ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 826/2430/18
адміністративне провадження № К/9901/62007/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді (суддя-доповідач) - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
секретаря судового засідання - Бугаєнко Н.В.
за участі представників:
позивача - Чорнолуцький Р . В.
відповідача:
МВС України Костіна Т. Л.,
ДМС України Соколюк М. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/2430/18
за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, рішень та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (головуючий суддя: І. А. Качур) від 31 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: М. І. Коваль, О. В. Карпушова, П. С. Богомазова) від 22 серпня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 13 лютого 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України, Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідачі, Адміністрація ДПС України, ДМС України, МВС України), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати незаконним рішення ДМС України про реадмісію ОСОБА_3 до Республіки Польща;
- визнати незаконними дії ДМС України та ДПС України з реадмісії ОСОБА_3 до Республіки Польща;
- зобов`язати ДМС України скасувати рішення про реадмісію ОСОБА_3 до Республіки Польща.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що примусове видворення ОСОБА_3 з України відбувалось з порушенням норм чинного національного та міжнародного законодавства. Зазначається про порушення процедури та встановленого порядку видворення особи за межі України. Відтак, рішення ДМС України про реадмісію позивача до Республіки Польща є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 вересня 2018 року адвокат Чорнолуцький Р. В., що діє в якості представника та інтересах ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2018 року, визначено склад колегії суддів: Стрелець Т. Г. - головуючий суддя, Білоус О. В., Желтобрюх І. Л.
6. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 01 листопада 2018 року.
7. 29 жовтня 2018 року, 31 жовтня 2018 року та 01 листопада 2018 року на адресу Верховного Суду надійшли відзиви від Адміністрації ДПС України, ДМС України, МВС України на касаційну скаргу, в яких відповідачі посилались на необґрунтованість доводів та вимог касаційної скарги та просили у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 643/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у судовому засіданні на 19 листопада 2019 року.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 вересня 2017 року о 19:55 год. у пункті пропуску через державний кордон України "Шегині", що на території Мостиського району Львівської області ОСОБА_3 здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республіки Польща в Україну без дозволу відповідних органів влади.
12. Державною міграційною службою України надіслано запит від 09 січня 2018 року до Головної Комендатури Прикордонної Варти Республіки Польща про реадмісію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як особи, що незаконно потрапила в Україну з території Республіки Польща.
13. Листом за вх. № 109-18 ЕД від 29 січня 2018 року польська сторона 24 січня 2018 року надала свою згоду на реадмісію ОСОБА_3 ..
14. На виконання рішення РНБО від 10 липня 2017 "Про посилення контролю за в`їздом в Україну, виїздом з України іноземців та осіб без громадянства, додержанням ними правил перебування на території України", уведеною в дію Указом Президента України від 30 серпня 2017 року № 256/2017, відповідно до наказу МВС від 30 січня 2018 року № 66, з метою запобігання й протидії нелегальній міграції та іншим правопорушенням законодавства України в міграційній сфері у період з 05 лютого по 30 квітня 2018 року Державна міграційна служба України, Державна прикордонна служба України, Національна поліція України, та за участі СБУ, розпочали проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою "Мігрант".
15. У рамках проведення зазначених заходів здійснено реадмісію ОСОБА_3 за стандартною процедурою.
16. Позивач, вважаючи рішення та дії відповідачів протиправними та такими, що порушують його права, звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що відповідачами доведено правомірність прийнятих рішень та вчинених дій з реадмісії ОСОБА_3 .
18. Суди попередніх інстанцій відзначили, що в межах справи встановлено протиправне перебування ОСОБА_3 на території України як особи, що не є громадянином цієї держави, який незаконно перетнув кордон з території Польщі, що підтверджується судовими рішеннями.
19. Органами Державної міграційної служби України та Адміністрації державної прикордонної служби здійснено належну реалізацію укладеної Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про Реадмісію осіб, оскільки реадмісія є важливим інструментом міжнародної співпраці щодо боротьби з нелегальною міграцією.
20. З огляду на встановлені обставини справи та наданої правової оцінки нормативно-правовим актам, що регулюють спірні правовідносини, суди дійшли висновку про правомірність прийнятого Державною міграційною службою України рішення про реадмісію ОСОБА_3 до Республіки Польща.
21. Позовні вимоги щодо визнання незаконними дій ДМС України та ДПС України з реадмісії позивача є взаємопов`язаними з позовними вимогами про визнання протиправним рішення про реадмісію, а вимоги про зобов`язання ДМС України скасувати рішення про реадмісію позивача до Республіки Польща, є похідною вимогою від розглянутих, тому є такими, що не підлягають задоволенню.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Скаржник наголошує на безпідставному врахуванні судами попередніх інстанцій судових рішень у справі № 826/14052/17, що є порушенням ст. 72, 73 КАС України.
24. У зв`язку з поданням касаційної скарги на судові рішення по справі № 826/14052/17 у спорі щодо отримання додаткового захисту в України по поданій позивачем заяві, відповідно до п. 4.7, 7.11, 8.7 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 вересня 2011 року № 649, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2011 року за № 1146/19884 (далі - Правила № 649), відповідачі не мали права вчиняти дії з реадмісії ОСОБА_3 . Відповідачі були обізнані про оскарження позивачем до касаційної інстанції рішення про відмову у розгляді документів на отримання додаткового захисту. На зазначені обставини та вимоги норм матеріального права суди попередніх інстанцій уваги не звернули.
25. Судами не перевірялись обставини щодо оскарження Указу Президента України від 26 липня 2017 року № 196/2017 про припинення громадянства України ОСОБА_3 та помилково зроблені висновки з цього приводу, що стало порушенням ст. 90 та 210 КАС України.
26. У зв`язку з тим, що позивачем оскаржувався Указ Президента України від 26 липня 2017 року № 196/2017 про припинення громадянства України ОСОБА_3 у судовому порядку (справа № 800/459/17), тому у позивача існувало законне право на перебуванні на території України, а його видворення в цей час стало порушенням ст. 55 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
27. Відповідачами та судами не було враховано те, що позивач не давав своєї згоди на реадмісію до Польщі. У той же час, у листі Головного коменданта прикордонної служби республіки Польща від 24 січня 2018 року було вказано на погодження прийняття ОСОБА_3 у порядку реадмісії на умовах прибуття позивача до Варшави добровільно, без присутності супроводу. Хоча з обставин, що супроводжували ці події не вбачається добровільність залишення території України.
28. Судами не проаналізовано та не надано оцінки тому, що відповідачами в порушення п. 6 розділу V Інструкції про реадмісію, так і листа польської сторони від 24 січня 2018 року не надавалась інформація про вид та номерний знак транспортного засобу, що використовувався для перевезення ОСОБА_3 .
29. У відзивах, відповідачі наголошують на законності прийнятого рішення про реадмісію відносно позивача та вчинених дій з його реалізації. Указують на відсутності з боку відповідачів будь-яких порушень прав позивача в межах спірних відносин.
30. У судовому засіданні представник позивача - адвокат Чорнолуцький Р. В. підтримав доводи та вимоги касаційної скарги та наполягав на її задоволенні. Не заперечуючи факту відсутності у ОСОБА_3 громадянства України та перетину кордону без належних на то законних підстав на час існування спірних правовідносин, наполягав на тому, що подання касаційної скарги на рішення судів якими у задоволенні позову ОСОБА_3 з оскарження ним відмови в оформлені документів про надання статусу особи, що потребує додаткового захисту, оскарження Указу Президента України про позбавлення громадянства України надавало право позивачу та продовжувало дію довідки на перебування його на території України, та не надавало права відповідачам з цих підстав на вчинення дій з реадмісії.
31. Указував на політичний статус позивача та вплив з боку органів влади на ці спірні відносини, що носило політичний характер, протиправне потрапляння на територію України було обумовлене необхідністю захисту своїх прав від безпідставного позбавлення позивача громадянства України Президентом України.
32. Органами влади було вчинене незаконне затримання позивача із застосуванням недозволених методів, що не вказує на добровільність потрапляння позивача до Польської сторони, яка погоджувалась прийняти позивача на своїй території за умови добровільності. Відповідачами не повідомлялось про дані транспортного засобу на якому буде здійсненне перевезення позивача.
33. Крім цього, представник позивача не зважаючи на обізнаність ОСОБА_3 про судовий розгляд, просив відкласти касаційний розгляд справи, такі вимоги обумовлені особливістю особи та політичного статусу позивача, який бажав надати пояснення з приводу відповідних подій.
34. Щодо наведеного прохання представника позивача Суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
35. Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Ekbatani проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправдано особливостями процедури по цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги ст. 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
36. Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини, це стосується суду тієї інстанції, перед яким не ставиться завдання встановлення фактичних обставин, а лише перевірка правильності застосування норм права.
37. Під час розгляду справи встановлено, що усі сторони були повідомлені належним чином та у спосіб встановлений процесуальним законодавством, що підтверджується документально. Жодних обґрунтованих причин та беззаперечних доказів неможливості позивача прибути в судове засідання Суду не надано. Подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги, представництво в суді апеляційної та касаційної інстанції, тобто процесуальний супровід захисту прав ОСОБА_3 здійснювалось повноважними представниками. З огляду на характер спірних правовідносин, судом першої інстанції розгляд справи здійснений за правилами спрощеного позовного провадження, судом касаційної інстанції обов`язкова участь ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнавалась, а тому неприбуття когось з учасників справи, відповідно до ч. 4 ст. 344 КАС України не є перешкодою для судового розгляду справи.
38. Посилання представника позивача на політичний статус позивача, що підкреслює особливість та унікальність цієї особи в межах спірних правовідносин та процесу, є безпідставним з огляду на ч. 1 ст. 24 Конституції України та ч. 2 ст. 8 КАС України, якими встановлено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
39. Отже, Суд доходить висновку про можливість здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень та надання їм правової оцінки на відповідність правильності застосування норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, без особистої присутності та участі ОСОБА_3 . Представництво позивача здійснене належним чином, право позивача на участь у розгляді справи не порушене.
40. Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти доводів та вимог касаційної скарги та просили у задоволенні скарги відмовити. Наполягають на законності здійсненої реадмісії відносно ОСОБА_3, який не був громадянином України, протиправно потрапив на її територію з Республіки Польща, чим вчинив правопорушення та був притягнутий до відповідальності. У судовому порядку підтверджено законність відмови в оформленні документів про отримання статусу особи, що потребує додаткового захисту. Зазначені факти встановлені судовими рішеннями, після розгляду судом апеляційної інстанції 05 лютого 2018 року скарги ОСОБА_3, позивач втратив право перебування на території України, дія виданої довідки закінчило свою дію, а тому застосована реадмісія відносно позивача здійснена на законних підставах.
41. Представник Адміністрації Державної прикордонної служби України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, та не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
42. Верховний Суд, заслухавши пояснення представників сторін, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.
43. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
44. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.
45. Пунктом 22 статті 1 Закону № 3773 визначений термін: реадмісія - передача з території України або приймання на територію України іноземців та осіб без громадянства на підставах та в порядку, встановлених міжнародними договорами України.
46. Згідно з ст. 2 Закону № 3773, правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.
47. Згідно статті 29 Закону № 3773, передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Прийняття Україною іноземця або особи без громадянства відповідно до міжнародного договору про реадмісію не змінює підстав для перебування на території України, що існували до такого прийняття.
Іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
48. Законом України "Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб" від 15 січня 2008 року № 116-VI ратифіковано Угоду між Україною та Європейським Співтовариством про Реадмісію осіб, підписану 18 червня 2007 року в м. Люксембурзі (далі - Угода).
49. Відповідно до Угоди Договірні Сторони, маючи намір зміцнювати співробітництво з метою більш ефективної боротьби з нелегальною імміграцією; будучи занепокоєними значним посиленням діяльності організованих злочинних угруповань у сфері незаконного перевезення нелегальних мігрантів; бажаючи запровадити за допомогою цієї Угоди та на основі взаємності швидкі й ефективні процедури ідентифікації та безпечного й організованого повернення осіб, які не виконують умов, передбачених для в`їзду на територію України або однієї з держав членів Європейського Союзу та перебування на ній, або припинили виконувати такі умови, а також полегшити транзитний проїзд таких осіб, керуючись духом співробітництва; беручи до уваги, що у випадку необхідності Україна й держави - члени Європейського Союзу докладатимуть усіх зусиль для повернення громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно в`їхали на територію Договірних Сторін, до держав їхнього походження або постійного проживання; визнаючи необхідність дотримання прав і свобод людини та наголошуючи на тому, що ця Угода не завдає шкоди правам й обов`язкам України, Співтовариства та держав - членів Європейського Союзу, які випливають із Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 та з міжнародного права, зокрема відповідно до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року та Протоколу до неї від 31 січня 1967 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 року та міжнародних документів стосовно екстрадиції; ураховуючи, що співробітництво між Україною та Співтовариством у галузі реадмісії та спрощення взаємних поїздок громадян становить взаємний інтерес; домовились, зокрема, про те, що Запитувана держава на запит Запитуючої Держави та без будь-яких інших формальностей, крім тих, що передбачені цією Угодою, приймає на свою територію громадян третіх країн чи осіб без громадянства, які не виконують чинних умов стосовно в`їзду на територію запитуючої держави або перебування на ній або припинили виконувати такі умови, якщо надано докази відповідно до статті 7 цієї Угоди того, що такі особи: незаконно в`їхали на територію держав-членів безпосередньо з території України або на територію України безпосередньо з території держав-членів. (пункт а) частини першої статті 3 Угоди).
50. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, громадянство України ОСОБА_3 було припинено на підставі Указу Президента України від 26 липня 2017 року № 196/2017.
10 вересня 2017 року о 19.55 год. в пункті пропуску через державний кордон України "Шегині", що на території Мостиського району Львівської області, ОСОБА_3 здійснив незаконний перетин державного кордону України з Республіки Польща в Україну без дозволу відповідних органів влади.
Факт незаконного перетину державного кордону України підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: постановою Мостиського районного суду Львівської області від 22 вересня 2017 року у справі № 448/1185/17 (провадження № 33/783/1213/17), яка залишена без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року. Зазначеними судовими рішеннями підтверджено незаконне перетинання ОСОБА_3 державного кордону України з території договірної сторони Республіки Польща в пункту пропуску без дозволу відповідних органів, та перебування на території України без законних на те підстав. На час розгляду в судах справи, ОСОБА_3 із заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту у встановленому законом порядку не звертався.
ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 грн.
ОСОБА_3 звертався до Управління Державної міграційної служби України в Київській області із заявою-анкетою від 31 жовтня 2017 року № 52, в якій просив визнати його особою, яка потребує додаткового захисту.
За результатами розгляду заяви-анкети, наказом Управління ДМС України у Київській області від 01 листопада 2017 року № 99 відповідно до частин 4, 6 статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" ОСОБА_3 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Законність зазначеного наказу Управління ДМС України у Київській області від 01 листопада 2017 року щодо відмови позивачу підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 січня 2018 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року по адміністративній справі № 826/14052/17.
Постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 826/14052/17 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року.
51. Положенням про ДМС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, встановлено, що ДМС України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Основними завданнями ДМС є, зокрема, реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
52. Відповідно до Угоди, з метою реалізації положень міжнародних договорів України у сфері реадмісії, а також забезпечення взаємодії компетентних та уповноважених органів України під час здійснення процедур реадмісії, наказом МВС України від 16 лютого 2015 року № 158, затверджено Інструкцію про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 260/26705).
53. Пунктом 4 розділу І вказаної Інструкції компетентними органами України, відповідальними за реалізацію міжнародних угод про реадмісію та уповноваженими на безпосередню взаємодію один з одним та з компетентними органами інших договірних держав, є: Державна міграційна служба України (ДМС) - центральний компетентний орган та Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби).
54. Згідно з вимогами п. 2 розділу II Інструкції передавання Україною осіб без громадянства іншій договірній державі здійснюється відповідно до міжнародних угод України про реадмісію за стандартною або прискореною процедурою.
55. Відповідно до п. 4 розділу 3 Інструкції стандартна процедура реадмісії застосовується до громадян договірних держав, громадян третіх держав та осіб без громадянства, виявлених (затриманих) на території запитуючої договірної держави за порушення законодавства цієї держави щодо порядку прибуття, перебування або проживання на її території, про що стало відомо компетентним (уповноваженим) органам запитуючої договірної держави у визначений міжнародною угодою про реадмісію строк, що перевищує необхідний для реадмісії за прискореною процедурою.
56. За стандартною процедурою передавання та приймання осіб, які підлягають реадмісії, здійснюються територіальними органами та територіальними підрозділами ДМС (пункт 5 розділу 3 Інструкції).
57. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що ДМС України у відповідності до Угоди, та з дотриманням процедур, визначених Інструкцією, надіслало Запит про реадмісію від 09 січня 2018 року до Головної Комендатури Прикордонної Варти Республіки Польща про реадмісію ОСОБА_3, як особи, що незаконно потрапила в Україну з території Республіки Польща.
58. За результатами розгляду цього запиту про реадмісію від 09 січня 2018 року польська сторона 24 січня 2018 року надала згоду на реадмісію ОСОБА_3, про що повідомила ДМС України листом.
59. ОСОБА_3, як особа, що незаконно перебуває на території України, був виявлений в рамках проведення в Україні цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою "Мігрант", організованих на виконання рішення РНБО від 10 липня 2017 року "Про посилення контролю за в`їздом в Україну, виїздом з України іноземців та осіб без громадянства, додержанням ними правил перебування на території України", уведеного в дію Указом Президента України від 30 серпня 2017 року № 256/2017.
60. Реалізація заходів "Мігрант" була розпочата і здійснювалась відповідно до наказу МВС від 30 січня 2018 року № 66 у період з 05 лютого по 30 квітня 2018 року органами ДМС України, ДПС України і НП України, за участі СБУ, з метою запобігання й протидії нелегальній міграції та іншим правопорушенням законодавства України в міграційній сфері.
61. Перетинання позивачем державного кордону України, як особою без громадянства під час його реадмісії відбулося 12 лютого 2018 року о 16.42 у пункті пропуску "Бориспіль" за посвідченням особи на повернення № l/8001, оформленим за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 № 394.
62. Відтак, Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що після надходження від запитуваної договірної держави позитивної відповіді на запит про реадмісію, компетентними (уповноваженими) органами здійснено передавання ОСОБА_3, на підставах та в порядку, встановлених міжнародними договорами України. Реадмісія ОСОБА_3, як особи, що незаконно перебуває та території України, здійснювалася за стандартною процедурою ініційованою ДМС України, на підставі Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб від 18 червня 2007 року, ратифікованої Законом України від 15 січня 2008 року № 116-VI.