ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
10 березня 2020 року
справа №826/12108/18
адміністративне провадження №К/9901/2179/20, №К/9901/34566/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,
секретар судового засідання Статілко Ю. С.,
за участю представників
позивача - Осмаловського Д. Ю., адвокат за ордером серії КС №539175 від 20.07.2018,
відповідача - Шокуна О. В. в порядку самопредставництва,
третіх осіб - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Кабінету Міністрів України, Державної податкової служби України,
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019
у справі № 826/12108/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол"
до Кабінету Міністрів України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України, Державна фіскальна служба України, Державна податкова служба України,
про визнання протиправними положень нормативно-правового акта, -
У С Т А Н О В И В :
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бессол" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України, в якому заявило такі вимоги:
визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкової накладної від 27.03.2018 №38 в сумі 7000 грн;
визнати протиправним рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.05.2018 №713556/36136012 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27.03.2018 № 38 в сумі 7000 грн;
зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.03.2018 № 38 в сумі 7000 грн датою її подання на реєстрацію;
визнати протиправними пункти 10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права, а саме: визнати нечинними положення нормативно-правового акту, визначені пунктами 10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117;
зобов`язати Кабінет Міністрів України прийняти новий нормативно-правовий акт, який би передбачав дотримання та виконання пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України на заміну нормативно-правового акта - постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 21.02.2018 № 117, визнаної протиправною в частині.
2. Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 03.08.2019 відкрив адміністративне провадження у цій справі (№826/12108/18).
3. Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 09.10.2019 роз`єднав позовні вимоги у справі №826/12108/18, виділивши в окреме адміністративне провадження вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол" про:
визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкової накладної від 27.03.2018 № 38 на суму 7000,00 грн;
визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Київській області, оформлених рішенням від 21.05.2018 № 713556/36136012 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27.03.2018 № 38 на суму 7000,00 грн;
зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.03.2018 № 38 на суму 7000,00 грн датою її подання на реєстрацію.
У зв`язку з викладеним, матеріали позову у частині вищезазначених вимог було оформлено в адміністративну справу № 826/16849/18.
4. Таким чином, у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебували:
1) адміністративна справа № 826/12108/18, предметом позову в якій є (з урахуванням заяви про уточнення позову) вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними положень нормативно-правового акту, визначених пунктами 10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", та одночасного застосування одного із встановлених законом способів захисту порушеного права, а саме: визнання нечинними положень нормативно-правового акту, визначених пунктами 10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Порядок №117 або Постанова №117);
2) адміністративна справа № 826/16849/18, предметом позову в якій є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол" до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про: визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкової накладної від 27.03.2018 №38 в сумі 7000 грн; визнання протиправним рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.05.2018 №713556/36136012 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27.03.2018 №38 в сумі 7000 грн; зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.03.2018 № 38 в сумі 7000 грн датою її подання на реєстрацію.
5. Позовні вимоги у цій справі (№ 826/12108/18) Товариство обґрунтовує тим, що Кабінетом Міністрів України порушено процедуру прийняття нормативно-правового акта; при прийнятті оскаржуваного в частині Порядку не визначено підстави для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, а протиправно делеговане таке право Державній фіскальній службі України (п.10 Порядку); визначено підстави для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування (п.20, 21 Порядку), що суперечить п.20.2 Податкового кодексу України, відповідно до якого ДФС України приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування у порядку, визначеному Міністерством фінансів України.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 05.06.2019 у справі №826/12108/18 позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та нечинними пункти 10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".
7. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.12.2019 залишив рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 у справі №826/12108/18 без змін.
8. Суди першої та апеляційної інстанцій у своїх судових рішеннях вказали на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, приписи якої оскаржуються у справі № 826/12108/18, є регуляторним актом, спрямованим на регулювання господарських відносин, а тому розроблення, розгляд, прийняття та оприлюднення такого нормативно-правового акта повинно відбуватися за процедурою, визначеною Законом України "Про Кабінет Міністрів України" з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яку у розглядуваній ситуації було порушено.
Суди попередніх інстанцій погодились з доводами позивача про те, що при прийнятті оскаржуваного в частині Порядку не визначено підстави для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, а протиправно делеговане таке право Державній фіскальній службі України (п.10 Порядку).
Суди дійшли висновку про те, що пункти 20, 21 Порядку №117 підлягають визнанню протиправними та нечинними, оскільки на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог відсутній порядок, визначений Міністерством фінансів України, яким би врегульовувалось питання відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому прийняття Комісіями рішень про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування на підставі п.п. 20, 21 Порядку №117 є протиправним.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги Державної податкової служби України
9. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій у справі № 826/12108/18, Державна податкова служба України оскаржила їх в касаційному порядку до суду касаційної інстанції.
10. В касаційній скарзі Державна податкова служба України зазначає доводи, які на думку цього органу, спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а саме ДПС України вважає, що Порядок № 117 об`єктивно не міг бути внесений в план підготовки проектів регуляторних актів КМУ на 2018 рік в порядку частини першої статті 7 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV) до 15.12.2017, оскільки Закон України № 2245-VІІІ, яким Верховна Рада України зобов`язала Кабінет Міністрів України прийняти Порядок № 117, набрав чинності лише 01.01.2018; проект Порядку № 117 був оприлюднений для ознайомлення всіма заінтересованими особами 16.02.2018, тоді як чинності він набрав 22.03.2018, тобто для ознайомлення з ним до початку його дії у всіх заінтересованих осіб був 1 місяць для забезпечення принципу передбачуваності.
11. ДПС України вказує, що Закон № 1160-IV не зобов`язує приймати акти лише через 1 місяць після оприлюднення його проекту, як про це стверджує суд першої інстанції. Натомість, частина шоста статті 9 цього Закону встановлює лише те, що строк протягом якого приймаються пропозиції і зауваження щодо регуляторного акта не може бути меншим 1 місяця; такий строк, як було зазначено вище, був дотриманий КМУ, у зв`язку з цим КМУ забезпечив право Позивача та інших заінтересованих осіб щодо можливості надання пропозицій до проекту Порядку № 117.
12. За позицією ДПС України, Кабінет Міністрів України самостійно, як того вимагає пункт 201.16 Податкового кодексу України, визначив в пункті 6 Порядку № 117 підставу для зупинення реєстрації податкової накладної, а саме - якщо накладна відповідає критеріям ризиковості. Тобто, підстави для зупинення реєстрації накладних затверджені саме Кабінетом Міністрів України, а не іншими органами, як стверджують суди, делегування ж повноважень на визначення технічних аспектів поняття "критеріїв ризиковості платника податків" (п. 10 Порядку № 117) не суперечить пункту 201.16 Податкового кодексу України та відповідає повноваженням, наданим законами України для самого Кабінету Міністрів України, ДФС України та Міністерства фінансів України.
13. Щодо невідповідності пунктів 20 і 21 Порядку № 117 пункту 20.2 Податкового кодексу України ДПС України в касаційній скарзі зауважує, що порядок прийняття ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, про відсутність якого стверджують суди, насправді затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 566. Порядок прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових був також визначений (розроблений) Міністерством фінансів України.
14. Скаржник доводить, що пункт 201.16 Податкового кодексу України по суті уповноважив КМУ на встановлення і підстав зупинення, і підстав відмови в реєстрації податкових накладних.
15. ДПС України вважає, що рішення судів прийнято без дотримання вимог щодо балансу між публічними та приватними інтересами, адже без наведення аргументів щодо прав позивача, які були порушені внаслідок процедурних недоліків в прийнятті Постанови № 117.
16. Скаржник вважає, що наявні на думку судів технічні і процедурні недоліки Порядку №117 не можуть порушити права позивача, доводить, що судами порушено абзац 5 статті 125 Конституції України, частину першу статті 2, частину першу статті 5, пункт 4 частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
17. ДПС України зазначає, що проект Порядку № 117 був оприлюднений без порушення строків, встановлених Законом № 1160-IV, а КМУ надав можливість громадянам надати зауваження та пропозиції стосовно змісту проекту протягом встановленого 1 місяця, при цьому суди попередніх інстанцій порушили частини другу, третю статті 242, статтю 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
18. ДПС України зауважує, що суд першої інстанції тлумачить норму пункту 20.2 Податкового кодексу України відірвано від пункту 201.16 Податкового кодексу України та без урахування фактичних обставин щодо визначення підстав для відмови в реєстрації податкових накладних.
19. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили баланс приватних та публічних інтересів в податкових правовідносинах: суд ставить під ризик можливість належного функціонування СЕА ПДВ.
20. ДПС України просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі № 826/12108/18 та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позову.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги Кабінету Міністрів України.
21. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі № 826/12108/18, Кабінет Міністрів України оскаржив їх в касаційному порядку до суду касаційної інстанції.
22. В касаційній скарзі КМУ посилається на норми статті 201.16 Податкового кодексу України, підпункту 3 пункту 13, пункту 10 Порядку №117, Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Закону № 1160-IV та доводить, що визначення Урядом Державної фіскальної служби України повноваженим органом, який в межах своєї компетенції визначає критерії ризиковості платника податку, критеріїв ризиковості здійснення операцій, переліку показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, які, в свою чергу, у відповідності з положеннями Постанови № 117, є підставами для зупинення реєстрації податкової накладної, є належне, передбачене законодавством України, визначення певної компетенції центрального органу виконавчої влади, реалізація якої повинна здійснюватися відповідно до вимог Конституції України, законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, іншим актам законодавства України, як про це зазначено в Законі України "Про центральні органи виконавчої влади".
23. КМУ вважає, що наявність у суду певних сумнівів щодо належного прийняття Державною фіскальною службою Критеріїв ризиковості платника податку та критеріїв ризиковості здійснення операцій, не може бути підставою для визнання протиправним та нечинним пункту 10 Порядку, що має відсилочний характер на зазначені Критерії ризикованості, оскільки ні згаданий пункт, ні інші положення Порядку не позбавляють ДФС зобов`язань виконувати імперативні норми порядку видання власного регуляторного акту яким визначаються критерії ризикованості, у тому числі і в дотриманні вимог щодо прийняття регуляторних актів.
24. Відповідач вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій "оскільки на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог відсутній порядок, визначений Міністерством фінансів України, яким би врегульовувалося питання відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, то прийняття Комісіями рішень про відмову в реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування на підставі пунктів 20, 21 Порядку №117, є також протиправними, тому підлягають визнанню нечинними", оскільки він ґрунтується на припущенні про відсутність певного правового акта яким врегульовано процедуру прийняття певного рішення та не враховує правові аспекти, які є предметом регулювання пунктів 20, 21 Порядку.
25. КМУ в касаційній скарзі аналізує положення статті 7 Закону № 1160-IV, частин другої, третьої статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та наголошує на тому, що Кабінет Міністрів безпосередньо не розробляє проекти актів Уряду, а тому відсутні підстави наявності самого плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на відповідний рік, на який посилається суд першої інстанції, а головним розробником проекту Постанови № 117 було Міністерство фінансів України.
26. Посилаючись на положення статті 25 Закону № 1160-IV, яка містить вичерпний перелік підстав, які визначають неможливість регуляторного акту бути прийнятим або схваленим уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, відповідач зазначає, що в цьому переліку не зазначена така підстава, як відсутність проекту регуляторного акта в плані діяльності з підготовки регуляторним органом проектів регуляторних актів на наступний календарний рік.
27. КМУ просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі № 826/12108/18 і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову Товариства відмовити.
V. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
28. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуюча суддя - Блажівська Н.Є, судді: Гімон М.М., Гусак М.Б. ухвалою від 16.12.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України. Цією ж ухвалою було зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі № 826/12108/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
29. 21.12.2019 справа № 826/12108/18 надійшла до Верховного Суду.
30. На адресу Верховного Суду 20.12.2019 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол" - адвоката Осмоловського Д.Ю. надійшла заява про відвід головуючій судді у цій справі - Блажівській Н. Є., який визнаний необгрунтованим ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019, заяву про відвід передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, для розгляду заяви.
31. Ухвалою судді Верховного Суду від 26.12.2019 заяву Товариства про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Блажівській Н.Є. у справі № 826/12108/18 задовольнено, матеріали касаційного провадження К/9901/34566/19 передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
32. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 справа № 826/12108/18 розподілена на колегію суддів: Ханову Р. Ф. (головуючий суддя), Пасічник С. С., Юрченко В. П.
33. 20.01.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України.
34. 10.02.2020 на адресу Верховного Суду від позивача надійшли відзиви на касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної податкової служби України, в яких позивач спростовує доводи скаржників, просить залишити скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
35. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
36. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.
37. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
VІ. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.
38. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07.12.2017 №2245-VIII, який набрав чинності 01.01.2018, пункт 201.16 Податкового кодексу України, викладено в новій редакції, а саме:
" 201.16. Реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України".
39. За змістом пункту 1 Перехідних положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року, крім: пункту 13 (щодо виключення пункту 74.2 статті 74), підпункту 2 пункту 31 (щодо внесення змін до пункту 201.16 статті 201) та абзаців шістнадцятого - двадцять першого підпункту 1 пункту 56 (щодо доповнення підрозділу 2 розділу XX пунктом 57 1) розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
40. Закон опубліковано у виданні Голос України, 2017, 12, 30.12.2017 № 248.
41. Відповідно до пункту 7 Перехідних положень даного Закону, Кабінету Міністрів України доручено:
- до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
- у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
- прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;
- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
- забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
42. В подальшому, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, викладеного у новій редакції Законом від 07.12.2017 №2245-VIII, Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою, в тому числі, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вказана постанова набрала чинності 22.03.2018.
Позивач оскаржив у судовому порядку пункти 10, 20, 21 Порядку №117.
43. Пунктом 10 Порядку визначено, що Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.
ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
44. Як передбачено цим Порядком, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів (пункт 18).
45. За змістом пункту 20 Порядку №117, зазначені комісії приймають рішення про:
реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;
відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
46. Відповідно до пункту 21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;