ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № Б-39/02-09
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
ОСОБА_1: Стеців Р. І.,
Офісу ГП: Збарих С. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019
у складі колегії суддів: Фоміної В. О. - головуючої, Білоусової Я. О., Тарасової І. В.
та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016
у складі колегії судді Савченко А. А. - головуючої, Міньковського С. В., Швидкіна А. О.
у справі за заявою Товариства з додатковою відповідальністю "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод"
до Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод"
за участю Прокуратури Харківської області
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог
1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № Б-39/02-09 за заявою Товариства з додатковою відповідальністю "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (далі - ТОВ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод") про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (далі - ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", боржник).
2. 08.04.2016 ліквідатор боржника Саутенко С. О. звернувся до Господарського суду Харківської області в межах провадження у справі про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" з заявою до ОСОБА_2, третя особа - Ізюмська міська рада, в якій просить:
1) винести ухвалу про заборону Ізюмській міській раді до розгляду по суті цієї заяви вчиняти дії щодо приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Ізюм квартири № АДРЕСА_1 , житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. (далі - спірна квартира);
2) визнати протиправними дії арбітражного керуючого Костюка О. Г. з розпорядження спірною квартирою (визнання квартири службовою);
3) визнати недійсним ордер на спірну квартиру;
4) визнати спірну квартиру, такою, що підлягає включенню до ліквідаційної маси ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод".
Крім того, у поданій заяві ліквідатор боржника просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи Ізюмську міську раду.
3. В обґрунтування заявлених вимог в частині визнання недійсним ордера ліквідатор ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" посилається на порушення виконавчим комітетом Ізюмської міської ради порядку надання службового житла у користування при видачі ОСОБА_2 ордеру від 13.01.2014 № 016086 на спірну квартиру, яка є власністю боржника на підставі договору купівлі-продажу від 14.06.2014, віднесена до його основних фондів та не підлягала передачі у безоплатне користування третім особам, а тому відповідний ордер підлягає визнанню судом недійсним.
4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2016 вказану заяву ліквідатора прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі - Ізюмську міську раду.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
5. Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 28.04.2001 № 274 шляхом перетворення державного підприємства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому указом Президента України від 15.06.1993 № 210 "Про корпоратизацію підприємств", утворено ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод".
6. 14.06.2004 між ОСОБА_4, ОСОБА_5 (продавці) та ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого боржником було придбано квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м.
7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2009 порушено провадження у справі № Б-39/02-09 про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та ухвалою суду від 06.09.2010 у цій справі затверджений реєстр вимог кредиторів боржника.
8. Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 18.11.2010 у справі № Б-39/02-09 введено процедуру санації боржника; призначено керуючим санації боржника арбітражного керуючого Кадацького Сергія Романовича.
9. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2012 у справі № Б-39/02-09 звільнено арбітражного керуючого Кадацького С. Р. від виконання обов`язків керуючого санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод"; призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Костюка Олега Григоровича.
10. 26.04.2012 ОСОБА_2 згідно наказу №17/К-пр прийнятий на роботу до ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на посаду майстер - контрольний.
11. 22.07.2013 згідно наказу № 35/к-пер ОСОБА_2 переведено на посаду двірника адміністративної будівлі заводоуправління ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод".
12. 25.09.2013 за результатами звернення керуючого санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Костюка О. Г. з клопотанням до виконавчого комітету Ізюмської міської ради, останнім було прийнято рішення № 0712 "Про визнання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 службовою", яким вирішено визнати трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. службовою.
13. 25.12.2013 за наслідком звернення керуючого санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Костюка О. Г. з клопотанням до виконавчого комітету Ізюмської міської ради, останнім прийнято рішення № 0921 "Про розподіл службового житла", яким вирішено надати службову трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. ОСОБА_2, склад сім`ї 3-ох особи; зобов`язано головного спеціаліста з питань обліку житла виконавчого комітету Ізюмської міської ради видати службовий ордер на дане житло на ім`я ОСОБА_2, склад сім`ї 3-и особи.
14. 13.01.2014 ОСОБА_2 з сім`єю із 3-ох осіб видано ордер № 016086 на право зайняття службового житлового приміщення житловою площею 36,1 кв.м., що складається із 3-ох кімнат в квартирі за адресою - АДРЕСА_1 . Підстава видачі ордеру - рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25.12.2013 № 0921.
15. Відповідно ордеру від 13.01.2014 № 016086, склад сім`ї (родинні зв`язки з особою, на ім`я якого видано ордер), які проживатимуть разом з ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_7 (син).
16. 01.07.2014 рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради за клопотанням керуючого санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 25.09.2013 № 0712 "Про визнання квартири АДРЕСА_1 службовою" скасовано.
17. Постановою Господарського суду Харківської області від 03.12.2014 у справі № Б-39/02-09 ВАТ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Костюка О. Г.; вирішено інші процедурні питання.
18. У вересні 2015 року арбітражний керуючий Костюк О. Г. звернувся до Ізюмської міської ради з листом від 17.09.2015 № 100/257 щодо прийняття до комунальної власності об`єкту житлового фонду, а саме: 3-ох кімнатної квартири, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1. 19 . Рішенням Ізюмської міської ради від 30.09.2015 № 3230 надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Ізюм квартири № 11, яка розташована за адресою, АДРЕСА_1 .
20. Згодом, рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 28.10.2015 № 0541 створено робочу комісію з прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Ізюм, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1. 21 . Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2015 у справі № Б-39/02-09 усунуто арбітражного керуючого Костюка О. Г. від виконання обов`язків ліквідатора боржника та ліквідатором призначено арбітражного керуючого Саутенко С. О., яким, 08.04.2016, до суду подано заяву вимоги якої є предметом цього судового розгляду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
22. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі № Б-39/02-09, окрім іншого, визнано недійсним ордер на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. від 13.01.2014 № 016086. Щодо інших вимог - в частині визнання дій арбітражного керуючого Костюка О. Г. з приводу розпорядження державним майном - квартирою АДРЕСА_1 житловою площею 36,1 кв.м. та загальною площею 60,9 кв.м. шляхом визнання останньої службовою, протиправними провадження припинено; в частині визнання спірної квартири такою, що підлягає включенню до ліквідаційної маси боржника в задоволенні заяви відмовлено.
23. Ухвала місцевого господарського суду в оскарженій частині мотивована порушенням порядку та умов надання службових житлових приміщень при наданні ОСОБА_2 спірної квартири та службового ордеру на цю квартиру. Крім того судом першої інстанції вказано, що службову квартиру було надано особі, яка фактично не працювала у ВАТ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод", не проживала за місцем розташування підприємства та не потребувала поліпшення житлових умов.
24. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі № Б-39/02-09 залишено без змін.
25. Апеляційний господарський суд зазначив, що нормами чинного законодавства не передбачено визначення житлового приміщення як службового, яке є власністю суб`єкту приватного права, господарюючого суб`єкту. Вказане є порушенням права власності, яке, в силу приписів Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є непорушним. Разом з тим, рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради "Про визнання квартири № АДРЕСА_1 службовою" згодом ним було скасовано на підставі статті 118 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР).
26. З урахування наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на підставі цього рішення спірна квартира втратила статус службової, а тому підстави для передачі її для проживання ОСОБА_2 та членам його сім`ї на підставі ордеру від 13.01.2014 № 016086 втрачені. На час звернення арбітражного керуючого Саутенка С. О. до суду з заявою про визнання недійсним ордеру (квітень 2016), у ОСОБА_2 та членів його сім`ї права на зайняття спірної квартири вже відсутнє. До того ж апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 станом на час звернення ліквідатора до суду з заявою про визнання недійсним ордеру, вже не працював у ВАТ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод". Відтак видача ОСОБА_2 ордеру на зайняття спірної квартири порушує права кредиторів банкрута, оскільки вказана квартира є власністю банкрута та включена до його ліквідаційної маси.
27. У ході перегляду ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку ОСОБА_1 подавалась до суду заява про закриття провадження у справі, мотивована відсутністю підстав для розгляду заявлених ліквідатором вимог про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення в порядку господарського судочинства, у задоволенні якої судом апеляційної інстанції відмовлено, зазначивши, що спір про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення стосується права користування (проживання) третіх осіб в квартирі, яка належить банкруту на праві власності, тому цей спір безпосередньо пов`язаний з майном боржника щодо якого триває судова процедура ліквідації.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
28. Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати, а провадження у справі закрити.
РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
29. 15.11.2019 ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 звернулися безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою б/н від 14.11.2019 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 у справі № Б-39/02-09.
30. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-39/02-09 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2019.
31. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою; призначено розгляд касаційної скарги на 19.12.2019.
32. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 справу № Б-39/02-09 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_7 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.06.2016 з доданими до неї матеріалами передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
33. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 справу № Б-39/02-09 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
34. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-39/02-09 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. -головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2020.
35. Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 справу № Б-39/02-09 прийнято до провадження; призначено розгляд касаційної скарги на 20.02.2020.
36. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 20.02.2020 відкладено розгляд касаційної скарги до 27.02.2020.
37. У судове засідання 27.02.2020 з`явилися представники ОСОБА_1 та офісу Генерального прокурора, які надали пояснення у справі.
38. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників решти учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи ОСОБА_1
39. ОСОБА_1 в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- скасування ордеру на житлове приміщення мало відбуватися в порядку адміністративного судочинства;
- ордер на житлове приміщення видавався виконавчим комітетом Ізюмської міської ради на підставі рішення МВК № 0921 від 25.12.2013, а не ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод". Провадження у справі в частині визнання недійсним ордеру підлягало закриттю;
- виконавчий комітет Ізюмської міської ради не мав права скасовувати рішення Виконавчого комітету міської ради від 25.09.2013 № 0712 "Про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 службовою";
- ОСОБА_2 було звільнено не за власним бажанням, а в зв`язку з банкрутством підприємства. ОСОБА_2 з родиною не міг бути виселений без надання іншого житла;
- квартира не підлягала включенню до ліквідаційної маси банкрута, а дії щодо її включення є протизаконними;
- не залучення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до участі у справі № Б-39/02-09 є порушенням їх законних прав та інтересів.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
40. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
41. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень ГПК України внесені зміни.
42. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
43. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
45. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
46. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
47. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" про визнання недійсним ордера на нежитлове приміщення.
48. Задовольняючи вимоги заяви ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в цій частині суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення порядку та умов надання службових житлових приміщень при видачі ордера на спірну квартиру ОСОБА_2 з сім`єю із 3-ох осіб. Крім того суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані вимоги підлягають розгляд господарським судом в межах справи по банкрутство, оскільки ці вимоги пов`язані з майном боржника щодо якого триває судова процедура ліквідації.
49. Отже, враховуючи предмет заявлених вимог, зміст обґрунтувань заявника, висновки судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги наведені у пункті 39 цієї постанови, необхідним є з`ясування питання юрисдикції заявлених вимог та належності суб`єктного складу учасників за наслідком чого буде встановлено наявність підстав для розгляду заявлених вимог по суті.
Щодо юрисдикції заявлених вимог
50. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
51. Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
52. Згідно зі статтею 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
53. За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
54. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
55. Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
56. Із встановлених судами обставин справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2009 порушено провадження у справі № Б-39/02-09 про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод"; постановою Господарського суду Харківської області від 03.12.2014 у справі № Б-39/02-09 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у цій справі згідно із положенням Закону про банкрутство в редакції, яка діяла з 19.01.2013.
57. 19.01.2013 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.
58. Закон про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI у частині четвертій статті 10 визначив, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.
59. Підпунктом 1 пункту 7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство № 4212-VI доповнено частину першу статті 12 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення ліквідатора з заявою) пунктом 7, згідно з яким господарським судам стали підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
60. Відповідно до Закону України від 02.10.2012 № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII) доповнено пунктом 11.
61. У пункті 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
62. Таким чином, пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції Закону про банкрутство у редакції Закону України № 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) та частина четверта статті 10 Закону про банкрутство у редакції Закону України № 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) з 19.01.2013 встановили юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо всіх майнових спорів з вимогами до боржника у такій справі (аналогічні висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 1609/6645/12 та від 07.08.2019 у справі № 200/416/17-ц).
63. Зважаючи на те, що ВАТ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод" звернулося до суду із зазначеним позовом після 19.01.2013, а справа про його банкрутство була порушена 13.01.2009, ВАТ "ТД "Ізюмський тепловозоремонтний завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру 03.12.2014, вирішуючи питання щодо підсудності спору за заявою ліквідатора боржника, суди першої та апеляційної інстанцій мали керуватися приписами Закону про банкрутство в редакції № 4212-VІ (в редакції від 19.01.2013) та чинними процесуальними нормами.
64. Пунктом 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції до 15.12.2017, чинній на момент звернення боржника з заявою) передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.