Постанова
Іменем України
24 березня 2020року
м. Київ
справа № 183/5312/16-ц
провадження № 61-16372св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Новомосковська районна державна адміністрація,
треті особи: Голубівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Прокуратура Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Новомосковської районної державної адміністрації (далі - Новомосковська РДА), треті особи: Голубівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області (далі - Голубівська сільська рада), Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну частку.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у період із 1993 року по 2001 рік працював робітником МТФ № 3 та був членом радгоспу "Видвиженець", який на підставі розпорядження голови Новомосковської РДА від 02 лютого 1994 року № 100 реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Видвиженець" (далі - КСП "Видвиженець"). 12 квітня 1994 року КСП "Видвиженець" виданий державний акт серія ДП Нв № 000010 на право колективної власності на землю. Відповідно до рішення Голубівської сільської ради від 15 лютого 1994 року 15 сесії 21 скликання, КСП "Видвиженець" передано у колективну власність землі площею 4337,2 га. У 1997 році проведено паювання землі КСП "Видвиженець" між її членами, надано дозвіл на виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) площею 5,63 умовних кадастрових гектари, проте при складанні списків громадян-членів КСП "Видвиженець", які мають право на земельну частку (пай) для видачі сертифікатів, його помилково не внесено до цього списку. До проведення розпаювання і видачі сертифікатів він не встиг звернутися до загальних зборів членів КСП із питанням щодо внесення його до списку, що не позбавляє його права на земельну частку.
Посилаючись на викладене, позивач, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати за ним право на отримання земельної частки (паю) розміром 5,63 умовних кадастрових гектари із земель колишнього КСП "Видвиженець".
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на отримання земельної частки (паю) розміром 5,63 умовних кадастрових гектари, грошовою вартістю 208 825,00 грн, із земель колишнього КСП "Видвиженець" Новомосковського району Дніпропетровської області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, будучи членом КСП "Видвиженець" та його співвласником, на момент отримання Державного акта на право колективної власності на землю, на законних підставах набув право на земельну частку (пай), а тому за ним повинно бути визнане право на отримання земельної частки (паю), розміром 5,63 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП "Видвиженець".
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з 01 січня 2013 року, з набуттям чинності змін до Земельного кодексу України, передачу у власність чи користування земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Дніпропетровської області (за межами населеного пункту) здійснює Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Судом не враховано, що розпорядником земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, після внесення змін до ЗК України, є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не залучено до участі у справі. Відповідачем у справі визначено Новомосковську РДА, яка не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, та в якості третьої особи зазначено Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області, яке не є уповноваженим суб`єктом у спорі. Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача, оскільки не має передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 55 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Судом не взято до уваги, що розпорядник землі змінився, а тому Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повинно приймати участь у справі в якості співвідповідача, поряд з КСП, сільськогосподарські кооперативи (при наявності їх чи їх правонаступників), районною державною адміністрацією, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, тому що рішення у справі може вплинути на його права.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що в апеляційній скарзі не зазначено в чому саме полягає порушення, або загроза порушення інтересів держави, не доведено що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, як на підставу для звернення до суду органами прокуратури в інтересах держави відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Саме через помилку Новомосковської РДА позивач не включений до переліку осіб на виготовлення сертифікатів на земельну ділянку (пай), що й стало причиною для звернення до суду з цих підстав. У позовному провадженні при розгляді цивільної справи завжди присутня особа відповідача (reus -особа, яка обороняється), під якою розуміється особа, яка за цивільною позовною заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорювання її прав та охоронюваних законом інтересів.
У листопаді 2019 року Прокуратура Дніпропетровської області подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що на час звернення позивача до суду та перегляду судового рішення в апеляційному порядку повноваженнями щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності наділена Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Дежгеокадастр) та її територіальні органи, а не органи місцевого самоврядування та місцеві адміністрації. Підставою звернення прокуратурою області з апеляційною скаргою було неналежне виконання ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повноважень щодо захисту інтересів держави, оскільки мало місце порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю, а тому прокурор набув процесуального статусу органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, шляхом внесення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 суд дійшов висновку, що сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Встановлені судами обставини
Відповідно до архівної довідки Новомосковського районного трудового архіву від 30 серпня 2016 року № С-01-12/339, ОСОБА_1 прийнятий на роботу в КСП "Видвиженець" робочим МТФ № 3 із 06 грудня 1994 року, а відповідно до архівної довідки № С-01-12/339/1, у відомостях нарахування заробітної плати працівникам радгоспу "Видвиженець" (з 30 квітня 2000 року - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бора") за період із 1993 року по 2005 рік, містяться дані про відпрацьовані вихододні ОСОБА_1, а саме за 1993 рік, 1995-2000 роки.
Агропромисловому підприємству пайовиків "Видвиженець" Новомосковського району, на підставі рішення Голубівської сільської ради народних депутатів від 15 лютого 1994 року, передано у колективну власність 4337,2 гектарів землі в межах згідно з планом, для сільськогосподарського виробництва. Відповідно до Додатку № 1 до зазначеного акта, до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства не включений ОСОБА_1 .
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Згідно з частиною першою статті 17 Земельного кодексу України, в редакції закону № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України, який набрав чинності