1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



14 листопада 2019 року

Київ

справа №580/708/19

адміністративне провадження №К/9901/22610/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді: Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі №580/708/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - ПАТ "Черкасиобленерго", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просило визнати протиправними і скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 9 січня 2019 року №Ю-5728-17 та від 16 січня 2019 року №Ю-5708-17.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовані відповідачем після відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосування санкцій під час дії мораторію заборонено безвідносно до часу вчинення порушення. З-поміж іншого позивач посилався на правову позицію Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у адміністративній справі №823/2240/17 за позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22 вересня 2017 року № 0017921300, правовідносини в якій подібні з правовідносинами, стосовно прав і обов`язків сторін в яких виник спір.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 16 квітня 2019 року позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 січня 2019 року №Ю-5708-17 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 12246 грн 82 коп. та пені в сумі 898 грн 36 коп., від 9 січня 2019 року №Ю-5728-17 в частині нарахування пені в сумі 854 грн 82 коп. В іншій частині позову відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (згодом ПАТ "Черкасиобленерго"), одночасно із прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Головним управлінням ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5728-17 від 9 січня 2019 року на суму 156904,81 грн, у тому числі 156049,99 грн недоїмка та 854,82 грн пеня; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5708-17 від 16 січня 2019 року на суму 249754, 73 грн, у тому числі 236609,55 грн недоїмка, 12246,82 грн штрафи та 898,36 грн пеня.

Скасовуючи зазначені вимоги в частині нарахування штрафу та пені, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями Закону України від 14 травня 1992 року №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII), які діяли на час введення мораторію, штраф та пеня за неналежне виконання зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не застосовуються. При цьому суд першої інстанції з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2018 у справі №823/2240/17, зазначив, що незважаючи на дію мораторію позивач зобов`язаний виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, зокрема, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Однак, в разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачу пеня та штраф, які передбачені нормами чинного законодавства, не нараховуються, оскільки законом передбачена загальна заборона на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції. На обґрунтування свого рішення посилався на те, що системний аналіз Закону №2343-XII свідчить про те, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв`язку з чим у нього виникають права та обов`язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), в тому числі і штрафних санкцій, нарахованих на підставі положень Податкового кодексу України. Колегія суддів зазначила, що такий висновок також кореспондує зі змістом частиною першої статті 23 Закону № 2343-XII, згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов`язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. З матеріалів справи вбачається, що до заборгованості, зазначеної в оскаржуваній вимозі, не включалась заборгованість, що існувала станом на дату введення мораторію, у зв`язку з чим відсутня вимога, виконання якої має зупиниться мораторієм. При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції керувався висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 812/1044/16.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Черкасиобленерго" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що ПАТ "Черкасиобленерго" перебуває у процедурі банкрутства з 14 травня 2004 року і з цього часу введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оскільки провадження у справі про банкрутство порушено до набрання чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"" (набрав чинності 19 січня 2013 року; далі - Закон № 4212-VI), до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягає Закон №2343-XII без врахування таких змін. При цьому, у редакції Закону до 19 січня 2013 року не було застережень, що мораторій поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.09.2018 у справі №823/2240/17 за позовом ПАТ "Черкасиобленерго", і суд першої інстанції при задоволенні позову правильно її застосував.

ГУ ДФС подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову апеляційного суду - залишити без змін. На обґрунтування своєї позиції посилається на те, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон №2343-ХІІ діяв в редакції Закону №4212-VI, стаття 19 якого встановлює заборону щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення тільки вимог, на які поширюється мораторій. Оскільки строк виконання зобов`язань зі сплати єдиного внеску у позивача настав після порушення справи про банкрутство і на них мораторій не поширюється, штрафні санкції та пеня за їх невиконання контролюючим органом застосовані (нараховані) правомірно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

19 січня 2013 року набрав чинності Закон № 4212-VI, яким Закон № 2343-ХІІ викладено в новій редакції. Пунктом 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4212-VI (цим пунктом розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4212-VI доповнено згідно із Законом від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI) встановлено, що його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Такий зміст пункту 1-1, однак, не означає, що він поширює дію тільки на справи, які розглядаються господарськими судами. Інше суперечило б суті закону як нормативно-правового акта, який обов`язковий для всіх учасників суспільних відносин, поведінку кого він регулює, а також для всіх суб`єктів правозастосування. З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі, дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини регулююються нормами Закону № 2343-ХІІ в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, оскільки провадження у справі про визнання ПАТ "Черкасиобленерго" банкрутом порушено 14 травня 2004 року.


................
Перейти до повного тексту