ПОСТАНОВА
Іменем України
15 січня 2020 року
Київ
справа №360/746/19
адміністративне провадження №К/9901/29050/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої - Блажівської Н.Є. (суддя-доповідач),
суддів: Гімона М.М., Усенко Є.А.,
секретар судового засідання - Хлуд Т.Ю.,
за участі:
представника позивача - Джуня С.В.,
представника відповідача - Кузьминової І.І., Склярова О.Г.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (головуючий суддя Борзаниця С.В.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (головуючий суддя Блохін А.А., судді: Геращенко І.В., Сіваченко І.В.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"
до Головного управління ДФС у Луганській області, Офісу великих платників податків ДФС
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі також - позивач, ПРАТ "ЛИНІК") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі також - відповідач-1, Управління), в якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо несвоєчасного внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів січня-грудня 2016 року на загальну суму 41 181 343,00 грн.; - зобов`язати Головне управління ДФС у Луганській області внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів: січня 2016 року (заява №9021994164 від 22 лютого 2016 року) в розмірі 475925,00 грн.; лютого 2016 року (заява №9039476270 від 21 березня 2016 року) в розмірі 11129319,00 грн.; березня 2016 року (заява №9060336242 від 20 квітня 2016 року) в розмірі 3296047,00 грн.; квітня 2016 року (заява №9081520685 від 20 травня 2016 року в розмірі 3883309,00 грн. та заява №9094590772 від 9 червня 2016 року в розмірі 13825,00 грн.); травня 2016 року (заява №9099987307 від 16 червня 2016 року) в розмірі 2531662,00 грн.; червня 2016 року (заява №9124473537 від 19 липня 2016 року) в розмірі 2928925,00 грн.; липня 2016 року (заява №9147590120 від 17 серпня 2016 року) в розмірі 2983822,00 грн.; серпня 2016 року (заява №9171948937 від 19 вересня 2016 року) в розмірі 2554503,00 грн.; вересня 2016 року (заява №9197372330 від 20 жовтня 2016 року) в розмірі 1405367,00 грн., жовтня 2016 року (заява №9222358835 від 18 листопада 2016 року) в розмірі 2162720,00 грн.; листопада 2016 року (заява №9242983920 від 15 грудня 2016 року) в розмірі 7445232,00 грн.; грудня 2016 року (заява №9267374302 від 20 січня 2017 року) в розмірі 3845124,00 грн. з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ПРАТ "ЛИНІК" в обслуговуючому банку.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначав, що 15 листопада 2018 року набрало законної сили рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2018 року у справі №812/1463/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яким визнано протиправним та скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2017 року №0005994708 форми "В-1" (яким ПРАТ "ЛИНІК" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 94660488,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 47330244,00 грн.), до складу якого увійшла сума бюджетного відшкодування за період січень-грудень 2016 року. Однак Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, отримавши вказане судове рішення 26 листопада 2018 року, наступного дня інформацію щодо узгодження суми бюджетного відшкодування у розмірі 41 181 343,00 грн. до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не вніс, а тому дані Реєстру щодо незавершеної процедури оскарження не відповідають дійсності, що є підставою для визнання бездіяльності контролюючого органу протиправною. Водночас, враховуючи те, що з 1 січня 2018 року позивач втратив статус великого платника податків і переведений на обслуговування до Лисичанської податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, у цій справі має місце публічне правонаступництво, оскільки функції Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби передано Головному управлінню ДФС у Луганській області.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року клопотання представника Головного управління ДФС у Луганській області про залучення другого відповідача задоволено. Залучено в якості другого відповідача Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі також ? відповідч-2, Офіс).
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо несвоєчасного внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів січня-грудня 2016 року на загальну суму 41 181 343,00 грн. Зобов`язано Головне управління ДФС у Луганській області внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів: січня 2016 року (заява №9021994164 від 22 лютого 2016 року) в розмірі 475925,00 грн.; лютого 2016 року (заява №9039476270 від 21 березня 2016 року) в розмірі 11129319,00 грн.; березня 2016 року (заява №9060336242 від 20 квітня 2016 року) в розмірі 3296047,00 грн.; квітня 2016 року (заява №9081520685 від 20 травня 2016 року в розмірі 3883309,00 грн. та заява №9094590772 від 9 червня 2016 року в розмірі 13825,00 грн.); травня 2016 року (заява №9099987307 від 16 червня 2016 року) в розмірі 2531662,00 грн.; червня 2016 року (заява №9124473537 від 19 липня 2016 року) в розмірі 2928925,00 грн.; липня 2016 року (заява №9147590120 від 17 серпня 2016 року) в розмірі 2983822,00 грн.; серпня 2016 року (заява №9171948937 від 19 вересня 2016 року) в розмірі 2554503,00 грн.; вересня 2016 року (заява №9197372330 від 20 жовтня 2016 року) в розмірі 1405367,00 грн., жовтня 2016 року (заява №9222358835 від 18 листопада 2016 року) в розмірі 2162720,00 грн.; листопада 2016 року (заява №9242983920 від 15 грудня 2016 року) в розмірі 7445232,00 грн.; грудня 2016 року (заява №9267374302 від 20 січня 2017 року) в розмірі 3845124,00 грн. з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ПРАТ "ЛИНІК" в обслуговуючому банку. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо несвоєчасного внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів січня-грудня 2016 року на загальну суму 41 181 343,00 грн. відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що контролюючим органом протиправно не внесено дані в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування про завершення судового оскарження у справі №812/1463/18 та про розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкового періоду січень-грудень 2016 року. Крім того, пославшись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 жовтня 2018 року у справі №812/658/17, суди вказали, що оскільки завершення процедури судового оскарження відбулося вже під час перебування позивача на обліку у Головному управлінні ДФС у Луганській області, який з 1 січня 2018 року в порядку публічного правонаступництва набув адміністративної компетенції та функціональних обов`язків Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, то саме Управління має нести відповідальність та поновлювати порушені права позивача, а тому підстави для задоволення позову до Офісу відсутні.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Луганській області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзивах на касаційну скаргу позивач та відповідач-2 з доводами та вимогами скаржника не погоджуються, просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказують, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального чи процесуального права.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (в подальшому ДФС).
Постановою Кабінету Міністрів України №247 від 30 березня 2016 року спеціалізовані державні податкові інспекції з обслуговування великих платників (в тому числі м.Луганська та м.Запоріжжя) було реорганізовано шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у зв`язку з чим ПРАТ "ЛИНІК" передано на облік до Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС.
У зв`язку із тим, що у наказі ДФС України від 26 вересня 2017 року №632 "Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік" із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДФС України від 29 грудня 2017 року №884, позивач відсутній, з 1 січня 2018 року його переведено на обслуговування до контролюючого органу за місцезнаходженням - ДПІ в м.Лисичанську, а 5 січня 2018 року облікову справу передано до Головного управління ДФС у Луганській області.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за червень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року та лютий 2017 року, проведеної на підставі наказу від 7 серпня 2017 року №1692, Офісом великих платників податків ДФС складено акт від 17 серпня 2017 року №64/28-10-47-08/32292929, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за період травень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року та за лютий 2017 року у загальному розмірі 47330244,00 грн.
31 серпня 2017 року Офісом прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0005994708, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 94 660 488,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 47 330 244,00 грн.; - №0006014708, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 894 043,00 грн. за основним платежем та 223 510,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0006004708, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 215 476 642,00 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №812/1215/17, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2018 року, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 7 серпня 2017 року №1692 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань достовірності декларування сум від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., податкових періодів червня-грудня 2015 року, січня-грудня 2016 року та лютого 2017 року.
Водночас, у зв`язку із відмовою Офісу за наслідками судового оскарження наказу про проведення перевірки добровільно відкликати податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2017 року №0005994708, №0006004708 та №0006014708, ПРАТ "ЛИНІК" оскаржено їх в судовому порядку.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2018 року у справі №812/1463/18 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31 серпня 2017 року №0005994708, №0006004708, №0006014708.
Вказане судове рішення набрало законної сили 15 листопада 2018 року, оскільки ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було повернуто заявнику.
В подальшому, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2018 року у справі №812/1463/18.
Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість січня-грудня 2016 року в розмірі 41 181 343,00 грн., щодо якої не внесено інформацію в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування про її узгодження, увійшла до податкового повідомлення-рішення 31 серпня 2017 року №0005994708.
Отже, в той час, коли позивач вже перебував на обліку у відповідача-1, відбулось завершення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2017 року, зокрема №0005994708, яке містяться в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування як інформація щодо неузгодженої суми податку на додану вартість за поданими позивачем заявами за січень-грудень 2016 року.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи відповідача-1 (особи, яка подала касаційну скаргу)
У касаційній скарзі та у доповненнях до неї Головне управління ДФС у Луганській області, з посиланням на пункти 52, 56 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення", підпункти 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7, пункти 200.12, 200.13, 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26), наказ Міністерства фінансів України від 3 березня 2017 року №326 "Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною служби України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість" (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 березня 2017 року за №376/30244), наказ Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року №422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881), а також правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16, зазначає, що: - судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункти 10.14, 10.20, 10.22 розділу X наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" від 9 грудня 2011 року №1588 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29 грудня 2011 року за №1562/20300), оскільки, враховуючи його вимоги, обов`язок своєчасного внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та про розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування за поданими ПРАТ "ЛИНІК" заявами про повернення суми бюджетного відшкодування за період січень-грудень 2016 року на загальну суму 41 181 343, 00 грн. покладено виключно на Офіс великих платників податків ДФС, тобто відповідальність несе попередній контролюючий орган в межах своїх повноважень, а перебування позивача з 1 січня 2018 року на обліку в Лисичансько-Попаснянському управлінні Головного управління ДФС у Луганській області не наділяє автоматично відповідача-1 статусом правонаступника, так як позивач продовжує перебувати на обліку у відповідача-2 з ознакою обліку за неосновним місцем обліку до закінчення процедур судового оскарження та повернення сум бюджетного відшкодування; - судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято до уваги доводи про відсутність повноважень у відповідача-1 щодо внесення в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування, оскільки супроводження судової справи №812/1463/18 здійснювалось Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС і цим же органом формувалася адміністративна справа в інформаційній системі "Суди", а тому обов`язок забезпечення наповненості аналітично-інформаційної системи "Податковий блок" щодо внесення інформації про оскарження податкових повідомлень-рішень та їх узгодженості покладається саме на контролюючий орган за попереднім місцем обліку; - висновок про правонаступництво судами зроблено помилково, враховуючи те, що зміна обліку платника податків не може бути підставою для заміни сторони у справі, оскільки Офіс великих платників податків ДФС на даний час не ліквідований, борг щодо суми бюджетного відшкодування виник під час здійснення позивачем своїх обов`язків як великого платника податків і контроль за справлянням бюджетного відшкодування цього періоду здійснював Офіс, а Головне управління ДФС у Луганській області не має повноважень вносити відомості до АІС "Податковий блок" про узгодженість суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковий звітний період січень-грудень 2016 року; - органу ДФС, в якому перебуває платник за неосновним місцем обліку, надається доступ до інтегрованих карток платника, відкритих за неосновним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.
Крім того, на підтвердження обставин відсутності у розпорядженні Управління відомостей щодо перевірок, проведених Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС, а також несупроводження справи №360/746/19, скаржником надано копії скріншотів з ІС "Податковий блок".
Також відповідач-1 зазначає, що ним отримано лист ДФС України від 5 квітня 2017 року №12-08/343-5638 з інформацією про зупинення на підставі листів правоохоронних органів (Служби безпеки України) станом на 1 квітня 2017 року перерахування коштів бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь платників, у тому числі Приватному акціонерному товариству "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія". Водночас Головне управління ДФС у Луганській області звернулось з листом від 16 вересня 2019 року №329/9/12-32-04-02-11 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях з проханням надати інформацію щодо наявності актуальних застережень щодо ПРАТ "ЛИНІК" (у тому числі інформацію про відкриття кримінального провадження або проведення досудового слідства щодо причетності до фінансування терористичної діяльності, безпідставно сформованого податкового кредиту, проведення фіктивних господарських операцій або операцій на непідконтрольній території України тощо).
Крім того, під час розгляду даної справи скаржник просить врахувати правовий висновок, викладений у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі №360/4449/18.
У судовому засіданні представник відповідача-1 касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу ПРАТ "ЛИНІК" зазначає, що: - посилання скаржника на пункт 10.14 розділу X наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" від 9 грудня 2011 року №1588 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300) є безпідставними, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватися пункт 10.22 цього документа; - 5 січня 2018 року матеріали облікової справи передано Офісом до ДПІ в м.Лисичанську, а відповідно до пункту 1 частини першої розділу II наказу Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року №422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881) органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду; - у касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування, підтверджене будь-якими письмовими доказами, щодо обставин, які реально перешкоджають внесенню до електронного реєстру бюджетної заборгованості відомостей про завершення процедури судового оскарження і узгодження суми бюджетного відшкодування періодів січня-грудня 2016 року; - у справі, що переглядається, має місце публічне правонаступництво; - у спорах із публічних правовідносин, коли оскаржуються дії (бездіяльність) державного органу, які пов`язані із здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого ним органу і аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №812/658/17; - доводи касаційної скарги про відсутність повноважень щодо внесення в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування є неприйнятними та спростовуються статтею 19-1 Податкового кодексу України, Положенням про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженим наказом ДФС України від 31 липня 2017 року №503, та Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідно до положеннь яких така компетенція не виключається; - посилання відповідача-1 на те, що внесенню в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування повинно передувати внесення інформації в АІС "Суди" є незмістовним, оскільки такий Реєстр є самостійним, повноваження на користування ним скаржник має в повній мірі, а невнесення інформації в АІС "Суди" не ставить в залежність обов`язок щодо внесення електронним повідомлення відповідної інформації до вказаного Реєстру; - твердження щодо відсутності у розпорядженні Управління інформації для наповнення Реєстру є помилковим, оскільки Офісом 5 січня 2018 року йому надано перелік судових справ, які перебувають на розгляді в адміністративних судах; - вказана у касаційній скарзі інформація щодо звернення до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях не може бути взятою до уваги, оскільки відповідь на вказаний запит скаржником не отримано; - враховуючи частину другу статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для врахування додатків, які надані до касаційної скарги, відсутні.
У судовому засіданні представник позивача щодо задоволення касаційної скарги заперечував.
3.3. Доводи відповідача-2 (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
У відзиві на касаційну скаргу Офіс великих платників податків ДФС вказує на те, що: - посилання відповідача-1 на наказ №68 "Про затвердження Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість" є безпідставним, оскільки він втратив чинність з набранням чинності Порядку №26 з 1 квітня 2018 року; - 5 січня 2018 року на виконання підпункту 2 пункту 10.22 Наказу №1588 Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС передано матеріали облікової справи позивача для обслуговування до контролюючого органу за місцезнаходженням; - Офіс великих платників податків ДФС не є контролюючим органом, уповноваженим на внесення змін до ІКП ПРАТ "ЛИНІК"; - у справі, що переглядається, має місце публічне правонаступництво; - у спорах із публічних правовідносин, коли оскаржуються дії (бездіяльність) державного органу, які пов`язані із здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого ним органу і аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №812/658/17.
У судовому засіданні представник відповідача-2 проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Зміст касаційної скарги та відзивів на неї вказують на те, що у справі, яка переглядається, спірним є питання щодо того, в кого виникає обов`язок вчинити дії, про які просить позивач у позовній заяві, а саме щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів. Водночас спір щодо розміру заявленої суми бюджетного відшкодування у даній справі відсутній.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.
З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII), яким внесено зміни, зокрема до статті 200 Податкового кодексу України. Вказаним законом змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, який вже не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту "ґ" пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Також вказаною нормою передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).
Пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797-VIII, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження. До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який набрав чинності 1 квітня 2017 року.