Постанова
Іменем України
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 263/16688/17
провадження № 61-16584св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)- акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач за зустрічним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року у складі судді: Шатілової Л. Г., та постанову Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Лісового О. О., Кочегарової Л. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Первісний позов мотивовано тим, що 13 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 221/24-263 на суму 11 169,00 доларів США, на купівлю автотранспортних засобів. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у результаті чого станом на вересень 2017 року має заборгованість.
АТ "Укрсоцбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 :
суму заборгованості за кредитом - 5 756,62 доларів США;
суму заборгованості за відсотками - 3 105,35 доларів США;
судові витрати.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до АТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів, визнання договору кредиту та договору застави недійними.
Зустрічний позов мотивовано тим, що в пункті 3.1.1. договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 від 13 червня 2008 року вказано, що кредитор відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 . В пункті 2.1. договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів зазначено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті. Кредитним договором не передбачений рахунок для повернення кредитних коштів. Рахунок, зазначений в пункті 3.1.1., позичальнику не відкривався, про що свідчить відсутність відповідного договору про відкриття рахунку. На підставі Банківської ліцензії та письмового Дозволу Національного банку України на здійснення валютних операцій банк має право видавати кредит готівковою іноземною валютою тільки з поточного рахунку клієнта: рахунок НОМЕР_2, "рахунки клієнта", згідно "Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України", Постанови Правління Національного банку України № 280, тому використання банком для надання суми кредиту позичальником рахунку № НОМЕР_1 та використання для повернення суми кредиту інші транзитні та аналітичні рахунки, взагалі суперечить діючому законодавству України, а вказаний вище рахунок є аналітичним для внутрішніх операцій банку та до зберігання, видачі та отримання коштів від позичальника не має жодного стосунку. Пункт 3.1.1. договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 2 21/24-263, в якому зазначено порядок повернення та видачі кредитних коштів по кредитному договору, суперечить встановленому чинним законодавством порядку надання та повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою іноземною валютою, порядку відображення операцій з готівковою іноземною валютою в бухгалтерському обліку банку, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Декрету КМУ "Про валютне регулювання та валютний контроль", статті 162 КпАП, і тому є недійсним, оскільки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України.
Відповідно до висновку аудитора від 28 грудня 2017 року реальна процентна ставка за кредитом складає 28,1382 %у доларах США, у той час як у пункті 1.1. договору зазначено процент у розмірі 13,50 річних, тому позичальник під час укладення договору не міг знати ні реальну процентну ставку, ні абсолютне значення подорожчання кредиту, яке згідно з висновком аудитора дорівнює 7 844,08 доларів США. Під час укладення договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів банк приховав від нього повну та об`єктивну інформацію щодо реальної відсоткової ставки, що приводить до збільшення абсолютного значення подорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, що є беззаперечним обманом з боку банку. При цьому про такий обман з боку банку при укладенні оспорюваного договору ОСОБА_1 стало відомо лише після дослідження аудитора, до якого він звернувся у грудні 2017 року.
ОСОБА_1 просив:
визнати недійсним договір кредиту від 30 червня 2008 року № 221/24-263 з моменту підписання;
визнати недійсним договір застави № 221/24-265 від 30 червня 2008 року з моменту підписання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року позов АТ "Укрсоцбанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 221/24-263 від 13 червня 2008 року в розмірі 8 861,97 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 5756,62 доларів США, заборгованість за відсотками - 3105,35 доларів США., що за курсом 26,33 гривень за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 20 червня 2019 року складає 233335,67 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживачів та визнання договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів та договору застави недійсними відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 на суму 1 1169,00 доларів США., на купівлю автотранспортного засобу Geely JL7162, 2008 року випуску, з кінцевим строком повернення кредиту - 10 червня 2013 року. ОСОБА_1 не спростовує сам факт фактичного отримання кредитних коштів по договору кредиту № 221/24-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13 червня 2008 року, а тому між сторонами договірні правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позивач ознайомився та погодився, про що розписався в договорі кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 від 13 червня 2008 року та у Додатках № 1 та № 2, в яких у повній мірі викладені умови, мета, суми і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Таке приєднання ОСОБА_1 вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України. При цьому ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що укладений між сторонами договір кредиту є несправедливим до нього, або наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману з боку відповідача. Оскільки ОСОБА_1 умови договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів не виконує, з останнього підлягає стягненню на користь позивача за первинним позовом сума заборгованості за договором в розмірі 8 861,97 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 5 756,62 доларів США, заборгованість за відсотками - 3 105,35 доларів США.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що банк виконав свої зобов`язання - надав ОСОБА_1 кредит, що останнім не спростовується. Відповідач стверджує, що не отримував кредит в доларах США на руки готівкою, однак не оспорює, що отримав кошти від банку і здійснив купівлю автомобіля шляхом безготівкового розрахунку. В суді відповідачем була проведена експертиза для перевірки відповідності умовам кредиту реальним обставинам погашення кредиту. Однак документально об`єктивно підтвердити або спростувати відповідність розрахунку банку та письмовим документам щодо видачі та погашення кредиту за даним договором кредиту експерту під час проведення експертизи не надалось за можливе, тому судом першої інстанції не взято до уваги позицію відповідача щодо невірності суми заборгованості, вказаної у позовній заяві.
Апеляційний суд вказав, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Судом правильно враховано правову позицію в постановах Верховного Суду в справах № 61-9746ск18 та № 61-32932ск18. Із запропонованими умовами кредиту позивач ознайомився та погодився, про що розписався в договорі кредиту № 221/24-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13 червня 2008 року та у Додатках № 1 та № 2, в яких у повній мірі викладені умови, мета, суми і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Як під час розгляду в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що укладений між сторонами договір кредиту є несправедливим до нього, або наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і самого факт обману з боку відповідача. Позовні вимоги щодо визнання договору кредиту недійсним не ґрунтуються на жодній з підстав, передбачених ЦК України, і тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог. Той факт, що грошові кошти були перераховані не з поточного рахунку, а з аналітичного, не може впливати на дійсність договору, оскільки факт укладення договору та надання коштів за цим договором, часткового виконання договору відповідач не заперечував. Інструкція про касові операції у банках України - це розпис процедури. Ніяких санкцій за порушення цієї інструкції у вигляді визнання недійсності договору не передбачено. Законом не заборонено укладати договір на умовах, погоджених між сторонами. Оскільки саме така процедура для видачі та погашення кредиту з аналітичного рахунка погоджена сторонами в самому договорі з обох боків - такий порядок не суперечить законодавству. Як вбачається зі справи, на виконання Закону України "Про захист прав споживачів" позичальнику надавалась уся необхідна інформація щодо реальної процентної ставки, а тому підстав для визнання договору кредиту недійсним немає.
Апеляційний суд відхилив доводи скарги про незаконність дій банку щодо видачі кредиту в доларах США, оскільки банк відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" проводив операції з валютними цінностями, при цьому ліцензії на проведення такої діяльності перевірені судом першої інстанції. Позивач самостійно обрав валюту кредитування, отримав гроші, погашав кредит в іноземній валюті, що він сам підтвердив. Тобто, позичальник самостійно обрав схему кредитування, ознайомившись із умовами кредиту, оскільки це виключало для нього оплату комісій за відкриття додаткових рахунків.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Укрсоцбанк" відмовити та задовольнити зустрічний позов про визнання договору недійсним. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не отримував взагалі кредитних коштів в іноземній валюті, а в матеріалах справи не має жодного доказу на отримання коштів в іноземній валюті. Для укладення реального договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів відповідно до положень статей 525 - 527, 640, 1054, 1046 ЦК України банк зобов`язаний перерахувати позичальнику кредит (грошові кошти в такій саме сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій саме кількості, такого саме роду та такої саме якості, що були узгоджені у консенсуальному кредитному договорі) у строк та в порядку, що встановлені договором. АТ "Укрсоцбанк" при підписанні договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів було приховано та введено в оману позичальника стосовно відсоткової ставки, що є неприпустимим при підписанні договору, що було підтверджено висновком судово-економічної експертизи.
Вказує, що надання кредитних коштів в іноземній валюті фізичній особі підтверджується виключно первинними бухгалтерськими документами (заявою на видачу готівки) у відповідності до "Інструкції про касові операції в банках України", затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 337 від 14 серпня 2003 року. Твердження суду про те, що договір є укладеним сторонами, спростовується наступним: за своєю правовою природою кредитний договір консенсуальний, двосторонній та є видом родового договору займу, який є реальним, одностороннім. У разі укладення реального кредитного договору, конструкція якого визначена у частині другій статті 640, частині другій статті 1046 ЦК України, необхідні дії банку по передачі грошових коштів позичальнику, завжди у часі слідують за діями, що звершують консенсуальну частину договору (зокрема мається на увазі домовленість з усіх істотних умов). Твердження суду в своєму рішенні про те, що позивачу за зустрічним позовом надані кредитні кошти у розмірі 11 169 доларів США не має свого документального та аргументованого підтвердження та є безпідставним, незрозумілим та таким, що не підтверджується матеріалами справи. Також з огляду на це суддею першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права, а саме частина друга статті 640, частина друга статті 1046 ЦК України при встановленні факту укладання кредитного договору.
Суди не врахували, що перед підписанням договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів банк навмисно ввів ОСОБА_1 в оману через свідомо надану недостовірну інформацію, яку повинен був надати перед укладанням правочинів для всебічного і повного ознайомлення з умовами кредитування та інше. волевиявлення учасників спірного договору кредиту на купівлю автотранспортних засобівне відповідає реальній їх волі. Зокрема волі ОСОБА_1, на умовах сплати відсоткової ставки та реальної відсоткової ставки, що у дійсності складає 29,86% у доларах США, про що якби знав ніколи не підписав та не погодився на спірний договір. як вбачається із матеріалів справи, надані умови банком щодо кредиту, ОСОБА_1 отримав кредит під відсоткову ставку у розмірі 13,50% річних, а реальна ставка складає 29,86% у доларах США, що є значно більшою, аніж сторони узгодили.
У квітні 2020 року АТ "Альфа-Банк" засобами поштового зв`язку направило відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_2, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги повністю. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, щобанком наданий необхідний обсяг належних доказів, в тому числі й оригінали, які доречи відповідачем не ставились під сумнів будь-яким чином. Відповідачем навпаки не надано взагалі жодного доказу його заперечень проти позову банку, які б могли його заперечити повністю або частково. Факт укладення договору, та отримання коштів відповідач не заперечував про що йдеться в постанові апеляційного суду.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року заяву АТ "Альфа-Банк" про залучення до участі у справі як правонаступника позивача - АТ "Укрсоцбанк" задоволено. Залучено до участі у справі АТ "Альфа-Банк" як правонаступника позивача - АТ "Укрсоцбанк".
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 на суму 11 169,00 доларів США на купівлю автотранспортного засобу Geely JL7162, 2008 року випуску, з кінцевим строком повернення кредиту - 10 червня 2013 року.
18 листопада 2009 року додатковою угодою № 2до договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 сторони домовилися, що погашення кредиту здійснюється в наступному порядку до 10 числа (включно) кожного місяця починаючи з 10 липня 2008 року (останній платіж 10 червня 2015 року) згідно з графіком.
Банк виконав свої зобов`язання та надав ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 не оспорюв сам факт заборгованості, але посилався на те, що договір кредиту незаконний, порушує вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" Також вказує, що розмір заборгованості, визначений Банком, не відповідає дійсності.