Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 312/279/17
провадження № 61-45089св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Гюнівська" на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Агрофірма "Гюнівська" (далі - ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Великобілозерська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання договору оренди землі поновленим на умовах додаткової угоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 16 грудня 2013 року між ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н. Договір укладено на три роки з урахуванням ротації культур згідно із проектом землеустрою.
Враховуючи, що 05 квітня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12 лютого 2015 року № 191-VIII, яким, зокрема, викладена нова редакція частини третьої статті 19 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як сім років, позивач, керуючись вимогами статті 93 Земельного кодексу України, орендар звернувся 27 квітня 2017 року до відповідача з письмовою пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі.
Згідно вказаної додаткової угоди, відповідачу було запропоновано змінити умови пункту 8 та пункту 9 договору, встановивши строк дії договору оренди землі - сім років та орендну плату в розмірі 23 000,00 грн на рік (без утримання податків та зборів).
Пропозиція позивача щодо зміни правовідносин шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі залишена відповідачем без задоволення.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати договір оренди землі від 16 грудня 2013 року б/н укладеним між ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" та ОСОБА_1, поновленим на умовах додаткової угоди, запропонованої позивачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі від 16 грудня 2013 року б/н орендодавець ОСОБА_1 надіслала на адресу орендаря ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" лист, в якому заперечує у поновленні договору оренди землі та вимагає повернення даної земельної ділянки, а орендар ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська", попри заперечення орендодавця, продовжував користуватися земельною ділянкою.
Не погодившись з цим рішенням, ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" подало до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" залишено без задоволення, рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 25 травня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У жовтні 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" надійшла касаційна скарга на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 серпня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом рішення ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
06 березня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить суд касаційну скаргу ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" відхилити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
19 лютого 2019 року цивільна справа № 312/279/17 надійшла до Верховного Суду.
03 жовтня 2019 року вказана справа разом з касаційною скаргою передана на розгляд до Верховного Суду у колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 10,92 га, розташованої на території Гюнівської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 2321183500:03:004:0023.
16 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "Агрофірма "Гюнівська" було укладено договір оренди землі б/н.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено строк дії договору - три роки.
16 вересня 2016 року, до закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача з листом, із змісту якого вбачається небажання відповідача поновлювати договір оренди землі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.