивача, становить 35,43 %, що є досить істотною, враховуючи кількість позовних вимог.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
22. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
23. Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
24. За змістом пункту 1.2. постанови КМУ № 129 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
25. За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
26. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
27. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.