Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 212/8185/17
провадження № 61-46223св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Суха Балка",
третя особа - Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року у складі судді Ваврушак Н. М. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня
2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,
ОСОБА_16 , ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_20,
ОСОБА_21 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" (далі - ПрАТ "Євраз Суха Балка"), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Суха Балка" (далі - ПрАТ "Суха Балка"), третя особа - Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" (далі - ППО Незалежної профспілки гірників України ПАТ "Євраз Суха Балка"), про стягнення заробітної плати.
На обгрунтування позовних вимог зазначали, що вони перебувають у трудових відносинах з ПрАТ "Євраз Суха Балка". На підставі Указу Президента України
від 14 січня 2015 року № 15 "Про оголошення мобілізації" були призвані для проходження військової служби у Збройні Сили України, зокрема, ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 25 березня 2015 року по 26 квітня 2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 07 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 - з 04 квітня 2014 року по 25 березня 2015 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 - з
14 липня 2015 року по 20 жовтня 2016 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 - з 20 лютого 2015 року по 27 березня 2016 року, ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_10 - з 10 лютого 2015 року по 31 березня 2016 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11 - з 10 серпня 2014 року по
08 вересня 2015 року, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_13 - з 18 серпня 2014 року по 25 вересня 2015 року, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 15 липня 2015 року по 12 жовтня 2016 року, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_15 - з 14 серпня 2014 року по 07 серпня 2015 року, ОСОБА_11,
ІНФОРМАЦІЯ_17 - з 02 серпня 2014 року по
22 вересня 2015 року, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_18 - з 11 серпня 2015 року по 21 жовтня 2016 року, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_20 - з 23 квітня 2016 року по 12 липня 2016 року, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_22 - з 19 березня 2014 року по 16 березня 2015 року, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_24 - з 10 квітня 2015 року, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_24 - з 27 квітня 2015 року по 27 липня 2016 року, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_26 - з 11 серпня 2015 року по 20 жовтня 2016 року, ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_27 - з 24 липня 2015 року по
12 жовтня 2016 року, ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_28 - з
02 червня 2015 року по 13 листопада 2016 року, ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_20 - з 13 червня 2015 року по 29 липня 2016 року, а ОСОБА_21,
ІНФОРМАЦІЯ_30 - з 28 серпня 2014 року по 29 вересня 2015 року .
Деякі з них безпосередньо брали участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а після проходження військової служби були звільненні у запас та повернулися на роботу у ПрАТ "Євраз Суха Балка".
Відповідно до пункту 5.32 Колективного договору, відповідач зобов`язаний виплачувати одноразове грошове забезпечення військовослужбовцям, звільненим у запас, що повернулись на роботу протягом двох місяців з дня звільнення зі Збройних Сил України, за заявою працівника, у розмірі трьох місячних тарифів (окладів) за виконувану роботу (після року їх роботи) при умові виконання норм виробітку та відсутності порушень трудової та виробничої дисципліни.
Посилаючись на те, що на їх звернення від 27 листопада 2017 року про виплату грошового забезпечення, роботодавець зазначені кошти не виплатив, позивачі просили зобов`язати відповідача виконати умови колективного договору та виплатити одноразове грошове забезпечення у розмірі трьох місячних тарифів (окладів) кожному.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_21, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у розумінні пункту 7.1. Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 pоки та пункту 5.32 Колективного договору (у редакції до 01 квітня 2017 року), особами, які мають право на отримання одноразового грошового забезпечення у розмірі трьох місячних тарифів (окладів), є молоді працівники до 35 років, які звільнилися з підприємства для проходження строкової військової служби та повернулися (працевлаштувалися) на підприємство після закінчення строкової служби у лавах Збройних Сил України, протягом двох місяців, при умові виконання норм виробітку та відсутності порушень трудової дисципліни, а не особи, яких було мобілізовано для проходження військової служби та яких було звільнено від виконання своїх трудових обов`язків, зі збереженням місця роботи, посади та середньої заробітної плати. На час проходження військової служби позивачів було звільнено від виконання трудових обов`язків зі збереженням місця роботи та середнього заробітку, тобто, трудові відносини між позивачами та відповідачем не припинялися, а фактично продовжилися, а тому позивачі не мають права на одноразову допомогу у розмірі трьох тарифів (окладів), передбаченої пунктом 5.32 Колективного договору (у редакції до 01 квітня
2017 року).
Спільною постановою Генерального директора та профспілкових комітетів
від 22 березня 2017 № 4 до Колективного договору ПАТ "Євраз Суха Балка" на 2013-2014 роки внесені зміни з 01 квітня 2017 року, зокрема, у пункт 5.32, відповідно до якого одноразова грошова допомога підлягає виплаті військовослужбовцям, звільненим у запас, що повернулись в ПрАТ протягом двох місяців з дня звільнення з лав Збройних Сил України, за заявою працівника, в наступних розмірах: для військовослужбовців, за якими не зберігається місце роботи та середній заробіток, у розмірі трьох місячних тарифів (окладів) за виконувану роботу (після року їх роботи) при умові виконання норм виробітку та відсутності порушень трудової та виробничої дисципліни; для військовослужбовців, за якими місце роботи та середній заробіток зберігається, у розмірі 30 % прожиткового мінімуму за виконувану роботу (після року їх роботи) при умові виконання норм виробітку та відсутності порушень трудової та виробничої дисципліни. Оскільки ПрАТ "Євраз Суха Балка" відповідно до положень пункту 5.32 Колективного договору у редакції після 01 квітня 2017 року здійснило виплату позивачам одноразової грошової допомоги на підставі поданих ними заяв у розмірі 30 % прожиткового мінімуму за виконувану роботу (після року їх роботи), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення їх позову.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
ОСОБА_14 , ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_21 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_20, ОСОБА_21, у якій заявники просили скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення їх позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що статтею 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не порушив норми Колективного договору у редакції до 01 квітня 2017 року в частині невиплати їм одноразового грошового забезпечення, є безпідставними. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що у розумінні пункту 5.32 Колективного договору у редакції до 01 квітня 2017 року "військовослужбовцями" є молоді працівники (віком до 35 років), які звільнені з підприємства для проходження військової служби та повернулися (працевлаштувалися) на підприємство після закінчення строкової служби у лавах Збройних Сил України, протягом двох місяців при умові виконання норм виробітку та відсутності порушень трудової дисципліни, а тому вони не мають права на отримання одноразового грошового забезпечення. Однак зміст Колективного договору містить чітке визначення осіб, у яких виникає право на отримання одноразового грошового забезпечення у розмірі трьох місячних тарифів (окладів), зокрема, цими особами є військовослужбовці, яких звільнено у запас та які повернулися на роботу у ПрАТ "Євраз Суха Балка" протягом двох місяців з дня їх звільнення у запас та подали відповідну заяву, а тому, посилання судів на Положення "Про порядок надання матеріальної допомоги в ПрАТ "Євраз Суха Балка" (далі - Положення"), відповідно до пункту 4.1 якого право на отримання одноразової допомоги мають працівники у віці до 35 років (згідно визначення "молодь" у Законі України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні"), є помилковими. Крім того, суди не урахували, що лише восьмеро з них ( ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_13,
ОСОБА_15 , ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_21 ) є особами, яким на момент призову до лав Збройних Сил України виповнилося понад 35 років, а решта підпадають під категорію "молодь" і мали право на одноразове грошове забезпечення, передбачене пунктом 5.32 Колективного договору у редакції до
01 квітня 2017 року. Суди необгрунтовано взяли до уваги Спільну постанову Генерального директора та профспілкових комітетів від 22 березня 2017 № 4, якою були внесені зміни з 01 квітня 2017 року до пункту 5.32 Колективного договору ПрАТ "Євраз Суха Балка", оскільки підписантами Колективного договору на підприємстві є три сторони, однак ППО Незалежної профспілки гірників України ПАТ "Євраз Суха Балка" не підписувала зазначений документ та не надавала згоди на внесення цих змін. Суди також не урахували, що пункт 5.32 Колективного договору (у редакції з 01 квітня 2017 року) розповсюджується на військовослужбовців, яких було б звільнено у запас з 01 квітня 2017 року, тоді як вони були звільнені у запас до 01 квітня 2017 року.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ "Суха Балка" на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування. Зазначало, що Колективним договором та Положеннями врегульовані взаємовідносини між працівниками та роботодавцем щодо виплати матеріальної допомоги. Згідно пункту 2.2.2 Положення матеріальна допомога молодим працівникам, яка надається в якості соціальної підтримки та стимулювання їх зацікавленості в довгостроковій трудовій діяльності стосується, зокрема надання матеріальної допомоги військовослужбовцям, звільненим у запас, які повернулися на підприємство протягом двох місяців з моменту звільнення із лав Збройних Сил України. Пунктом 4.1 Положення передбачено, що право на отримання одноразової допомоги мають працівники у віці до 35 років (відповідно до визначення "молодь" в Законі України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні"). Таким чином, право на одноразову грошову допомогу виникає при дотриманні таких умов: працівник повернувся до виконання своїх трудових обов`язків на підприємство протягом двох місяців з дня звільнення з військової служби; з дня повернення працівника на підприємство для виконання своїх трудових обов`язків, він повинен відпрацювати один рік без порушення трудової чи виробничої дисципліни; вік працівника не повинен перевищувати 35 років. Пункт 5.32 Колективного договору (у редакції, яка діяла до 01 квітня 2017 року) зобов`язував роботодавця виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, звільненим у запас, що повернулися на підприємство протягом двох місяців з дня звільнення з лав Збройних Сил України, за заявою працівника, у розмірі трьох місячних тарифів (окладів) за виконувану роботу (після року їх роботи) при умові виконання норм виробітку та відсутності порушень трудової чи виробничої дисципліни. Зазначена норма Колективного договору була покликана стимулювати молодих працівників повернутися (повторно працевлаштуватися) на підприємство, після проходження строкової військової служби, оскільки пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у редакції, яка діяла станом на 23 липня 2013 року (час прийняття Колективного договору) передбачено самостійну підставу припинення трудового договору - у зв`язку з призовом або вступом працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, при цьому КЗпП України не містив гарантій збереження місця роботи та середнього заробітку за працівниками. На час проходження позивачами військової служби за призовом під час мобілізації їх було звільнено від виконання трудових обов`язків зі збереженням місця роботи та середнього заробітку, тобто, трудові відносини між підприємством та позивачами не розривалися/припинялися, а тому, суди дійшли правильного висновку про те, що вони, як працівники, які звільнилися з військової служби, не мали права на одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 5.32 Колективного договору (у редакції, яка діяла до
01 квітня 2017 року). Звертало увагу, що 27 листопада 2017 року позивачі звернулися до підприємства з колективною заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 5.32 Колективного Договору на 2013-2014 роки, а тому, на підставі зазначеного, ПрАТ "Суха Балка" виплатило одноразову грошову допомогу у розмірі 30 % прожиткового мінімуму. Посилання заявників на те, що ППО Незалежної профспілки гірників України ПАТ "Євраз Суха Балка" не підписувала Спільну постанову Генерального директора та профспілкових комітетів від 22 березня 2017 № 4, якою внесені зміни до пункту 5.32 Колективного договору ПрАТ "Євраз Суха Балка", є безпідставними, оскільки постанова містить всі необхідні реквізити, підписи, відбитки печаток, у тому числі, й профспілкової організації, доказів її недійсності позивачі не надали.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 19 листопада 2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.