ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 914/1778/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Новіков С.Ю. - адвокат (довіреність від 29.05.2019),
відповідача - публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" - Богдан С.В. - акдвокат (довіреність від 30.05.2019),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2019 (суддя Стороженко О.Ф.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 (колегія суддів: Бойко С.М. (головуючий), Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.)
зі справи № 914/1778/18
за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз")
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія),
про визнання договору укладеним.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
АТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про визнання договору транспортування природного газу від 01.08.2018 № 1807000398 укладеним в редакції АТ "Укртрансгаз", що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497 (далі - НКРЕКП).
Позовні вимоги, з посиланням на положення частин третьої, четвертої статті 179, статей 181, 184, частин першої та другої статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовані тим, що укладення договору про транспортування природного газу в редакції типового договору, затвердженого Регулятором, є обов`язковим для учасників ринку природного газу в силу закону, а зміни, запропоновані відповідачем до умов пункту 9.3 проекту договору, не відповідають положенням постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 "Про затвердження типового договору транспортування природного газу".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Висновки судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що спір між сторонами існує лише в частині пункту 9.3 проекту договору, який у запропонованій позивачем редакції містить посилання на нечинний нормативно-правовий акт, в частині інших умов проекту договору - між сторонами відсутній юридичний спір, оскільки договір підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей лише в частині пункту 9.3. Крім того, спірні правовідносини урегульовані між сторонами на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000709, дія якого не припинена. При цьому судами зазначено, що позивач звернувся до суду не з вимогою про врегулювання наявних розбіжностей щодо умов пункту 9.3 проекту договору, а з вимогою про визнання договору укладеним у редакції, запропонованій АТ "Укртрансгаз" , що не відповідає способу захисту, який встановлений законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ "Укртрансгаз" посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, відмовивши в задоволенні позову, суди фактично погодились з тим, що договір є укладеним на умовах протоколу розбіжностей, запропонованих відповідачем, з викладенням умов пункту 9.3 проекту договору відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2012 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Постанова КМУ № 256), якою врегульовані інші правовідносини та встановлений механізм фінансування видатків місцевих бюджетів, відмінний від механізму, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Постанова КМУ № 20), що також є порушенням постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, якою затверджено типову форму запропоновано договору. Крім того, укладення спірного договору є обов`язковим в силу вказівки закону, тому судами допущено порушення приписів законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про ринок природного газу", статей 179, 184 ГК України, статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення не відповідають фактичним обставинам справи та здійснені без їх належної правової оцінки, що є порушенням приписів статей 7, 73, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Доводи інших учасників справи
ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від Комісії відзив на касаційну скаргу не надходив.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що:
- листом від 23.07.2018 АТ "Укртрансгаз" запропонувало ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" укласти договір транспортування природного газу з метою приведення укладених договорів у відповідність до типового договору, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497;
- запропонований позивачем проект договору відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, що затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, у зв`язку з чим договір підписаний відповідачем, але з протоколом розбіжностей до пункту 9.3 договору, оскільки цим пунктом передбачалось регулювання питання "оплати вартості щодобових небалансів Оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з Державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам" відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 № 20), який втратив чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951;
- відповідачем запропоновано свою редакцію договору, в якій порядок розрахунків запропоновано визначити відповідно до чинної Постанови КМУ № 256 ;
- відповідач зазначав про те, що між сторонами укладений договір від 17.12.2015 № 1512000709, дія якого не припинена і який, на його думку, позивач намагається переглянути;
- позивач не погодився із запропонованою у протоколі розбіжностей редакцією пункту 9.3 проекту договору, оскільки, на його думку, його змістом фактично змінюється предмет регулювання відносин між сторонами договору транспортування, зокрема, в частині строків та процедури здійснення оплати вартості небалансів допущених оператором газорозподільної системи, що, в свою чергу, призводить до зміни змісту та істотних умов договору транспортування природного газу, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання укладеним договору на запропонованих ним (позивачем) умовах.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
ЦК України:
стаття 6:
- сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (частина перша);
- сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга);
- сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя);
стаття 11:
- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина друга);
стаття 626:
- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;
стаття 627:
- сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
стаття 628:
- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша).
ГК України:
стаття 179:
- майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина перша);
- Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (частина друга);
- укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина третя);
- при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (частина четверта);
- господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома);
стаття 180:
- зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (частина перша);
- господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга);