ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2020 року
Київ
справа №826/7312/16
касаційне провадження №К/9901/36402/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2016 (суддя Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 (головуюча суддя - Ісаєнко Ю.А., судді: Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі № 826/7312/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії щодо розірвання в односторонньому порядку договору №1 про визнання електронних документів, укладеного 12.09.2015.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 25.11.2016 позовні вимоги задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.03.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2016 без змін.
Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: підпункту 16.1.11 пункту 16.1 статті 16, пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, вказує на те, що судами безпідставно не взято до уваги встановлення податковим органом фактичного незнаходження позивача за місцем реєстрації, що є підставою вважати зміненим таке місцезнаходження, без належного повідомлення про таку обставину Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Переглядаючи оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
12.09.2015 між позивачем та органом доходів і зборів укладено договір № 1 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Відповідно до пункту 3 розділу 3 вказаного договору орган державної фіскальної служби зобов`язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп`ютерну обробку; забезпечити відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків; забезпечувати зберігання і конфіденційність отриманих в електронному вигляді податкових документів.
У той же час, пунктом 4 розділу 6 розглядуваного договору передбачено, що орган державної фіскальної служби має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
Державна податкова інспекція у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві листом від 10.03.2016 № 9227/10 повідомила позивача про те, що за наслідками здійснених заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія" за податковою адресою не встановлено. Вказані обставини, на думку податкового органу, свідчать про порушення істотних умов Договору від 12.09.2015 № 1, що має наслідком припинення визначених цим правочином зобов`язань сторін.
Позивач 20.03.2016 за допомогою засобів електронного зв`язку направив до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року в електронній формі, проте згідно з квитанцією №1 документ не прийнято, оскільки "порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: можливо розірвано договір про визнання електронної звітності".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки на момент одностороннього розірвання укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був відсутній запис про зміну місцезнаходження останнього, у контролюючого органу не було законних підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.