ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2020 року
Київ
справа №461/1317/17
касаційне провадження №К/9901/18510/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2017 (головуючий суддя: Юрків О.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді: Довга О.І., Улицький В.З.) у справі №461/1317/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області), Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФУ у Львівській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 з 31.08.2016 пенсії в розмірі 56% відповідної суми грошового забезпечення;
зобов`язати ГУПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату позивачу з 31.08.2016 пенсії за вислугу років відповідно до приписів пункту "а" частини першої статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII), виходячи з розрахунку 61% відповідної суми грошового забезпечення, а саме: за вислугу 20 років - 55% відповідної суми грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідної суми грошового забезпечення, врахувавши до загального розміру пенсії суму підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щомісячної цільової допомоги на прожиття відповідно до Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" та надбавку на непрацездатного утриманця, а також здійснити виплату недоотриманої за період з 31.008.2016 суми пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про національну поліцію" (через хворобу) (далі - Закон №580-VIII), а тому набув право на призначення пенсії у розмірі 61 % (55 %+ 6 %)від грошового забезпечення відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону №2262-XII.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 01.06.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на пенсію, як особа, яка звільнена з військової служби, у розмірі 61% відповідних сум грошового забезпечення. Суди встановили, що за результатами проходження позивачем медичного огляду, військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по Львівській області" було видано свідоцтво про хворобу № 204 від 30.08.2016, згідно з яким ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Зазначений документ є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції. Вчинений військово-лікарською комісією запис відповідає вимогам Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №85 від 06.02.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2001 за №165/5356 (далі - Порядок №85).
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ГУПФУ у Львівській області подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанцій скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник зазначає, що позивач звільнений на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу), а відтак військово-лікарські документи повинні містити в собі інформацію про непридатність до служби в поліції, а не про непридатність до військової служби, як зазначено в свідоцтві про хворобу. Відтак вважає, що у позивача відсутнє право на пенсію у розмірі 61 % від грошового забезпечення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області №248 о/с від 30.08.2016 позивача звільнено зі служби у поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу). Стаж служби в поліції становить 22 роки 07 місяців 06 днів. Підставою для звільнення позивача слугував висновок військово-лікарської комісії ДУ "ТМО МВС України по Львівській області", в якому зазначено, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (свідоцтво про хворобу №204 від 30.08.2016).
З 31.08.2016 ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років в порядку та на умовах, визначених Законом №2262-XII.
01.09.2016 позивачу була призначена та виплачувалася пенсія у розмірі 6 360,49 грн, з урахуванням доплати учаснику бойових дій, а з 01.02.2017 у розмірі 7 013,24 грн., де: 6 037,99 грн. - основний розмір пенсії, 311,75 грн - підвищення до пенсії учаснику бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", 40 грн - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття відповідно до Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни", 623,50 грн - надбавка на непрацездатного утриманця. Основний розмір пенсії був нарахований у розмірі 50% (за вислугу 20 років) + 6 % (за 2 роки понад вислугу 20 років) відповідної суми грошового забезпечення.
Вважаючи, що пенсію йому було призначено невірно, позивач у лютому 2017 року звернувся до пенсійного органу із заявою про її перерахунок. У своїй заяві позивач зазначив, що відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону №2262-XII основний розмір його пенсії, як особі, звільненої з поліції, має розраховуватися, виходячи з 61 % відповідної суми грошового забезпечення
Листом від 16.02.2017 №1684/03-25 ГУПФУ у Львівській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії та призначення пенсії у розмірі 61 % від грошового забезпечення, посилаючись на те, що для цього військово-лікарські документи мають містити в собі інформацію про непридатність особи до служби в поліції, а не про непридатність до військової служби, як зазначено в його свідоцтві про хворобу.