Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа №210/3622/17
провадження №61-24011св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дзержинського районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровській області від 10 жовтня 2017 року у складі судді Сільченко В. Є. та постанову апеляційного суду Дніпропетровській області від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - УВДФССУ в Дніпропетровській області) в особі Криворізького відділення управління Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Криворізьке відділення УФССУ в Дніпропетровській області), в якому просив стягнути з Криворізького відділення УФССУ в Дніпропетровській області в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 56 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Позов мотивовано тим, що 21 червня 2001 року позивач отримав ушкодження здоров`я у вигляді травми лівої руки, знаходячись у трудових відносинах з КП "Водоканал" на посаді водія автомобіля. Нещасний випадок на виробництві стався при виконанні ремонтних робіт. Первинним оглядом МСЕК - 13 лютого 2002 року, встановлено 25% втрати професійної працездатності. При переогляді залишено відсоток втрати професійної працездатності у розмірі 10%. Внаслідок вказаних обставин позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. У зв`язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої плани. На даний час самопочуття не покращується. У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я, розмір якої оцінив у розмірі 56 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 9 000 грн.
Судові витрати у розмірі 640 грн віднесено за рахунок держави. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, якщо стійку втрату працездатності вперше було встановлено у період з 01 квітня 2001 по 31 грудня 2005 року, тобто під час дії Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції від 31 березня 2005 року, який надавав потерпілому таке право.
Факт встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивача відбулось у 2002 році та безстроково - у 2013 році, тобто до моменту законодавчих змін, коли у позивача ОСОБА_1 було закріплене право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача. Даним фактом спростовуються заперечення відповідача щодо неправомірних вимог ОСОБА_1, з приводу звернення до суду з позовною заявою 04 вересня 2017 року, тобто після внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
При виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача ОСОБА_1 була заподіяна шкода, у зв`язку з чим він отримав ушкодження здоров`я, втратив 10% працездатності, чим йому завдано моральну шкоду через фізичні та моральні страждання..
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався принципом розумності, виваженості та справедливості, прийняв до уваги тривалість та глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров`я, врахував ступінь втрати професійної працездатності, у зв`язку з чим визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 9000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкоове державне соціальне страхування" (в редакції, яка набрала чинності з 01 січня 2015 року), відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.
Зазначена норма вказує, що незалежно від дати встановлення потерпілому відсотку втрати працездатності згідно довідки МСЕК (дата настання права на відшкодування моральної шкоди), моральну шкоду повинна відшкодовувати винна особа, а саме підприємство, на якому стався нещасний випадок або професійне захворювання, але ніяк не робочий орган Фонду.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що робочий орган Фонду не повинен відшкодовувати моральну шкоду та стягнули моральну шкоду саме з Фонду.
Вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди і стягуючи на користь позивача з відділення Фонду соціального страхування певну грошову компенсацію, суд першої інстанції помилково керувався Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції станом на грудень 2001 року).
Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" набрав законної сили з 01 січня 2015 року.
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до відділу фонду соціального страхування 01 вересня 2017 року, тобто після набрання чинності вказаним Законом. Тому, права на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів відділення Фонду соціального страхування позивач не має.
Судами також не враховано, що 20 березня 2007 року набрав чинності Закон № 717-V, згідно з яким був виключений підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV, а також інші приписи, які кваліфікували відшкодування моральної шкоди як страхові виплати.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Заявник вважає, що зазначене рішення Конституційного Суду України слід розуміти як таке, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом № 717-V відповідальність за заподіяння моральної шкоди потерпілому від нещасного випадку покладена на роботодавця як за ті нещасні випадки на виробництві, які можуть трапитися після набрання чинності вказаним Законом, так і за ті, які трапилися до набрання ним чинності.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не застосував норми матеріального права, що мали буті застосовані, застосував закон, що не міг бути застосований, у зв`язку з чим неправильно вирішив спір.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права