Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 521/427/15-ц
провадження № 61-34786св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач, відповідач - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач, позивач - ОСОБА_1,
відповідач, позивач, третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та визнання поруки припиненою, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_2, про захист справ споживачів, встановлення факту невиконання умов кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року у складі судді Кисельова В. К. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Гайворонського С. П., Сегеди С. М., Кононенко Н. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 15 червня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - ЗАТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 16 633,78 дол. США для придбання транспортоного засобу, що підтверджується випискою з особового рахунку, строком до 15 червня 2013 року з відсотковою ставкою 12 % річних.
Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався у порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника 15 червня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких обов`язків, встановлених договором, у тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за його користування, щонайменше на один календарний місяць, банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язання з повернення кредиту за договором.
10 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 15 червня 2007 року, яким змінено дату повернення кредиту з 15 червня 2013 року на 15 червня 2017 року.
10 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_2, як поручителем укладено договір про внесення внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки від 15 червня 2007 року, яким змінено дату повернення кредиту з 15 червня 2013 року на 15 червня 2017 року.
У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, на вимоги не реагував, у результаті чого станом на 15 листопада 2014 року виникла прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 6 447,21 дол. США, що за курсом Національного банку України становило 99 367,09 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 311,60 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 4 802,51 грн.
У зв`язку з систематичним порушенням боржником зобов`язань зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору банком була нарахована неустойка у розмірі 409,17 дол. США, що є еквівалентом 6 306,30 грн.
На виконання умов договору, відповідачам 04 грудня 2014 року була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.
Ураховуючи викладене, ПАТ "Альфа-Банк" просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором 15 листопада 2014 року у розмірі 110 475,90 грн, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 99 367,09 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 4 802,51 грн, пеня у розмірі 6 306,30 грн; та судовий збір у розмірі 1 104,76 грн.
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ПАТ "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та визнання поруки припиненою.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 15 червня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.
Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору зазначено, що банк надає позичальнику кредит у розмірі 16 633,78 дол. США, а позичальник взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 12 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.
У пункті 2.8. кредитного договору передбачено, що позичальник здійснює погашення кредиту та сплату відсотків за попередній місяць, нарахованих відповідно до пункту 8.1. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 325,00 дол. США у чітко встановлений цим договором термін 15 числа кожного місяця.
15 червня 2007 року між банком та нею укладено договір поруки.
Відповідно до пункту 2.1. договору поруки вона зобов`язалась перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту за кредитним договором від 15 червня 2007 року, у розмірі 16 633,78 дол. США, строком до 15 червня 2013 року з відсотковою ставкою 12 % річних за їх використання.
ОСОБА_2 вважає, що порука є припиненою за наступних підстав.
Проте з 01 вересня 2008 року банком було підвищено відсоткову ставку за кредитним договором з 12 % річних до 14,5 % річних. Відповідно було змінено і розмір щомісячного ануїтетного платежу за кредитним договором. Факт підвищення банком в односторонньому порядку без отримання згоди поручителя відсоткової ставки став їй відомий лише з розрахунку заборгованості, який було надано банком у якості доказу до позовної заяви.
При цьому вона своєї згоди на зміну основного зобов`язання (збільшення і відсоткової ставки та розміру щомісячних ануїтетних платежів) не надавала.
Таким чином, з 01 вересня 2008 року без згоди поручителя банком збільшено розмір забезпеченого порукою зобов`язання.
Крім того, 10 квітня 2009 року між банком та нею, як поручителем, було підписано договір про внесення доповнень № 1 до договору поруки, яким змінено дату повернення кредиту з 15 червня 2013 року на 15 червня 2017 року.
У пункті 2 договору про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки зазначено, що всі інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання. Новий графік погашення заборгованості вона не підписувала і їй його не надавали.
Отже, з 10 квітня 2009 року без згоди поручителя було ще раз збільшено розмір відповідальності з 23 420,34 дол. США до 29 375,41 дол. США, тобто на 5 955,07 дол. США.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати поруку, встановлену договором поруки від 15 червня 2007 року, припиненою з 01 вересня 2008 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року об`єднано в одне провадження позов ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та визнання поруки припиненою.
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_2, про захист справ споживачів, встановлення факту невиконання умов кредитного договору.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 15 червня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.
У пункті 2.1. кредитного договору зазначено, що банк надає позичальнику кредит у розмірі 16 633,78 дол. США, а позичальник взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.4. кредитного договору кредитні кошти призначалися для придбання транспортного засобу.
15 червня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася перед банком відповідати за невиконання позичальником зобов`язань за вищезазначеним кредитними договором.
Він у травні 2007 року мав намір придбати транспортний засіб, у зв`язку з чим подавав заявки на отримання кредиту в декілька банків та вів переговори з іншими приватними особами щодо надання позики. До ЗАТ "Альфа-Банк" подавалася заява про отримання кредиту у розмірі 16 487,77 дол. США, також було подано анкету на отримання кредиту для придбання автомобіля, у якій зазначено: "сума кредиту не більше 16 487,77 дол. США".
Проте після укладення кредитного договору від 15 червня 2007 року у банка виникли труднощі у видачі кредиту у розмірі 16 487,77 дол. США, тому він був змушений позичати грошові кошти в інших осіб.
Таким чином, ЗАТ "Альфа-Банк" грошові кошти у розмірі 16 633,78 дол. США йому не надавало, якщо якісь грошові кошти і були видані за кредитним договором від 15 червня 2007 року, то у значно меншому розмірі.
ОСОБА_1 вважав, що відповідно до вимог частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 4 Глави 3, Розділу III Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, видача йому 16 633,78 дол. США кредиту через касу банка могла бути здійснена виключно на підставі заяви на видачу готівки, особисто підписаної позичальником.
За таких обставин єдиними належними та допустимими доказами виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором та видачі позичальнику саме 16 633,78 дол. США мають бути: первинний розрахунковий документ (меморіальний ордер), що підтверджує зарахування кредитних коштів на мультивалютний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у ПАТ "Альфа-Банк"; первинні розрахункові документи, що підтверджують наступне розпорядження позичальником кредитними коштами у розмірі саме 16 633,78 дол. США з свого мультивалютного рахунку № НОМЕР_1 у банку шляхом безготівкового перерахування на користь третіх осіб або обміну на іншу валюту (меморіальний ордер) або отримання у готівковій формі в касі банку (заява на видачу готівки).
Однак у наданій ПАТ "Альфа-Банк", у якості доказу, виписці по особовим рахункам за період з 15 червня 2007 року до 15 листопада 2014 року зазначено зовсім інший рахунок ніж у кредитному договорі, а саме: № НОМЕР_2 ".
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт невиконання ПАТ "Альфа-Банк" умов кредитного договору від 15 червня 2007 року щодо видачі йому кредиту у розмірі 16 633,78 доларів США.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2016 року прийнято до спільного розгляду з цивільної справою за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та визнання поруки припиненою зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_2 , про захист справ споживачів, встановлення факту невиконання умов кредитного договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 99 367,09 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 4 802,51 грн, пеня у розмірі 6 306,30 грн, а всього 110 475,90 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" судовий збір у розмірі 1 104,76 грн, у рівних частках, тобто по 552,38 грн з кожного.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, проте ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як поручитель, свої зобов`язання за кредитним договором та договором поруки не виконували, у результаті чого утворилась, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Крім того, оскільки пунктом 5.2 кредитного договору передбачено можливість банку в односторонньому порядку змінювати розмір відсоткової ставки, тому порука не припинилась.
Посилання на ознайомлення ОСОБА_2 з графіком погашення заборгованості після укладення 10 квітня 2009 року між банком та нею, як поручителем договору про внесення доповнень № 1 до договору поруки від 15 червня 2007 року, яким змінили дату повернення кредиту з 15 червня 2013 року на 15 червня 2017 року, не є умовою для припинення поруки. Такі доповнення лише підтверджують дію раніше взятих поручителем на себе обов`язків.
Щодо зустрічних вимог ОСОБА_1, то факт отримання грошових коштів за кредитним договором підтверджує заява на видачу готівки від 15 червня 2007 року № 23846, яка підписана власноручно ОСОБА_1 із зазначенням паспортних даних, а перерахування грошовихкоштів на рахунок продавця TOB"АДІС-Авто" підтверджується меморіальним ордером від 15 червня 2007 року № 24018. При цьому для вирішення спірних правовідносин не має значення форма заяви на отримання кредиту, оскільки важлива сума кредиту, зазначена у кредитному договору та документи, які підтверджують її отримання.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав, що наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором.
При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідають перед позивачем за порушення кредитних зобов`язань, як солідарні боржники.
Щодо зустрічних позовних вимог, то ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, що є їх процесуальним обов`язком відповідно до статей 10, 60 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "Альфа-Банк", її зустрічний позов задовольнити.
Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 521/427/15-ц з Суворовського районного суду м. Одеси.
Зупинено виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 липня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У жовтні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що матеріали справи не містять доказів згоди поручителя на підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, тобто з 01 вересня 2008 року, без згодипоручителя, був збільшений розмір забезпеченого порукою зобов`язання.