ПОСТАНОВА
Іменем України
10 грудня 2019 року
Київ
справа №2340/4387/18
адміністративне провадження №К/9901/30412/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року (головуючий суддя - Геращенко В. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (головуючий суддя - Пилипенко О. Є., судді: Бужак Н. П., Костюк Л. О.) у справі № 2340/4387/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС №0099361310 від 13 серпня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС №0099431310 від 13 серпня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС №0099481310 від 13 серпня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС №0102051308 від 16 серпня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС №0102461308 від 17 серпня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС №0102921311 від 17 серпня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС №0102511308 від 17 серпня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС №0124721311 від 18 вересня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС №0002262317 від 6 вересня 2018 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС №0124721311 від 18 вересня 2018 року.
На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що нарахування відповідачем пені та штрафних санкцій здійснено після відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосування санкцій під час дії мораторію заборонено безвідносно до часу вчинення порушення. З-поміж іншого позивач посилався на правову позицію Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у адміністративній справі №823/2240/17 за позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22 вересня 2017 року № 0017921300, правовідносини в якій подібні з правовідносинами, стосовно прав і обов`язків сторін в яких виник спір.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 4 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, позов задовольнив повністю, визнав протиправними і скасував рішення ГУ ДФС №0099361310 від 13 серпня 2018 року; №0099431310 від 13 серпня 2018 року; №0099481310 від 13 серпня 2018 року; №0102051308 від 16 серпня 2018 року; №0102461308 від 17 серпня 2018 року; №0102921311 від 17 серпня 2018 року; №0102511308 від 17 серпня 2018 року; №0124721311 від 18 вересня 2018 року; №0002262317 від 6 вересня 2018 року; №0124721311 від 18 вересня 2018 року.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (згодом ПАТ "Черкасиобленерго"), одночасно із прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Головним управлінням ДФС у Черкаській області спірними рішеннями застосовано штрафні санкції та нараховано пеню до відокремлених підрозділів позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування".
Скасовуючи зазначені рішення ГУ ДФС, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що положеннями Закону України від 14 травня 1992 року №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII), які діяли на час введення мораторію, штраф та пеня за неналежне виконання зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не застосовуються. При цьому суди попередніх інстанцій посилалися на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №823/2240/17.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга обґрунтована тим, на момент виникнення спірних правовідносин Закон №2343-ХІІ діяв в редакції Закону №4212-VI, стаття 19 якого встановлює заборону щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення тільки вимог, на які поширюється мораторій. Оскільки строк виконання зобов`язань зі сплати єдиного внеску у позивача настав після порушення справи про банкрутство і на них мораторій не поширюється, штрафні санкції та пеня за їх невиконання контролюючим органом застосовані (нараховані) правомірно. Зазначає, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 812/1044/16, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв`язку з чим у нього виникають права та обов`язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), в тому числі і штрафних санкцій, нарахованих на підставі положень Податкового кодексу України.
ПАТ "Черкасиобленерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. На обґрунтування своєї позиції посилається на те, що Товариство перебуває у процедурі банкрутства з 14 травня 2004 року і з цього часу введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що оскільки провадження у справі про банкрутство порушено до 19 січня 2013 року, до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягає Закон №2343-XII без врахування змін. При цьому, у редакції Закону до 19 січня 2013 року не було застережень, що мораторій поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №823/2240/17 за позовом ПАТ "Черкасиобленерго".
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
19 січня 2013 року набрав чинності Закон № 4212-VI, яким Закон № 2343-ХІІ викладено в новій редакції. Пунктом 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4212-VI (цим пунктом розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4212-VI доповнено згідно із Законом від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Такий зміст пункту 1-1, однак, не означає, що він поширює дію тільки на справи, які розглядаються господарськими судами. Інше суперечило б суті закону як нормативно-правового акта, який обов`язковий для всіх учасників суспільних відносин, поведінку кого він регулює, а також для всіх суб`єктів правозастосування. З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі, дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини регулююються нормами Закону № 2343-ХІІ в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, оскільки провадження у справі про визнання ПАТ "Черкасиобленерго" банкрутом порушено 14 травня 2004 року.
Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму в Законі № 2343-ХІІ в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, регулювалися нормами статей 1 і 12. Так, згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.