Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 312/338/17
провадження № 61-7456св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Гюнівська" на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня
2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська" (далі - ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська", товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація, про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 04 грудня 2013 року між ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі б/н.
05 квітня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)", нормами якого передбачено, що строк дії договору оренди не може бути меншим як сім років, а тому 27 квітня 2017 року товариство, з метою приведення змісту договору до вимог статті 19 Закону України "Про оренду землі", звернулося до відповідача з пропозицією змінити строк дії договору на 7 років, однак зазначена пропозиція залишена відповідачем без задоволення. Період терміну дії договору з 24 березня 2014 року по 24 березня 2017 року. Оскільки протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, тобто по 24 квітня 2017 року відповідач не направила на адресу товариства повідомлення про заперечення у поновленні договору, ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" продовжувало користуватись земельною ділянкою, належним чином виконуючи свої обов`язки за договором оренди землі, зокрема, обробляло земельну ділянку, сплачувало орендну плату, а тому в силу вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" зазначений договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Однак, навіть з урахуванням наведеного, умови договору не відповідають вимогам статті 19 Закону України "Про оренду землі", оскільки строк дії договору попереднього договору землі становить менше 7 років, що тягне за собою необхідність внесення змін в умови договору.
Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати договір оренди землі від 04 грудня 2013 року № б/н, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" поновленим на умовах, запропонованої ним додаткової угоди.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року позов ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" задоволено.
Визнано договір оренди землі від 04 грудня 2013 року, укладений між ПрАТ "Агрофірма Гюнівська" та ОСОБА_1, поновленим на умовах додаткової угоди у такій редакції:
ДОДАТКОВА УГОДА
до Договору оренди землі б/н від 04 грудня 2013 року.
село Гюнівка, Великобілозерського району, Запорізької області
Орендодавець: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 08.07.1996 року Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1, з одного боку, та
Орендар: Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська", ідентифікаційний код юридичної особи: 00849273, місцезнаходження: 71410, Запорізька область, Великобілозерський район, село Гюнівка, вул. Поштова, буд. 12, в особі директора Корабльова О.В., діючого на підставі Статуту, з другого боку, вирішили внести наступні зміни до договору оренди землі від 04.12.2013 року, номер запису про інше речове право: 5115098, кадастровий номер земельної ділянки 2321183500:04:005:0013:
1 Пункт 8 розділу "Строк дії договору", викласти у наступній редакції:
Строк дії договору - до 24 березня 2021 року. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважене право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
2. Пункт 9 розділу "Орендна плата", викласти у наступній редакції:
"Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 23000,00грн (двадцять три тисячі гривень 00 коп.) на рік за об`єкт оренди, без утримання податків та зборів".
3. Всі інші умови Договору оренди землі залишаються без змін і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.
4. Дана Додаткова угода складена у двох ідентичних екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному екземпляру для кожної із Сторін.
5. Дана Додаткова угода є підставою для реєстрації Державним реєстратором Великобілозерської районної державної адміністрації Запорізької області або іншою особою, уповноваженою законодавством України здійснювати реєстраційні дії, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2321183500:04:005:0013, на умовах даної Додаткової угоди.
6. У пункті 12 Договору оренди слова "та надання послуг" виключити, слова "видатковими відомостями" змінити словом "актами".
7. У пункті 13 Договору оренди в абзаці третьому слова "розмірів земельного податку" замінити словами "граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України".
8. Розділ "Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду" Договору оренди виключити.
Орендодавець: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 08.07.1996 року Великобілозерським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1 .
Орендар: Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська", ідентифікаційний код юридичної особи: 00849273, місцезнаходження: 71410, Запорізька область, Великобілозерський район, село Гюнівка, вул. Поштова, буд. 12, в особі директора Корабльова О.В., діючого на підставі Статуту.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 04 грудня 2013 року, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, що належить відповідачу, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі не повідомила позивача про своє небажання поновлювати договір оренди землі. При цьому, направлення відповідачем до закінчення строку дії договору оренди землі повідомлення від 04 лютого 2017 року про небажання поновлювати зазначений договір оренди землі, у розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі" не створює будь-яких наслідків для сторін.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено, рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 13 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська". Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не скористався своїм правом на поновлення договору оренди землі, оскільки до закінчення строку дії договору оренди землі він не повідомив відповідача ОСОБА_1 про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а відповідач, у свою чергу, письмово повідомила позивача про відмову в поновленні договору оренди. Крім того, вимоги позивача щодо визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди, якою змінено як строки, так і умови цього договору, суперечать положенням частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська", у якій заявник просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2019 року та залишити в силі рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 13 березня
2018 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам і не урахував доводи та пояснення позивача. Позивач у передбачені законом строки звернувся до відповідача з повідомленням про поновлення договору на новий строк, однак, відповідач, у порушення частини п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", у місячний термін, після його отримання не уклала додаткову угоду до договору, не заперечила та не направила позивачу лист-повідомлення про небажання укласти додаткову угоду. Оскільки лист від 04 лютого 2017 року направлений відповідачем задовго до закінчення договору оренди (24 березня 2017 pоку), він не може вважатися листом-повідомленням орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі та створювати будь-які правові наслідки для сторін договору.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Апеляційний суд правильно застосував положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки предметом позову є не поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, а внесення змін до його істотних умов щодо строку його дії та розміру орендної плати.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 11 травня
2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.