Постанова
Іменем України
27 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 567/1461/18
провадження № 61-15951св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - військова прокуратура Рівненського гарнізону,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16 квітня
2019 року, у складі судді Венгерчук А. О., та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової прокуратури Рівненського гарнізону про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Позов мотивований тим, що 13 березня 2015 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 408 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
31 липня 2018 року кримінальне провадження відносно нього було закрито на підставі пункту другого частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Вказував, що внаслідок перебування під підозрою із 13 березня 2015 року по 31 липня 2018 року (41 місяць), через незаконні дії працівників військової прокуратури Рівненського гарнізону він втратив грошове забезпечення за період з 01 грудня 2014 року по 01 вересня
2018 року в сумі 292 881 грн з урахуванням інфляційних втрат в сумі 50 085,50 грн, а всього 342 966,50 грн, які вважав шкодою, завданою незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути за рахунок Державного бюджету України в рахунок відшкодування завданої шкоди 342 966,50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для відшкодування шкоди, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", та не доведеності причинного зв`язку між діями відповідача та невиплатою ОСОБА_1 грошового забезпечення.
При цьому, суд врахував, що виплату грошового забезпечення
ОСОБА_1 було призупинено із 21 грудня 2014 року у зв`язку з відсутністю на службі понад 10 діб відповідно до наказу командира військової частини польова пошта ВО113 № 182 від 30 грудня 2014 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що військова прокуратура не має відношення до зупинення виплати грошового забезпечення позивачу, а отже відсутній причинний зв`язок між перебуванням його під підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 408 КК України, та невиплатою грошового забезпечення за період з 01 грудня 2014 року по 01 вересня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16 квітня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 липня 2019 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, про що у своєму листі не заперечував відповідач.
Вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Стверджує, що внаслідок бездіяльності відповідача не визначено розмір завданої шкоди та відповідальний орган за її завдання, що призвело до порушення його прав і є доказом того, що саме через незаконні дії працівників військової прокуратури Рівненського гарнізону йому не виплачувалось грошове забезпечення під час втрати працездатності.
Вказує, що судами, під час розгляду справи допущено порушення його прав, а саме: право на справедливий суд та презумпцію невинуватості.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року військова прокуратура Рівненського гарнізону подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Стверджує, що прокуратура не порушувала прав позивача на отримання грошового забезпечення, а дії командування військової частини, щодо призупинення виплати йому грошового забезпечення позивач не оскаржував, до військової частини для оформлення необхідних документів не з`явився.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Острозького районного суду Рівненської області.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що командир відділення в/ч польова пошта ВО113 сержант ОСОБА_1, призваний 05 червня 2014 року за мобілізацією Острозьким об`єднаним районним військовим комісаріатом Рівненської області, не повернувся до місця служби після лікування.
Проведеним службовим розслідуванням, встановлено, що до 05 листопада 2014 року сержант ОСОБА_1 перебував на лікуванні у шпиталі; із
05 по 20 листопада 2014 року звільнений від виконання службових обов`язків; 21 листопада 2014 року ОСОБА_1 не повернувся до місця служби після лікування; на неодноразові телефонні дзвінки з військової частини відповідав, що знаходиться дома та не бажає повертатись у військову частину. Станом на 29 грудня 2014 року ОСОБА_1 не прибув до місця служби.
Матеріали службового розслідування направлені у Військову службу правопорядку штабу АТО на території Донецької та Луганської областей для подальшого прийняття рішення.
Відповідно до наказу командира в/ч польова пошта ВО113 (по стройовій частині) № 173 від 21 грудня 2014 року сержант ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.
Наказом командира в/ч польова пошта ВО113 (по стройовій частині) № 182 від 30 грудня 2014 року у відповідності до пункту 34 підпункту 4 наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зі змінами) сержанту ОСОБА_1, що не повернувся після лікування, в зв`язку з відсутністю на службі понад 10 діб, призупинено виплату грошового забезпечення із 21 грудня 2014 року.
Досудове розслідування кримінального провадження № 42015180490000007 від 20 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 408 КК України, здійснювалося військовою прокуратурою Рівненського гарнізону.
13 березня 2015 року у вказаному кримінальному провадженні
ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 408 КК України - "Дезертирство".
Постановою прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону
від 31 липня 2018 року кримінальне провадження № 42015180490000007 закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю у діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 408 КК України. З тексту постанови встановлено, що згідно свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 непридатний до військової служби, захворювання у нього виникло після призову на військову службу, він не є спеціальним суб`єктом вчинення військового злочину.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на час розгляду справи у суді не з`явився у військову частину польова пошта НОМЕР_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.