1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



05 грудня 2019 року

Київ

справа №2340/4909/18

адміністративне провадження №К/9901/25266/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року (головуючий суддя - Гаврилюк В. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року (головуючий суддя - Ісаєнко Ю. А., судді: Лічевецький І. О., Мельничук В. П.) у справі № 2340/4909/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними і скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 8 листопада 2018 року № Ю-4845-17 та від 6 листопада 2018 року № 13251-17.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовані відповідачем після відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосування санкцій під час дії мораторію заборонено безвідносно до часу вчинення порушення. З-поміж іншого позивач посилався на правову позицію Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у адміністративній справі №823/2240/17 за позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22 вересня 2017 року № 0017921300, правовідносини в якій подібні з правовідносинами, стосовно прав і обов`язків сторін в яких виник спір.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року, позов задовольнив повністю, визнав протиправними і скасував вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 8 листопада 2018 року № Ю-4845-17 та від 6 листопада 2018 року № 13251-17.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (згодом ПАТ "Черкасиобленерго"), одночасно із прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Головним управлінням ДФС у Черкаській області 6 та 8 листопада 2018 року винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-13251-17 та Ю-4845-17 відповідно, згідно з якими на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" відповідач вимагає у позивача сплатити недоїмку, штраф та пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасний перерахунок) єдиного внеску у розмірах 619106,09 грн та 403360,40 грн відповідно.

Підставою для винесення спірних вимог є сплата позивачем єдиного внеску за період з вересня 2017 року по березень 2018 року з порушенням строку встановленого чинним законодавством України.

Скасовуючи зазначені вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що положеннями Закону України від 14 травня 1992 року №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII), які діяли на час введення мораторію, штраф та пеня за неналежне виконання зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не застосовуються. При цьому суди попередніх інстанцій з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №823/2240/17, зазначив, що незважаючи на дію мораторію позивач зобов`язаний виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, зокрема, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Однак, в разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачу пеня та штраф, які передбачені нормами чинного законодавства, не нараховуються, оскільки законом передбачена загальна заборона на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

При цьому, суд першої інстанції врахував, що спірними вимогами ГУ ДФС вимагає від позивача сплати не лише суми штрафних санкцій і пені, а й суми недоїмки єдиного внеску, які в даному випадку не охоплюються мораторієм на задоволення вимог кредиторів.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон №2343-ХІІ діяв в редакції Закону №4212-VI, стаття 19 якого встановлює заборону щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення тільки вимог, на які поширюється мораторій. Оскільки строк виконання зобов`язань зі сплати єдиного внеску у позивача настав після порушення справи про банкрутство і на них мораторій не поширюється, штрафні санкції та пеня за їх невиконання контролюючим органом застосовані (нараховані) правомірно. Зазначає, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 812/1044/16, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв`язку з чим у нього виникають права та обов`язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), в тому числі і штрафних санкцій, нарахованих на підставі положень Податкового кодексу України.

ПАТ "Черкасиобленерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. На обґрунтування своєї позиції посилається на те, що Товариство перебуває у процедурі банкрутства з 14 травня 2004 року і з цього часу введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що оскільки провадження у справі про банкрутство порушено до 19 січня 2013 року, до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягає Закон №2343-XII без врахування змін. При цьому, у редакції Закону до 19 січня 2013 року не було застережень, що мораторій поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №823/2240/17 за позовом ПАТ "Черкасиобленерго".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон № 4212-VI, яким Закон № 2343-ХІІ викладено в новій редакції. Пунктом 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4212-VI (цим пунктом розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4212-VI доповнено згідно із Законом від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Такий зміст пункту 1-1, однак, не означає, що він поширює дію тільки на справи, які розглядаються господарськими судами. Інше суперечило б суті закону як нормативно-правового акта, який обов`язковий для всіх учасників суспільних відносин, поведінку кого він регулює, а також для всіх суб`єктів правозастосування. З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі, дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини регулююються нормами Закону № 2343-ХІІ в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, оскільки провадження у справі про визнання ПАТ "Черкасиобленерго" банкрутом порушено 14 травня 2004 року.

Питання щодо запровадження мораторію та його правового режиму в Законі № 2343-ХІІ в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, регулювалися нормами статей 1 і 12. Так, згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.


................
Перейти до повного тексту