ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №826/17201/15
адміністративне провадження №К/9901/12874/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С.Г.,
суддів Рибачук А. І., Тацій Л. В.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2016 (головуючий суддя Федорчук А. Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 (головуючий суддя Твердохліб В. А., судді: Ганечко О. М., Губська О. М.),
В С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (далі - Національна комісія, НКРЗІ, відповідач), в якому просила: визнати незаконним і нечинним з моменту прийняття рішення Національної комісії що здійснює державне регулювання в сфері зв`язку та інформатизації від 02.09.2014 №612 "Про затвердження граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 04.04.2013 №196" (далі - спірне рішення); встановити відсутність повноважень Національної комісії на затвердження тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги.
2. Вимоги позовної заяви обґрунтовувались тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2008 №14-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України від 20.04.2000 №1682-III "Про природні монополії" (далі - Закон №1682-III), а саме: абзацу першого частини першої статті 11 щодо утворення та ліквідації національних комісій регулювання природних монополій Президентом України; абзацу другого частини першої статті 11 щодо затвердження Президентом України положень про національні комісії регулювання природних монополій; частини другої статті 11 щодо призначення та припинення повноважень голів національних комісій регулювання природних монополій, їх членів Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України, а відтак, на думку позивача, Національна комісія, яка не належить до органів виконавчої влади, не наділена повноваженнями стосовно проведення цінової політики (встановлення цін/тарифів), оскільки здійснення таких повноважень покладено на Кабінет Міністрів України.
II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, відмовлено у задоволенні позову.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що, в силу приписів статті 17 Закону України від 18.11.2003 №1280-IV "Про телекомунікації" (далі - Закон №1280-IV) і Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1067/2011 (далі - Положення №1067/2011), саме Національна комісія є органом державного регулювання у сфері телекомунікацій, уповноваженим здійснювати відповідно до закону тарифне регулювання у цій сфері, яка, до того ж, не належить до діяльності суб`єктів природних монополій, зазначених у статті 5 Закону №1682-III.
III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і задовольнити позов.
6. В обґрунтуванні касаційної скарги позивач, посилаючись на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягає на помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, а відтак вказує на незаконність і необґрунтованість ухвалених ними судових рішень, які, на її думку, підлягають скасуванню.
7. У запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вважає, що такі ухвалені відповідно до норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, й судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку усім аргументам позивача і наявним у матеріалах справи доказам, дослідженим під час судового розгляду.
IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2016 відкрите касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
9. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гімона М. М., суддів: Бучик А. І., Мороз Л. Л.
12. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 постановлено провести попередній касаційний розгляд цієї справи 04.12.2019.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.09.2014 відповідачем прийнято спірне рішення.
15. Вказаним рішенням, відповідно до приписів статей 18 та 66 Закону №1280-IV, вирішено: затвердити Граничні тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, що додаються; визнати таким, що втратило чинність, рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, від 04.04.2013 №196 "Про затвердження Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги", зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.04.2013 за №623/23155; департаменту економічного аналізу разом Департаментом правового забезпечення в установленому законодавством порядку доручено подати це рішення на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
16. Вважаючи вищезгадане рішення Національної комісії протиправним, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
VI. Позиція Верховного Суду
17. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.