Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 212/2855/19
провадження № 61-14794св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він у період з 04 листопада 1975 року до 08 серпня 1979 року, з 28 лютого 1994 року до 18 жовтня 2000 року та з 03 листопада 2000 року до 05 серпня 2005 року (загалом 14 років 1 місяць) працював на шахті "Гвардійська" підземним бурильником шпурів та підземним прохідником у шкідливих умовах, внаслідок чого захворів на професійне захворювання.
Висновком медико соціально-експертної комісії (далі - МСЕК) від 07 жовтня 2005 року йому було первинного встановлено 40 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності, у зв`язку з професійними захворюваннями.
Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійному відчутті психологічного дискомфорту, порушення душевної рівноваги вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 193 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року у складі судді Дехта Р. В. позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат") на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд врахував глибину фізичних і моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, яка встановлена не безстроково, потребу у проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також періоди праці на підприємстві відповідача, засади розумності, виваженості та справедливості.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" задоволено. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у редакції, чинній на час заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з настанням страхового випадку, яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до помилкового висновку, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди має бути покладено на відповідача ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат", як на роботодавця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що на час виникнення у нього права на відшкодування шкоди (включаючи моральну) діяли норми права на підставі яких судом першої інстанції було частково задоволено його позовні вимоги. Апеляційний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення статті 237-1 КзпП України. Судове рішення апеляційного суду суперечить правовій позиції Верховного Суду України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У вересні 2019 року ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що якщо право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату потерпілим професійної працездатності, виникло у особи до набрання чинності Законом України № 717-V від 23 лютого 2007 року, тобто до 20 березня 2007 року, така особа має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 у період з 04 листопада 1975 року до 08 серпня 1979 року, з 28 лютого 1994 року до 18 жовтня 2000 року та з 03 листопада 2000 року до 05 серпня 2005 року працював підземним прохідником в ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" та був звільнений з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію.
25 серпня 2005 року на підприємстві ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1, про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання № 13 за формою П-4, затверджений головним лікарем Тернівської районної санітарно-епідеміологічної станції.
Згідно з пунктами 16, 17 Акту № 13 від 25 серпня 2005 року професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин, з лютого 1994 року до квітня 1995 року та з листопада 2000 року по час звільнення працював а ШБУ (шахто-будівельному управлінні) ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" підземним прохідником. У період з 1977 року до 1979 року позивач працював на шахті "Гвардійська".
Причиною виникнення профзахворювання є робота протягом 18 років 6 місяців в умовах вібрації, параметри яких перевищували гранично допустимий рівень: рівень загальної та локальної вібрації: Транспортно - технологічна 109 дБ при нормі 101 дБ, локальна від 115 дБ до 120 дБ при нормі 112 дБ.
Згідно з довідкою МСЕК серії ДНА-02 № 055593 від 07 жовтня 2005 ОСОБА_1 первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійними захворюваннями безстроково та встановлено ІІІ групу інвалідності.
10 січня 2012 року ОСОБА_1 проходив курси лікування за діагнозом вібраційна хвороба від дії комбінованих вібрацій та рекомендоване санаторне лікування в санаторіях України, що підтверджується виписками із історії хвороб хворого ОСОБА_1 від 08 травня 2005 року, від 03 серпня 2005 року та від 03 червня 2008 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
28 серпня 2019 року справа № 212/2855/19 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою, п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою, другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до підпункту "е" пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Проте Конституційний Суд України вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року).