ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/603/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 ( Грязнов В. В., Мельник О.В., Розізнана І.В.), рішення Господарського суду Житомирської області від 16.04.2019 ( Сікорська Н.А. ) та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 у справі № 906/603/18
за позовом Закритого акціонерного товариства "Спіка" до 1) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, 2) Потіївської сільської об`єднаної територіальної громади про визнання незаконним наказу, визнання недійсним акту прийому-передачі, визнання недійсною державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, скасування записів в Державному земельному кадастрі земельної ділянки
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Закрите акціонерне товариство "Спіка" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Житомирської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Відповідч-1) та Потіївської сільської об`єднаної територіальної громади (далі - Відповідач-2) про: 1)визнання незаконним наказу Відповідача-1 №6-1139/14-18-СГ від 04.04.2018 "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" в частині передачі до комунальної власності Відповідача-2 землі сільськогосподарського призначення площею 48,9851 га (кадастровий номер 1825087800:01:000:0203); 2) визнання недійсним акту приймання-передачі від 04.04.2018 в частині передачі до комунальної власності Відповідача-2 землі сільськогосподарського призначення площею 48,9851га (кадастровий номер 1825087800:01:000:0203); 3) визнання недійсною державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 48,9851га (кадастровий номер 1825087800:01:000:0203), категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове використання: землі запасу, які не надані у користування громадянам чи юридичним особам, що знаходяться: Житомирська область, Радомишльський район, Потіївська ОТГ (Потіївська сільська рада), проведеної 02.04.2018 Відділом у Радомишльському районі Відповідача-1 на підставі документації із землеустрою про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель під час землеустрою, складеної 30.03.2018 Житомирською регіональною філією "Центр ДЗК" Радомишльського РВВ; 4) скасування записів в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку площею 48,9851 га (кадастровий номер 1825087800:01:000:0203), категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове використання: землі запасу, які не надані у користування громадянам чи юридичним особам, що знаходяться: Житомирська область, Радомишльський район, Потіївська ОТГ (Потіївська сільська рада), проведеної 02.04.2018 Відділом у Радомишльському районі Відповідача-1 на підставі документації із землеустрою про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель під час землеустрою, складеної 30.03.2018 Житомирською регіональною філією "Центр ДЗК" Радомишльського РВВ.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу Відповідача-1 №6-1139/14-18-СГ від 04.04.2018 та акту прийому-передачі від 04.04.2018 до комунальної власності Відповідача-2 передані державні землі сільськогосподарського призначення, в тому числі земельна ділянка площею 48,9851 га, кадастровий номер №1825087800:01:000:0203, яка накладається та перетинається з конфігурацією Плану зовнішніх меж землекористування з земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 57,0 га, якою Позивач користується на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002185 від 10.11.1998.
При цьому, Позивачем не надавалася згода на вилучення частини земельної ділянки та поділ належної йому земельної ділянки, яка була надана йому на праві постійного користування та ним не погоджувалися межі суміжних земельних ділянок при передачі до комунальної власності Відповідача -2.
Короткий зміст оскарженого рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.04.2019 позов задоволено частково. Суд визнав незаконним наказ Відповідача-1 №6-1139/14-18-СГ від 04.04.2018 "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" в частині передачі до комунальної власності Відповідача-2 землі сільськогосподарського призначення площею 48,9851 га (кадастровий номер 1825087800:01:000:0203), визнав недійсною державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 48,9851 га за кадастровим номером 1825087800:01:000:0203, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Потіївська ОТГ, проведену 02.04.2018, скасував запис в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку площею 48,9851 га кадастровий номер 1825087800:01:000:0203, проведену 02.04.2018. В решті позову відмовлено.
4. Рішення суду мотивовано тим, що Позивач є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 57,0 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЖТ №002185 від 10.11.1998 і яка вважається сформованою згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", проте, внаслідок дій Відповідача-1 щодо неповного з`ясування обставин при проведені інвентаризації земель державної власності, які підлягали переданню у комунальну власність Відповідача-2, фактично сформовано нову земельну ділянку площею 48,9851 га за кадастровим номером 1825087800:01:000:0203 шляхом поділу існуючої земельної ділянки площею 57,0 га, яка перебуває у постійному користуванні Позивача, без його згоди, що суперечить приписам статті 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі від 04.04.2018, суд виходив з того, що акт приймання-передачі не має ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а є лише первинним документом, тому не підлягає визнанню недійсним.
5. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача 11 385,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 14 300,00 грн витрат за проведення експертизи.
6. Додаткове рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням викладених обставин, оцінивши заявлені до стягнення Позивачем витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, з урахуванням всіх аспектів і складності справи, враховуючи запити адвоката, що були здійснені до підготовки звернення з позовом до суду, суд дійшов висновку, що відповідно до статей 126, 127, 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 385,00 грн та витрати Позивача, у зв`язку з проведенням у справі судової земельно-технічної експертизи в сумі 14 300,00 грн, які є пов`язаними з розглядом справи, покладаються на Відповідача - 1, оскільки саме неправомірні дії останнього призвели до порушення прав та інтересів Позивача.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 рішення Господарського суду Житомирської області від 16.04.2019 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 23.04.2019 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача-1
8. Відповідач-1 подав касаційну скаргу на рішення, додаткове рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача-1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
9. Суди не врахували, що зміна власника земельної ділянки з державної форми власності на комунальну не породжує порушення прав Позивача, що прямо зазначено в статті 117 ЗК України.
10. Судами при прийнятті оскаржуваних процесуальних документів не враховано розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад".
11. Суди дійшли помилкового висновку, що відбулося вилучення частини земельної ділянки, що була надана Позивачу на праві постійного користування та Позивачем не погоджувалися межі суміжних земельних ділянок при передачі спірної земельної ділянки до комунальної власності Відповідача-2.
12. Хибним є висновок про те, що Відповідач-2 не знав, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні, оскільки на самому Державному акті від 10.11.1998 зазначено, що другий його примірник зберігається у Потіївській сільській раді, що свідчить про те, що в акті зазначено статус земельної ділянки.
13. Оскільки Відповідач-2 знав про те, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Позивача, тому, у такому випадку, і розподіл судових витрат має бути поділений на кожну сторону.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
14. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно розглянуто справу та прийнято законні і обґрунтовані судові рішення про часткове задоволення позовних вимог.
15. Відповідач-2 відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
Інші документи у справі
16. До Верховного Суду 10.12.2019 від Відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення виконання рішення у справі до розгляду справи Верховним Судом з тих підстав, що на виконанні ГУ Державної казначейської служби в Житомирській області перебувають накази Господарського суду Житомирської області від 18.11.2019 у даній справі, що підтверджує факт необхідності зупинення виконання рішення суду. Також, Відповідач-1 зазначає, що у зв`язку зі стягненням суми судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та витрат за проведення судової експертизи відповідно до додаткового рішення у справі, буде накладено арешт на майно та рахунки Відповідача-1, що вплине на роботу органу виконавчої влади та заблокує нормальне функціонування всіх відділів.
Відповідач-1 просив здійснювати розгляд зазначеного клопотання за його відсутності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про зупинення оскарженого рішення суду має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим поворот виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.
Розглянувши вказане клопотання, Суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки не знаходить підстав для його задоволення.
При цьому, стосовно посилання Відповідача-1 на те, що відповідною службою буде накладено арешт на майно та рахунки Відповідача-1, що вплине на роботу органу виконавчої влади та заблокує нормальне функціонування всіх відділів, слід зазначити, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби (статті 48, 59 Закону України "Про виконавче провадження"), а тому таке посилання є помилковим.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивачу згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЖТ № 002185 від 10.11.1998 надано у постійне користування 60,2 га землі в межах згідно з планом землекорисування для сільськогосподарського використання та під розробку кам`яного кар`єру "Мирний".
18. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.10.2011 у справі №16/96-НМ, яке набрало законної сили, визнано незаконним рішення 15 сесії XXII скликання Потіївської сільської ради від 12.03.1998 "Про вилучення та надання земельних ділянок" в частині надання в постійне користування ЗАТ "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам`яного кар`єру "Мирний"; визнано недійсним Державний акт серії І-ЖТ №002185 на право постійного користування землею, виданого Потіївською сільською радою 10.11.1998 ЗАТ "Спіка" в частині надання в постійне користування ЗАТ "Спіка" земельної ділянки під розробку кам`яного кар`єру "Мирний" площею 3,2 га, з них під шляхами 0,1 га, порушених земель 1,3 га, кам`янистих місць 1,8 га.
18.1. Отже, з урахуванням наведеного, Позивач є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 57,0 га відповідно до Державного акту від 10.11.1998 серії І-ЖТ № 002185.
19. Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України, в редакції від 18.12.1990, чинній на момент видачі Позивачу Державного акту від 10.11.1998, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
20. Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005, визнано неконституційним пункт 6 Прикінцевих положень ЗК України від 25.10.2001, а тому, як вірно зазначають попередні судові інстанції, право постійного користування земельними ділянками є безстроковим і у Позивача відсутній обов`язок здійснювати переоформлення зазначеного вище Державного акту.
21. Згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
Відповідно частини 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цього Закону, є дійсними (дата набрання чинності Законом - 01.01.2013).